Розвіюємо міфи про суїциди
На сьогодні тема суїциду досі вважається табуйованою, про неї не прийнято говорити в суспільстві, вона огорнута великою кількістю міфів. Проте суїцид – це проблема, про яку треба говорити і намагатися запобігти її проявам. Тому для більш ефективного виявлення суїцидальних тенденцій слід сформувати у суспільства адекватне ставлення до цього явища, подолати помилкові думки, стереотипи щодо його розуміння серед широких верств населення. Керуючись перевіреними багаторічними науковими спостереженнями, була підготовлена добірка найпоширеніших міфів та їхнє тлумачення:
Міф. Більшість самогубств здійснюється майже або зовсім без попередження
Факт
Більшість людей подають попереджувальні сигнали про можливе самогубство – у формі безпосередніх висловів, фізичних, тілесних ознак, емоційних реакцій або поведінкових проявів. Вони повідомляють про можливість вибору самогубства як способу позбавлення від болю, напруження, збереження контролю або компенсації втрати. Такі сигнали часто бувають воланням про допомогу.
Міф. Не слід говорити про самогубство з людиною, котра схильна до нього, оскільки це може подати їй ідею про здійснення цієї дії
Факт
Розмова про самогубство не породжує і не збільшує ризик його здійснення, а, навпаки, знижує його. Найкращий спосіб виявлення суїцидальних намірів – пряме запитання про них. Відкрита розмова з вираженням щирого піклування і турботи щодо наявності в людини думок про самогубство є для неї джерелом полегшення, навіть одним із ключових моментів у попередженні безпосередньої небезпеки самогубства. Уникнення цієї теми в розмові може стати додатковою причиною для зведення рахунків із життям.
Міф. Якщо людина говорить про самогубство, то вона його не здійснює
Факт
Люди, котрі зводять рахунки з життям, найчастіше перед цим прямо чи опосередковано дають кому-небудь знати про свої наміри. Це стосується чотирьох із п’яти суїцидентів. Тому, якщо до вас звернулася така людина, ніколи не відмовляйтеся від розмови з нею, відмовте її від цього усіма можливими способами й передусім глибокою зацікавленістю життям цієї людини.
Міф. Суїцидальні спроби, що не призводять до смерті, є лише формою поведінки, спрямованої на привертання уваги до суїцидента
Факт
Суїцидальні форми поведінки чи «демонстративні» дії деяких людей є крайнім, останнім закликом або проханням про допомогу, що посилається іншим. Надання допомоги в розв’язанні проблем, встановлення контакту є ефективним методом запобігання суїцидальної поведінки.
Міф. Самогубець впевнено бажає померти
Факт
Наміри більшості суїцидентів залишаються двоїстими аж до моменту смерті. Вони відкриті для допомоги інших, навіть якщо ця допомога нав’язується їм. Більшість осіб із суїцидальними тенденціями шукають спосіб продовження життя.
Міф. Якщо людина одного разу здійснить суїцидальну спробу, то вона більше її не повторить
Факт
Хоча більшість осіб, які вчиняють суїцидальну спробу, звичайно переходять до самогубства, однак значна частина з них повторюють ці спроби. Так, частота самогубств в осіб, які раніше здійснювали суїцидальні спроби, в кілька разів вища, ніж в іншої частини населення.
Міф. Самогубство є надзвичайно складним явищем, тому допомогти самогубцям можуть лише професіонали
Факт
Дійсно, дослідження свідчать, що суїцид – складне явище, але розуміння і реагування на суїцидальну поведінку в конкретної людини не вимагає глибоких знань у галузі психології або медицини. Треба лише проявити увагу до того, що говорить людина, прийняти це всерйоз, надати підтримку і звернутися по відповідну допомогу.
Адже багато людей гине внаслідок самогубства лише тому, що їм не була запропонована або стала недоступною невідкладна перша допомога та підтримка.
Будьте уважні до свого оточення, до близьких людей
Пам’ятайте, вчасно звернена увага та проявлена турбота – спосіб запобігти непоправній втраті.
Якщо ви помічаєте за собою суїцидальні думки або помітили це за кимось зі своїх близьких – зверніться до фахівця (психолога або психотерапевта).
Галина Волошина, психологиня
