Біографія Агати Крісті

Біографія Агати Крісті

Агата Мері Кларисса Міллер – англійська письменниця, одна з найвідоміших у світі представниць детективного жанру, авторка класичних персонажів детективної літератури – Еркюля Пуаро та міс Марпл – народилася 15 вересня 1890 року в місті Торкі (графство Девон).

Її батьки були заможними переселенцями з США. Вона була молодшою дочкою в сім'ї Міллер. У сім'ї Міллерів було ще двоє дітей: донька Маргарет Фрері і син Луїс Монтан («Монті»). Агата отримала гарну домашню освіту, зокрема, музичну, і тільки страх перед сценою завадив їй стати професійним виконавцем.

Під час Першої світової війни Агата працювала медсестрою в госпіталі. Їй подобалася ця професія і вона відгукувалася про неї, як про «одну з найкорисніших професій, якою може займатися людина». Вона також працювала фармацевтом в аптеці, що відбилося згодом на її творчості: 83 злочини в її творах були здійснені за допомогою отруєння.

У перший раз Агата Крісті вийшла заміж на Різдво в 1914 за полковника Арчибальда Крісті, в якого була закохана вже кілька років, ще коли він був лейтенантом. У них народилася дочка Розалінда. Цей період став початком творчого шляху Агати Крісті. У 1920 опублікований перший роман Крісті – «Загадкова пригода в Стайлзі». Є припущення, що причиною звернення Крісті до детективного жанру була суперечка зі старшою сестрою Мадж (яка вже проявила себе як літератор), що вона теж зможе створити щось гідне публікації. Тільки в сьомому за рахунком видавництві рукопис надрукували тиражем 2000 примірників. Письменниця-початківець отримала 25 фунтів стерлінгів гонорару.

У 1926 померла мати Агати. Наприкінці того ж року чоловік Агати Крісті Арчибальд зізнався у невірності і попросив розлучення, оскільки закохався у свою колегу з гольфу Ненсі Ніл. Після сварки на початку грудня 1926 Агата зникла зі свого будинку у Беркширі, залишивши листа до свого секретаря, у якому стверджувала, що попрямувала в Йоркшир. Її зникнення викликало гучний суспільний резонанс, оскільки в письменниці вже з'явилися шанувальники її творчості. Протягом одинадцяти днів про місцезнаходження Крісті нічого не було відомо.

Знайшли автомобіль Агати, в салоні якого виявили її шубку. Через кілька днів розшукали саму письменницю. Як виявилося, Крісті зареєструвалася під іменем Тереза Ніл у невеликому спа-готелі «Свон Гайдропатік». Крісті ніяк не пояснила своє зникнення, а двоє лікарів діагностували у неї амнезію, яку спричинила травма голови. Причини зникнення Агати Крісті проаналізував британський психолог Ендрю Норманом у своїй книзі «Завершений портрет», де він, зокрема, стверджував, що гіпотеза травматичної амнезії не витримує жодної критики, оскільки поведінка Агати Крісті свідчила про зворотне: вона зареєструвалася в готелі під прізвищем коханки чоловіка, час проводила за грою на фортепіано, спа-процедурами, відвідуванням бібліотеки. Все ж, вивчивши всі свідчення, Норман прийшов до висновку, що мала місце дисоціативна фуга, яку спричинив тяжкий психічний розлад.

За іншою версією зникнення Крісті задумала навмисне, щоб помститися чоловікові, якого поліція неминуче запідозрила б у вбивстві.

Шлюб Арчибальда та Агати Крісті закінчився розлученням у 1928.

У своєму романі «Незавершений портрет», опублікованому 1934 року під псевдонімом Мері Вестмакотт, Крісті описала події, схожі на її власне зникнення.

У 1930, подорожуючи по Іраку, на розкопках в Урі Крісті познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – археологом Максом Маллоуеном. Він був молодшим від неї на 15 років. Агата Крісті говорила про свій шлюб, що для археолога жінка повинна бути якомога старшою, адже тоді її цінність значно зростає. З тих пір вона періодично проводила кілька місяців на рік у Сирії та Іраку в експедиціях разом з чоловіком. Цей період її життя знайшов відображення в автобіографічному романі «Розкажи, як ти живеш». У цьому шлюбі Крісті прожила все життя.

Завдяки поїздкам Крісті разом з чоловіком на Близький Схід, події декількох її творів сталися саме там. Місцем дії інших романів, наприклад, «Десять негренят» (згодом перевиданий під назвою «І не лишилось жодного»), було місто Торк або його околиці – місце, де народилася Крісті. Роман «Убивство у „Східному експресі“» (1934) був написаний у готелі «Пера Палас» у Стамбулі. У номері 411 готелю, де проживала Агата Крісті, тепер її меморіальний музей. Маєток Грінвей-Естейт у Девоні, який пара купила 1938 року, знаходиться під захистом британського Товариства охорони пам'яток (англ. National Trust).

