Українська дантеана
Рона Жданова
Відомі українські дослідники західноєвропейської літератури в численних статтях про Данте Аліг’єрі зазначають, що великий італійський поет доби Передвідродження у своїй творчості сповідував невмирущі духовні цінності, близькі й нашому часові. Максим Рильський писав: «Коли я думаю про велич Шевченка, Пушкіна..., коли я звертаю зір далі в глибину віків і виникають передо мною живі... постаті Ґете, Шекспіра, Данте..., то я відчуваю гордість, що я людина, що ходжу по тій землі, по якій ходили ці велетні, готуючи для нас незліченні багатства нашої культури. Саме так, нашої культури. Бо ж і Софокл і Ґете,.. і Шевченко... — діяльні учасники нашого культурного життя, без них не можна собі уявити ні нашого сьогодення, ні нашого завтра».
Українська дантеана має давню історію. Зважаючи на це та на деяку «вузькість» теми «Данте й Україна», на особливості стану державної реєстрації друкованої продукції в Україні, розшуки матеріалів української дантеани доволі складні.
Загальновідомо, що надійним засобом обліку всієї друкованої продукції кожної країни, а відтак і якісної інформації про твори друку, є добре опрацьована державна система поточних бібліографічних посібників. В Україні ж історично так склалося, що до 1923 року утворилася величезна інформаційна прогалина не тільки щодо інформації про філологічні науки, а й відсутня була регулярна інформація про будь-які друковані твори взагалі. Лише після заснування Книжкової палати України (1923 р.) державний облік творів друку був налагоджений. Поступово була налагоджена система поточних бібліографічних посібників у вигляді літописів книг, журнальних, газетних статей, рецензій тощо. Визначаючи державні поточні бібліографічні посібники надійним джерелом інформації, зазначимо також, що з відомих причин з 1986 по 1995 рік Книжкова палата України фактично не функціонувала, внаслідок чого також утворився інформаційний вакуум. Згодом діяльність цього органу відновилася. Регулярно почали виходити Літописи книг, журнальних і газетних статей, рецензій тощо. Розшуки ж матеріалів дантеани до появи державної реєстрації творів друку тривалі в часі і досить важкі. Головними джерелами інформації з даного питання виступають періодичні видання, наукові праці, тематичні збірники, альманахи цього періоду, які потребують суцільного перегляду, та прикнижкові, прижурнальні й пристатейні бібліографічні списки.
Деякий час відомості про українську дантеану можна було виявити тільки в прикнижковій бібліографії російських дослідників Данте Аліг’єрі (бо окремих видань українських авторів, присвячених безпосередньо поетові, в Україні не було), а також у загальних літературо- і мовознавчих російських та українських бібліографічних покажчиках.
І подальша інформація про Данте, його твори була тісно пов’язана з російською бібліографією. У 1965 р. виходить науково-допоміжний бібліографічний покажчик, підготовлений І. В. Голенищевою-Кутузовою до 700-річчя від дня народження поета. До покажчика увійшло 274 праці за період з 1918 по 1964 pp. З них 60 — це переклади Данте на мови народів колишнього Радянського Союзу. Понад 30 праць у покажчику — українська дантеана. Це література російською мовою, видана в Україні, праці українських авторів (російською й українською мовами), рецензії, автореферати дисертацій, переклади. Зокрема праця В. Вера «Данте: Життя і творчість поета» (K., 1941); І. Журавської «Історія зарубіжної літератури» (K., 1951) та «Франко і зарубіжні літератури» (K., 1961); О. Домбровського «Иван Франко — переводчик и популяризатор творчества Данте» (Л., 1954), «Данте в творчості Лесі Українки» (Л., 1961); Л. Баткіна «Социально-политическая борьба во Флоренции в конце XIII — начале XIV вв. и идеология Данте» (X., 1958); І. Свєнціцького «Данте любови співець бесмертний» (Л., 1922) та ін. До покажчика І. В. Голенищевої-Кутузової увійшов російський переклад «Пекла» М. Лозинського з коментарями О. Білецького, українські переклади «Пекла» Лесі Українки та «Божественної комедії» у перекладі П. Карманського і М. Рильського. Складається покажчик з 2-х частин. У першу увійшли переклади, в другу — літературно- критична література. Окремо виокремлені дисертації. Всі твори були розташовані в хронологічному порядку.
Добір матеріалів до посібника І. В. Голенищева-Кутузова закінчила у 1964 році, отже, великий потік ювілейної літератури 1965 року до 700-річчя великого італійського поета у згадане бібліографічне видання не увійшов. В ювілейний 1965 і подальші роки зростає інтерес до найрізноманітніших аспектів науки про творчу спадщину Данте. Суттєво за цей час поповнюється й українська дантеана.
