Лінгвостилістичні особливості мови детективного жанру на прикладі роману Агати Крісті «Загадкова подія у Стайлзі»

Т. Р. Шевченко, О. О. Конопелькіна

У сфері детектива зроблено безліч наукових досліджень, вже з кінця XIX століття ця тема починає цікавити різних письменників. Тим не менше, дослідження детектива залишається актуальним, тому що, описуючи структурні, композиційні та сюжетні особливості детектива, автори наукових досліджень дуже рідко використовують лінгвістичний і стилістичний апарат, мотивуючи це ознакою детективного стилю, шаблонністю його мови, однотипністю його персонажів, сюжетних ходів, парадоксу тощо. І. О. Баннікова розглядає парадокс в двоякому аспекті: по-перше, як одну з основних стилістичних особливостей детектива, по-друге, як одну з причин його сильного впливу на читача.

Детектив - переважно літературний і кінематографічний жанр, твори якого описують процес розслідування загадкової події з метою з'ясування її обставин і розкриття загадки. Критики одностайно вимагають, щоб автор неухильно дотримувався правила: читач має володіти всією повнотою інформації про хід розслідування та мати, принаймні теоретично, рівні зі слідчим можливості для самостійного розкриття злочину.

Багато дослідників розглядають детектив з різних точок зору, нерідко протиставляючи його творам серйозної літератури. Іноді вони відзначають його недосконалість, інколи кепкують із власної захопленості цим жанром, але незмінно визнають його величезний вплив на читача, його нев'янучу популярність, незважаючи на протиріччя та інші «недоліки», які, як це не парадоксально, укладаються в закони жанру.

Для створення гарного детектива, з його напруженою обстановкою, загадковими вбивствами і ще більш загадковими і яскравими персонажами, просто необхідні засоби виразності.

Виразні засоби слугують для посилення експресивності висловлювань, додання «об'ємності» персонажам і гостроти діалогам. Використовуючи виразні засоби, письменник має можливість більш повно і красиво викласти свої думки, до кінця ввести читача в курс справи.

Аналізуючи роман Агати Крісті «Загадкова подія у Стайлзі», ми можемо чітко простежити всі риси, які притаманні детективному жанру. Окрім того, всі художні засоби, використані у романі, є яскравим прикладом того, як через стилістичні особливості автор спромігся не лише зобразити для читача картину відтворених подій, а й допоміг відчути всі почуття та переживання героїв вище зазначеного твору. Сам по собі жанр детективу не належить до високого літературного доробку, але, беручи роботи Агати Крісті, ми отримаємо не лише розважальне читання, а й справжнє естетичне задоволення від прочитаного. Адже вона, являючись професіоналом своєї справи, змогла зі звичайного жанру детективу створити витвори мистецтва, якими будуть зачитуватися тисячі людей по всьому світі та в різні часи. Адже читач, заворожений магією таємниці, загадки, поспішаючи за автором крізь хитросплетіння сюжетних поворотів, занурюється в чергову історію, ніби й не помічаючи штампів, повторів, умовностей, нежиттєвості, як персонажів, так і ситуацій, винайдених та навмисне підібраних автором.

Детективна ситуація, описана в романі «Загадкова подія у Стайлзі», - вбивство в замкненій кімнаті, куди ніяк не можна було проникнути, - давно стала класичною. Чисто логічному вирішенню цей життєвий ребус не піддається. Тут потрібно осяяння, здогад, що призводить врешті-решт героя до правильного висновку. «If the fact will not fit the theory - let the theory go» - говорить Пуаро.

Heзважаючи на те, що вбивство в замкненій кімнаті стало предметом десятків, а то й сотень детективів., написаних в самих різних країнах, Агата Крісті змогла варіювати вже відому схему — вона знає, що читачеві основні правила гри добре відомі, саме тому на перший план починають виступати нюанси, якісь нові мотиви і ходи.

Треба зазначити, що досліджуваний роман є ключем-головоломкою, тобто субжанром кримінальної літератури в цілому. Назва «ключ-головоломка» означає необхідність активної участі читача в пошуку ключових слів і їх об'єднання.

«The Mysterious Affair at Styles» не лише дотримується правил структури «ключа-головоломки», а навіть був одним з перших творів, які створили її.

Досліджуючи роман, ми можемо спостерігати такі приклади «чесноїгри», щоб підтримати нашу думку.

На початку розділу Гастингс каже: «For the convenience of the reader I will recapitulate the incidents of those days in as exact a manner as possible».

І далі, під час однієї з розмов Пуаро каже Гастингсу такі слова: «І am not keeping back facts».

Наприкінці книги Пуаро знущається над Гастингсом, коли він говорить: What idiots we had been...» та «I gave you several hints. You would not take them» та «I did not deceive you, mon ami. At most, I permitted you to deceive yourself».

«We had read of such things - now we ourselves were actors in the drama».

Персонажі роману уподібнюються акторам за спільною для них ознакою. Адже настане час, коли кожному з них доведеться зіграти свою роль у розкритті цієї таємниці.

Майже на кожній сторінці роману ми зустрічаємо цілу низку епітетів, метафор, порівнянь та антитез, які своєю виразністю та своєрідністю відкривають нам художній світ Агати Крісті.

Навіть коли герої роману просто гуляють на природі, милуючись красою навколишнього середовища, в нас є можливість стежити за цим процесом разом з ними: «After the walk across the open park, it was pleasant to saunter lazily through the cool glades.There was hardly a breath of wind, the very chirp of the birds was faint and subdued». Для опису природи Агата Крісті використовує яскраві епітети (the cool glades), персоніфікацію (a breath of wind), що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу, та звуконаслідування (the chirp of the birds), що допомагає більш виразно відтворити звуки, які створюють птахи у реальному житті.

Деякі сцени не входять до тексту, такі як арешт вбивці або саме виконання злочину. Навіть незважаючи на відсутність крові в цьому романі, жахливий погляд на агонію місіс Інглторп описується дуже точно і яскраво Гастингсом: «A strangled cry from the bed startled me. A fresh access of pain seized the unfortunate old lady. The convulsions were of a violence terrible to behold. [...] A final convulsion lifted her from the bed, until she appeared to rest upon her head and her heels, with her body arched in an extraordinary manner». Всю жахливість ситуації Агата Крісті передала динамічними метафорами: «А fresh access of pain seized the unfortunate old lady», «А final convulsion lifted her from the bed», «...her body arched in an extraordinary manner». Останній приклад не тільки показує нам тяжкість всих мук, які довелося пережити жертві, а й без труднощів малює в нашій уяві цю жахливу картину, а саме тіло місіс Інглторп, яке вигнулося дугою (arched).

Творчість Агати Крісті була і залишається одним з кращих зразків детектива. її книги визнані загальнонаціональним шедевром детективної літератури і можуть служити багатьом письменникам еталоном для наслідування.

Л-ра: Філологічні науки. – Дніпро, 2018. – Ч. 3. – С. 81-84.

Біографія

Твори

Критика