Крісті часто зупинялася в особняку Ебні-Голл у Чеширі, який належав її швагрові Джеймсу Воттсу. Дія принаймні двох творів Крісті – «Пригоди різдвяного пудингу» (оповідання також включено до однойменної збірки) і роману «Після похорону» – відбувалося саме в цьому маєтку. «Ебні став джерелом натхнення для Агати; звідси були взяті описи таких місць як Стайлз, Чімніз, Стоунгейтс й інших будинків, які в тій чи іншій мірі являють собою Ебні».

У 1956 Агата Крісті нагороджена орденом Британської імперії, а 1971 року за досягнення в галузі літератури визнана гідною дворянського титулу дама (Dame Commander), що вживається перед іменем. Трьома роками раніше, 1968, титулу Лицаря ордена Британської імперії за досягнення в галузі археології був удостоєний і чоловік Агати Крісті Макс Маллоуен.

У 1957 письменниця очолила англійський Детективний клуб.

У період з 1971 до 1974 здоров'я Крісті стало погіршуватися, але попри це вона продовжувала писати. Фахівці університету Торонто дослідили манеру письма Крісті в ці роки і висунули припущення, що Агата Крісті страждала на хворобу Альцгеймера.

1975 року, коли вона стала немічною, Крісті передала всі права на свою найуспішнішу п'єсу «Мишоловка» своєму онукові Метью Прічарду.

Агата Крісті померла 12 січня 1976 року в місті Воллінгфорд (Оксфордшир) після короткої застуди, що ускладнилася пневмонією, і була похована в селі Чолсі.

Автобіографія Агати Крісті, яку письменниця закінчила 1965, закінчується словами: «Спасибі тобі, Господи, за моє хороше життя і за всю ту любов, яка була мені дарована».

Єдина дочка Крісті – Розалінда Маргарет Гікс (Rosalind Margaret Hicks) також прожила 85 років і померла 28 жовтня 2004 року в Девоні. Онук Агати Крісті Метью Прічард успадкував права на деякі літературні твори Агати Крісті, й досі його ім'я асоціюється з фондом Agatha Christie Limited.

У своєму інтерв'ю британській телекомпанії BBC 1955 року Агата Крісті розповіла, що проводила вечори за в'язанням у товаристві друзів чи сім'ї, а в цей час у голові в неї йшла робота з обдумування нової сюжетної лінії, до моменту, коли вона сідала писати роман, сюжет був готовий від початку до кінця. За її власним визнанням, ідея нового роману могла прийти де завгодно. Ідеї вносилися в спеціальну записну книжку, повну різних позначок про отрути, газетних дописів про злочини. Те саме відбувалося і з персонажами.

Агата Крісті не боялася порушувати у своїх творах соціальну проблематику. Наприклад, як мінімум у двох романах Крісті («П'ять поросят» і «Випробування невинністю») описувалися випадки судових помилок, пов'язаних зі смертною карою. Взагалі в багатьох книгах Крісті описуються різні негативні сторони англійського правосуддя того часу.

Письменниця жодного разу не зробила темою своїх романів злочини сексуального характеру. На відміну від сучасних детективів, у її творах практично немає сцен насильства, калюж крові та брутальності. На її думку, такі сцени притупляють почуття жалю і не дозволяють читачеві зосередитися на головній темі роману.

Найкращим своїм твором Агата Крісті вважала роман «Десять негренят». Читачі також оцінили книгу – у неї найбільші продажі в магазинах, однак для дотримання політкоректності зараз вона продається під назвою «І не лишилось жодного».

1920 року Крісті опублікувала свій перший детективний роман «Загадкова пригода в Стайлзі» (The Mysterious Affair at Styles), який до цього був п'ять разів знехтуваний британськими видавцями. Незабаром у неї з'явилася ціла серія творів, в яких діє детектив-бельгієць Еркюль Пуаро: 33 романи і 54 розповіді.

Продовжуючи традицію англійських майстрів детективного жанру, Агата Крісті створила пару героїв: інтелектуала Еркюля Пуаро і комічного, старанного, але не дуже розумного капітана Гастінгса. Якщо Пуаро і Гастінгс були багато в чому скопійовані з Шерлока Холмса і доктора Ватсона, то літня діва міс Марпл є цікавим персонажем, що нагадує головних героїнь письменниць М. З. Бреддон і Ганни Кетрін Грін.

Міс Марпл з'явилася в оповіданні 1927 року «Вечірній клуб „Вівторок“» (The Tuesday Night Club). Прообразом міс Марпл стала бабуся Агати Крісті, яка, за словами письменниці, «була незлостивою людиною, але завжди чекала найгіршого від усіх і вся, і з лякаючою регулярністю її очікування виправдовувалися».