Ця обставина стала приводом до того, що у 1968 р. в щорічнику «Дантовские чтения, 1968» був надрукований бібліографічний покажчик «Советская дантология за 50 лет (1917-1967)». Тут зафіксована ювілейна література та праці, які до попереднього покажчика не увійшли. Схема розташування документів у цьому виданні аналогічна покажчикові І. В. Голенищевої-Кутузової.
Усього в покажчикові зареєстровано 218 праць, з яких понад 20 українських. Зокрема, згадано розвідки О. Дейча «Живая тень Данте», надрукована в журналі «Октябрь» (1965. — №5), О. Домбровського «Франко як дантолог» (Л., 1966), «Перші франкові переклади «Божественної комедії» (Л., 1960), Н. Модестової «Данте Алігієрі» (K., 1965) тощо. Сюди ж включений український колективний переклад збірки «Нове життя». Основний недолік покажчика Ю. Ритчика в тому, що в більшості творів загального характеру не виокремлений матеріал щодо Данте. Наприклад, у праці П. Біціллі «Элементы средневековой культуры» (Одеса, 1919) відсутня будь-яка анотація. Тоді як у посібнику В. Данченко «Данте Алигьери» — найфундаментальнішій бібліографічній праці (197З), яку влучно назвав «блискучою» відомий український історик і бібліограф Сергій Білокінь, виділено посторінково: «Символика образа Беатриче у Данте», «Иерархический ряд свободных искусств у Данте», «Данте и Фома Аквинский», «Происхождение Данте», «Филологические теории Данте» та ін.
Справді, Валентина Данченко, глибокий дослідник західноєвропейської літератури, показала зразок високої бібліографічної культури, притаманній вимогам щодо ретроспективного науково-допоміжного бібліографічного покажчика, присвяченого життю та діяльності окремої постаті. Така оцінка підтверджується повнотою добору матеріалів до покажчика, глибоким знанням джерел, науковістю в прийнятті рішень щодо розташування творів друку, фаховим поданням бібліографічних записів, глибиною та науковістю анотацій, ступенем опрацювання творів de visu, широким застосуванням посилань. Звертає на себе увагу ґрунтовна наукова стаття історіографічного плану про стан дантології в СРСР на час підготовки покажчика та вступ «Від укладачів», в якому обґрунтована тема, її інформаційне забезпечення на час укладання покажчика, принципи побудови видання, читацьке та цільове призначення тощо.
Хронологічне розташування матеріалу в покажчику «Данте Алигьери» з метою збереження принципу історизму зумовило й систему допоміжних покажчиків. Серед них найважливіший предметно-систематичний, у якому відбита багатогранність діяльності Данте, показана географія його видань та творів про нього. Окремо виділені персоналії.
Хронологічні рамки покажчика 1762-1972 рік. Він нараховує понад 1500 назв, з яких понад 100 — праці українських дантологів. Це перша бібліографічна праця з такою кількістю українських матеріалів. Тут ми знайдемо праці українського філософа і літературознавця, діяльність якого пов’язана з Харківським університетом, Петра Бессонова, російського й українського літературознавця Ф. Де Ла Варта. Сюди увійшли праці К. Зеленецького «Лекции о главнейших эпохах в истории поэзии по Вахлеру, Шевельову... и др.», яка містить розділ «Дант й поэты ему предшествовавшие» (Одеса, 1849), «Пиитика» (Одеса, 1849); Л. Ю. Шепелевича «Дантовская трилогия. Эпизод из истории литературной критики» (X., 1894); П. Житецького «Поэма Данте «Божественная комедия» (К., 1898), М. Дашкевича «Романтика Круглого стола в литературах и жизни Запада» (К., 1890). Досить пристойно у розділах «Художня література» представлені українські письменники. Ретельно опрацьовані й вивірені матеріали у «Щоденнику», листуванні та поетичних творах Т. Г. Шевченка, в поезії і прозі І. Я. Франка, подані вірші Лесі Українки про Данте із «Забутої тіні» та вірш П. Тичини «Відповідь». На жаль, ці твори авторка подає у російському перекладі. Взагалі, тільки перекладів творів Данте у цьому покажчику зареєстровано 385.
Продовженням посібника В. Данченко є покажчик Є. Македонської «Данте в отечественной литературе, 1972-1978 гг.», опублікований у щорічнику «Дантовские чтения, 1987». Природно, що матеріали дантеани за 1972 рік до бібліографічного покажчика В. Данченко увійшли не повністю. Значна їх кількість зареєстрована у покажчику Є. Македонської. Принцип його будови аналогічний попередньому. Переклади творів Данте також не виділені в окремий розділ, а подаються в загальному хронологічному відрізку.
