Як пишуться детективи Агати Крісті

«З часів Лукреції Борджіа не було жінки, яка б так багато заробила на вбивствах», — сказав про Агату Крісті один американський критик. У свій день народження, 72-річна Крісті отримала символічний подарунок, — револьвер з цукру. І дійсно авторка детективних романів, широко популярних на Заході, заробила на вбивствах і кримінальних загадках чималий капітал.

Писати почала Крісті випадково. Спочатку вона пробувала свої сили у музиці, думала стати піаністкою, потім — співачкою. І те, й інше не вдалося, — було мало таланту. Тоді за настійною вимогою матері, енергійної і практичної жінки, Агата взялася за перо. Перші її оповідання були дуже довгі й нудні та закінчувалися смертю всіх героїв. Їх ніхто не хотів друкувати. Вже під час Першої світової війни, у Франції, де Крісті перебувала разом з чоловіком, з'явився задум детективного роману. Втім, з'явився не у самої Агати, а у її матері. «Б'юсь об заклад, що цього ти не зробиш», — сказала мати, і Крісті написала свій перший кримінальний роман, дія якого відбувається у госпіталі (де вона у той час працювала): зникає отрута, всі працівники підозрюють один одного. Рукопис було повернено трьома видавцями, у четвертого він затримався надовго, і Крісті вже було махнула рукою на свої літературні вправи. Однак несподівано книжку видали, і з того часу протягом багатьох років регулярно з-під пера Агати Крісті виходить по два романи на рік.

Популярність Агати Крісті принесла лише сьома її книжка «Вбивство Раджера Екройда», яка мала мільйонні тиражі і була перекладена багатьма мовами. Відтоді її детективи стають найпопулярнішим чтивом в багатьох країнах. Типовим фоном, на якому відбуваються події, придумувані Агатою Крісті, є англійська провінція, типовий персонаж — бельгійський приватний детектив Геркулес Пуаро, дивак схожий на перукаря у відставці, що любить вихвалятися своєю кмітливістю та успішно розгадує загадки, сконструйовані самою Агатою. Треба сказати, що робить він це набагато вправніше, ніж читач... У зв'язку з цим англійське товариство авторів кримінальних романів, організоване для боротьби з халтурою, тобто з такими писаннями, де автори вдаються до потайних ходів чи пасток або звалюють вину в останню хвилину на другорядну постать, з якою читач майже незнайомий, звинуватило Агату Крісті у недотриманні правил. Такі докори висловлювалися на адресу навіть найбільш популярних її романів.

Як пише Агата Крісті свої романи? Виявляється, найбільш вдалі задуми приходять їй у голову... у ванні. В усіх трьох її квартирах (колись їх було вісім, а тепер вона утримує лише апартаменти в Лондоні, віллу на березі Темзи і віллу на березі моря) обладнано великі ванні кімнати, а в них — величезні старовинного стилю ванни. Агата Крісті любить годинами лежати у воді і гризти яблука. Саме у ці хвилини визрівають задуми її книг. «Інколи минає три тижні, а інколи і кілька місяців, перш ніж я в думці складу всю історію, — говорить Крісті. — Конструювати роман я можу лише в дощові дні. В хорошу погоду мене тягне в сад. За десять днів до початку написання я мушу якнайповніше зосередитись. Саме писання роману триває, як правило, три місяці».

Агата Крісті відома не лише своїми детективами, але й своїми дивацтвами, зокрема униканням зустрічі з видавцями. Так, французький видавець її детективних романів чекав на особисте знайомство з Крісті двадцять п'ять років. І досі вважається таємничим зникнення Агати Крісті у 1926 році, одразу після виходу у світ «Вбивства Роджера Екройда». Її машину знайдено було порожньою на шосе в горах. Тривалі і старанні пошуки нічого не дали, як і публіковані в газетах коментарі та домисли найвідоміших на той час авторів кримінальних романів, що прийшли на допомогу колезі по перу. Агата пропала, але не надовго. Незабаром виявилося, що вона спокійнісінько проживає в готелі поблизу під чужим прізвищем, — розважається, буває щовечора у дансингу. Поліції вона заявила, що зазнала тимчасової, але повної втрати пам'яті. Лікарі схильні були повірити їй, але громадська думка розцінила це як аферу, інсценізовану з рекламною метою.

Довго залишалось таємницею для всіх, і навіть для видавців, що Агата Крісті під псевдонімом Мері Вестмакот виступає як автор романів зовсім іншого гатунку. Спонукав її до цього один з видавців, який сказав, що тепер байдуже, що б вона не написала, — її ім'я вже само по собі гарантуватиме успіх книжці. Честолюбна Крісті вирішила довести, що вона справжня письменниця. Ці любовно-сентиментальні романи почали з'являтися так само регулярно на англійському книжковому ринку, як і детективи (правда, з іншою періодичністю — раз на три роки), але халтурності їх не може не визнати навіть найбільш прихильна до «таланту» Агати критика.

Л-ра: Всесвіт. – 1964. – № 1. – С. 85-86.

Біографія

Твори

Критика