Як і Артур Конан Дойл від Шерлока Холмса, Крісті втомилася від свого героя Еркюля Пуаро вже до кінця 1930-х, але на відміну від Конан Дойля вона не зважилася «вбити» детектива, поки він був на піку популярності. За словами онука письменниці Метью Прічарда з придуманих нею героїв Крісті найбільше подобалася міс Марпл – «стара, розумна, традиційна англійська леді».

Під час Другої світової війни Крісті написала два романи – «Завіса» (1940) та «Сонне вбивство», – якими передбачала закінчити серії романів про Еркюля Пуаро і міс Марпл, відповідно. Проте книги були опубліковані лише в 1970-х.

Твори Агати Крісті:

Романи:
Загадкова пригода в Стайлзі
Таємничий супротивник
Убивство на полі для гольфу
Людина у коричневому костюмі
Таємниця замка Чимниз
Убивство Роджера Екройда
Велика четвірка
Таємниця «Блакитного поїзда»
Таємниця семи циферблатів
Убивство в будинку вікарія
Загадка Сіттафорда
Загадка Ендхауза
Смерть лорда Еджвера
Убивство у «Східному експресі»
Чому не Еванс?
Трагедія у трьох діях
Смерть у хмарах
Убивства за алфавітом
Убивство у Месопотамії
Карти на стіл
Безмовний свідок
Смерть на Нілі
Зустріч зі смертю
Десять негренят
Вбити легко
Різдво Еркюля Пуаро
Сумний кипарис
Зло під сонцем
Н чи М?
Раз, два – пряжку застібни
Тіло в бібліотеці
П'ять поросят
Перст провидіння
Година нуль
Смерть приходить наприкінці
Блискучий ціанід
Лощина
Берег удачі
Зігнутий будинок
Оголошено вбивство
Багдадські зустрічі
Місіс Макгінті з життям розсталася
Гра дзеркал
Після похорону
Кишеня, повна жита
Місце призначення невідомо
Гікорі Дікорі Док
Дурість мерця
О 4:50 з Паддінгтона
Випробування невинністю
Кішка серед голубів
Чалий кінь
Дзеркало тріснуло
Годинники
Карибська таємниця
Готель «Бертрам»
Третя дівчина
Нескінченна ніч
Клацни пальцем тільки раз
Вечірка у Хелловін
Пасажир з Франкфурта
Немезида
Слони вміють пам'ятати
Врата долі
Завіса
Забуте вбивство

Романи, написані під псевдонімом Мері Вестмакотт:
Хліб велетнів
Незакінчений портрет
Розлучені навесні
Роза і тис
Дочка є дочка
Тягар

Збірки оповідань:
Пуаро проводить слідство
Партнери по злочину
Таємничий містер Кін
Тринадцять загадкових випадків
Пес смерті
Загадка Лістердейла
Розслідує Паркер Пайн
Убивство у прохідному дворі
Таємниця регати та інші розповіді
Подвиги Геракла (збірка)
Свідок обвинувачення та інші розповіді
Три сліпих мишеняти та інші розповіді
Невдаха та інші розповіді
Пригоди різдвяного пудингу
Подвійний гріх та інші розповіді
Золотий м'яч та інші розповіді
Ранні справи Пуаро
Останні справи міс Марпл
Проблеми у Пол'єнсі та інші історії
Чайний комплект «Арлекін»
Допоки триває світло та інші розповіді

П'єси:
Чорна кава
І нікого не стало
Побачення зі смертю
Смерть на Нілі
Лощина
Мишоловка
Свідок обвинувачення (п'єса)
Павутиння
Несподіваний гість
Вердикт
Правило трьох
П'ятірка скрипалів
Ехнатон
Чімніз

П'єси для радіо і телебачення:
Осине гніздо
Жовтий ірис
Троє сліпих мишенят
Масло в їжі лорда
Приватний дзвінок

Інші твори:
Дорога мрій
Розкажи, як ти живеш
Зірка над Вифлеємом та інші розповіді
Вірші
Автобіографія

Біографія

Твори

Критика


Читати також

07.11.2022 129
Агата Крісті. Немезида
07.11.2022 104
Агата Крісті. Запiзнiла розплата
12.02.2018 858
Особливості перекладу українською фразеологізмів у повісті Агати Крісті «Чому вони не запитали Еванс?»
12.02.2018 590
Лінгвістичний аналіз за мовними рівнями оповідання А. Крісті «Загадковий заповіт»

Вибір читачів

1 13838
2 6714
3 6296
4 1147
5 1107
6 1043
7 978
8 935

Вибір редакції