На жаль, українських матеріалів у цьому покажчику обмаль. В основному, це праці О. Петрової про ілюстраторів творів Данте, дослідження Л. Баткіна про італійське Відродження, надруковане в журналі «Всесвіт», інформація про вихід «Раю» в перекладі Є. Дроб’язка і декілька незначних повідомлень.
Першою спробою обліку суто української дантеани зробив відомий український бібліограф Мирослав Мороз. За цей час, окрім згадуваних дослідників Данте ХІХ — початку XX ст., з’явилося чимало літературознавчих праць, присвячених Данте. У передмові до покажчика М. Мороз пише, що мета цієї праці «зібрати відомості про переклади творів «сівача духовних революцій» українською мовою, виявити присвячену поетові критичну літературу, вказати на поезії та висловлювання, авторами яких є українські письменники, літературознавці та діячі культури». Науковий і професійний рівень цього видання також досить високий. Крім праць, взятих з вищезгаданих бібліографічних посібників І. Голенищевої-Кутузової та Ю. Ритчика, М. Мороз включив до покажчика також значну кількість нових. Сюди укладач додав перше видання твору Данте в Україні — «Пісню IV «Пекла» (Львів, 1854), «Пекло» у перекладі Івана Франка (1878 p.), першу публікацію перекладу «Божественної комедії» Володимира Самійленка в журналі «Правда» (1892-1896 pp.), український переклад V Пісні «Пекла» Лесі Українки, пісні «Чистилища» та XX і XXXIII «Раю» у перекладі Петра Карманського, частини перекладів «Божественної комедії» Євгена Дроб’язка.
У колективному перекладі збірки Данте «Нове життя» М. Мороз детально розписує поетичні твори, зазначаючи перекладачів — М. Бажана, Д. Павличка, Житника, В. Коротича, І. Драча, А. Перепаді.
Структура покажчика М. Мороза майже аналогічна попереднім бібліографічним працям. Проте у розділі «Данте Алігієрі в українській критиці та художній літературі» не виокремлена художня література. У цьому розділі укладачем подані добре опрацьовані художні твори, спомини, листи, щоденники Т. Г. Шевченка, Лесі Українки, М. П. Драгоманова, І. С. Нечуя-Левицького, В. С. Стефаника та ін. Зокрема наведені листи Василя Ковальського до Якова Головацького; Б. Залевського, А. І. Толстої до Т. Г. Шевченка; М. П. Драгоманова до О. С. Суворіна; Лесі Українки до М. П. Косача; І. Я. Франка до М. П. Драгоманова; Т. Бордуляка до О. Маковея; В. Стефаника до О. К. Гамарука. В них укладачем ретельно виокремлені сторінки про історичні заслуги Данте для розвитку італійської мови, вплив поета на творчість українських письменників, матеріали про Данте-політика, виділені вислови та уривки з художніх та політичних творів, де йдеться про Данте тощо. Всього до покажчика увійшло 196 праць, з яких 21 — переклади.
Бібліографічному списку передує невелика стаття відомого літературознавця Івана Лозинського «Данте крізь українську призму», яка разом зі стислим резюме російською та англійською мовами українського дантолога О. Домбровського дає яскраву картину української дантеани на період створення покажчика М. Мороза. Про бібліографічну культуру свідчить список використаних періодичних видань, які переглянуті укладачем суцільно, хоча бажано було б навести усі джерела, в тому числі бібліографічні, використані упорядником, так, як це зроблено в передмові до бібліографічного покажчика Валентини Данченко. І хоча ця праця не є вичерпною, бо «...чимало матеріалу залишилося поза його увагою», — як пише сам автор, цінність її хоча б у тому, що вона є першою, що зібрала українську дантеану.
Сергій Білокінь продовжив традицію збирання та обліку творів Данте та української дантології у 1995 р. У передмові до бібліографії «Данте й Україна» Білокінь зазначає, що це частина матеріалів бібліографічного покажчика «Україна й Італія», який він готує до друку.
Взявши дореволюційні видання з покажчика В. Данченко, С. Білокінь значно доповнив свій покажчик новими працями. Серед російських перекладів творів Данте сюди увійшли переклади із «Аду» Ореста Сомова (1817 p.), Сергія Зарудного (1887 p.), Володимира Чуйка (1911 р.), його ж «Раю» (1894 р.) та «Чистилища» (1895 p.); сонети Данте в перекладах Інни Капніст, Володимира Чуйка. Серед перекладів українською — публікації частин і повністю «Божественної комедії» Євгена Дроб’язка, фрагменти поеми в перекладі Василя Барки та Максима Стріхи. Розділ «Дослідження і критика» наповнений унікальними публікаціями української дантології О. Гілярова, І. Борщака, О. Білецького, М. Кушніра, О. Мартиненка, К. Павлиша, О. Домбровського, Г. Кочура, Ю. Мушака, Д. Наливайка та ін. Тут праці, присвячені власне Данте та ті, в яких його життя та діяльність висвітлюється в зв’язку з іншими подіями та особами, впливом на їх творчість тощо.
Важливий елемент покажчика — анотація. Цікаві рядки подає Сергій Білокінь з листів Михайла Драй-Хмари (1936) до праці «З літературної спадщини» (Нью-Йорк; Париж та ін., 1979 р.): «П’ять книжок, що відносяться до роботи про Данте, я привіз на Колиму, але вони поки що лежать у мішку. Не знаю, чи скористаюся з них для наміченої мети». Покажчик нараховує 171 назву, з яких 19 — переклади творів Данте. Хронологічно добір матеріалу закінчується 1995 роком. Цікавим джерелом інформації про деяких перекладачів та дослідників Данте є відомості, які укладач подає після анотацій. Хоча, на наш погляд, цей матеріал доцільно було б наводити в іменному покажчику.
Продовженням праці С. Білоконя є значно доповнений новими матеріалами бібліографічний покажчик, підготовлений Максимом Стріхою. Основою для його бібліографії є вищеназвана праця С. Білоконя, про що у передмові зазначає укладач. Значне місце посідають також матеріали з праці «провідника по українській літературній дантеані...» Григорія Кочура, надрукованій у 1971 році, бібліографія до якої містить 42 посилання.
Структура цього видання така ж, як і у Сергія Білоконя. Відзначаючи високий науковий рівень анотацій, треба сказати, що деякі з них повністю повторені з покажчика С. Білоконя. Хронологія доведена до 2000 року. У покажчику представлено 25 перекладів творів Данте, 164 літературознавчі праці та 56 художніх творів. Із суттєвих доповнень до посібника увійшла праця Ф. Погребенника «Еміль Дюран про Тараса Шевченка», в якій Е. Дюран порівнює Шевченка з Данте, І. Белзи «Данте и славяне», де автор досліджує вплив Данте на Шевченка, Франка, Лесю Українку, праці О. Петрової, О. Білецького, П. Карманського, М. Рильського тощо. Звертають на себе увагу добре опрацьовані твори Максима Рильського, в яких ретельно вивірений матеріал стосовно Данте і поданий шляхом анотацій чи цитат з посиланнями на сторінки.
Період з 1996 по 2000 рік представлений в основному загальними працями, де Данте досліджується в контексті загальнолітературного процесу. Окремих досліджень, присвячених його поетичній творчості та громадсько-політичній діяльності, тут не знайдемо. Це праці В. Василенка, О. Забужко, Г. Грабовича, С. Павличко, Я. Шапочки, С. Білецького, Н .Зборовської, А. Сидорука, І. Свириди та ін. На жаль, у виданні М. Стріхи відсутні допоміжні покажчики. Іменний покажчик, наприклад, значно полегшив би користування цим виданням.
Незважаючи на головний недолік кожного з проаналізованих видань, — неповноти матеріалів, разом вони становлять ґрунтовну основу для створення нового кумулятивного науково-допоміжного бібліографічного покажчика, присвяченого великому італійському поетові, творчість якого продовжують досліджувати українські дантологи і сьогодні. Про це свідчить вихід у світ у минулому році двох солідних видань, куди увійшли як переклади творів Данте, так і статті про нього:
Данте Аліг’єрі. Божественна комедія: Поема / Пер. з італ. і коментарі Є.А. Дроб’язка; Передм. О.Б. Алексєєнко; іл. В.В. Петрова. Худож. оформл. Б.П. Бублик, С.І. Правдюк. — X.: Фоліо, 2001. — 607 с. — (Б-ка світової л-ри).
Здолавши півшляху життя земного...: «Божественна комедія» Данте та її українське відлуння / Пер. та упоряд. [передм.] Максим Стріха: [Худ. Оформ. О. Петрової. — K.: Факт, 2001. — 136 с. (Літ. проект «Текст+Контекст: Знакові літ. доробки та навколо них»).
Л-ра: СіЧ. – 2002. – № 12. – С. 86-90.
Твори
Критика
- Данте Аліг’єрі та його «Божественна комедія»
- Данте Аліґ’єрі та його шедевр «Божественна комедія»
- Данте в українських перекладах
- Данте українською мовою
- Данте українською мовою
- Лексичні проблеми перекладу «Нового Життя» Данте на українську мову
- Подорож у світ «Божественної комедії» (Інтерпретація літературознавця)
- Українська дантеана
Поділитися