16.01.2023

Данте українською мовою. Ю. Мушак

Ю. Мушак

Перекладу «Пекла» передує вступ відомого літературознавця і глибокого знавця літератури Середньовіччя і Відродження — О. І. Білецького. Цей вступ дає ключ до зрозуміння поеми Данте, бо без нього навіть освічена людина не все осягне в ній, не зможе зорієнтуватися в ході комедії і мусить утратити дещо з тієї краси, яку дали нам Карманський і Рильський як перекладачі. Тут автор обговорює вплив Данте на живописців, скульпторів, музик і поетів, зокрема на українських поетів — Шевченка, Франка, Лесю Українку, обговорює перші спроби перекладів Франка і Самійленка, оцінку цих перекладів Драгомановим, вміло пов’язує поему Данте з українською новою і старою літературою і староруськими проповідями XIV в. про «земний рай», про новгородських мореплавців.

Коротко, але ясно викладає космографію поеми Данте, без якої зовсім не можна її зрозуміти. Далі говорить про композицію твору, порівнюючи її дуже влучно з готичною архітектурою XIII-XVI вв. Звичайно композицію «Божественної комедії» порівнюють з славним Собором в Орівієтто, побудованим у готичному стилі в XIII-XVI вв. і оздобленим багатими рельєфами, мозаїками і фресками. Фасад цього Собору прикрашають витвори різьбярів Анджеліко де Фіезолє і Луки Синьореллі. Щоб зрозуміти цю різьбу, треба додивлятись до неї дуже уважно, бо на перший погляд глядач може побачити перед собою лише порозкидані в безладді фігури, серед яких де-не-де тільки вирізнюються відокремлені постаті. Лише після довгого вивчення можна догадатись, що тут систематично і символічно зображено св. Письмо, виражено квінтесенцію філософії середніх віків.

Такої самої уваги вимагає і читання «Божественної комедії». Бо зовсім слушно каже акад. Білецький, що «Данте поєднав у собі одному і архітектора, і муляра, і скульптора, і живописця».

Далі говорить автор про філософію середньовіччя, знання якої теж необхідне для зрозуміння поеми Данте, про Арістотеля і викривлення його філософії Фомою Аквінським, про впливи Фоми на думку Данте, підкреслюючи при тому алегоричний і аналогічний смисл поеми. Зовсім доречно підкреслює автор, що «Божественна комедія» — це твір «не релігійний, не схоластично-філософський, а громадський, політичний, наскрізь проникнутий духом класової боротьби, в якій сам поет брав безпосередню участь».

Далі О. І. Білецький обговорює суспільно-політичні відносини в добу Данте. Інтересна також думка автора про те, чому церква так хитро зробила Данте «поетом католицизму» і «пророком», що віщував прихід Муссоліні. Фашистські вчені, — говорить далі автор передмови, — дають філософське пояснення алегоричності Беатріче, як «символу жіночості, яка підносить до неба», — але їх не цікавить реальна основа поеми.

Коротка, але глибока студія спеціаліста кидає промінь світла на темні місця і допомагає нам зрозуміти поета та його епоху і твір, і ми за це вдячні йому.

Шедеври поезії — це духовне надбання всіх народів, а великі поети — це сини всього людства, і тому кожна література старається мати переклади їх творів і до того ж, переклади якнайточніші і якнайкращі. Але поєднати одне з другим не так-то й легко, — це відомо всім, хто порівнював якийсь переклад з оригіналом або сам пробував що-небудь перекладати.

Та не кожний може теж перекладати так, як Рильський «Пана Тадеуша» або Бажан «Витязя в тигровій шкурі». Коли б ми мали всі шедеври світової літератури в таких перекладах!

До таких творів належить і «Божественна комедія» Данте, безсмертного співця Беатріче. Захоплення цією поемою не ослаблювалося впродовж семи віків. Данте вивчають не з меншим запалом, ніж Гомера, Піндара, Лукреція, Шекспіра, Кальдерона.

І ось перед нами ця безсмертна поема. Переклад рідною мовою, про який мріяли цілі покоління: точний, вірний, високопоетичний, з ритмом і римами, яких вживає сам Данте і які так само мелодійні. Перекладачі, послуговуючись римами і ритмом оригіналу, стараються якнайбільше наблизитися до оригіналу, до слів Данте і роблять можливим те, що здавалося неможливим, вони намагаються уникати незвичайного порядку слів, обминають неологізми, які могли б вражати читача.

П. Карманський і М. Рильський показали нам, які скарби криє в собі наша мова, яким чудовим матеріалом може стати вона в руках митця, а такими саме митцями, майстрами слова й форми, виявили себе перекладачі. Можна сміливо сказати, що цей переклад в історії української перекладної літератури творить епоху. Терцини говорять самі за себе. Перекладачі перекладають Данте його ритмами. Вони вжились в епоху, яка поєднує в собі середньовіччя з новими поглядами гуманістів. Переклад Карманського – Рильського поширив обсяг української поезії, відтворив нову красу, вніс до літератури цінні надбання і вартості. Це переклад не пересічний. Терцини Карманського – Рильського чудові, повні сили і простоти. В них відчуваємо смак поезії Данте. Розсипані в поемі архаїзми прикрашують її і надають їй колорит і запах середньовіччя.

Переклад ми можемо назвати зразковим передусім щодо форми. Попередники Карманського – Рильського при перекладі «Божественної комедії» вживали білого вірша. Карманський – Рильський дали нам переклад терцинами і показали, що вони цією формою володіють досконало. Їх рими вишукані, мистецькі, вірш гарний, гладкий, легкий, мелодійний, досконало передає понурі картини пекла, а по-мистецьки використані архаїзми і вдалі неологізми наближують переклад до оригіналу. Ми не маємо змоги аналізувати в рецензії працю рядок за рядком, обмежимося лише ствердженнями, що переклад надзвичайно цінний. Карманський і Рильський героїчно пройшли Пекло, як колись Геракл, Фесей, Періфой і інші герої катабази.

Ми переконані, що тепер сам М. Рильський, який редагуватиме дальші частини «Божественної комедії», в супроводі Муз і Аполлона пройде з ще більшим успіхом Чистилище. Попереду буде йти тінь Карманського, співаючи тужливо:

«Ой люлі-люлі, зловіщий смутку!
Зітхають верби, хвилює лан;
З царин несеться туман-задума
І хворі груди поняв туман».

І справді смуток засне, бо будуть наближатися до Раю, де немає «ні болю, ні печалі», де вже ясніше, де опромінює світло, де більше кольорів і де поезія вже не понура, а весела, усміхнена, радісна, але знов там затемнена вона філософією Середньовіччя. І усміхнеться тут весела, райдужна Беатріче, і всюди запанує радість спокій і тиша. І ця радість і спокій передадуться і читачеві, який дочитуватиме останні рядки «Божественної комедії».

Очевидно, хтось може дошукуватись недоліків у перекладі. Про деякі «недоліки» можна сказати і тут, якщо зіставимо переклад з оригіналом. Переклад місцями нерівний. Але ж бо і в самого Данте зустрічаємо заплутані конструкції, неясно висловлені думки, як це буває і в Шекспіра та Кальдерона. Перекладачі ті місця інколи роз’яснюють, але буває і навпаки: часом заплутують те, що зовсім ясне в оригіналі. Деякі рядки поеми, що вживались як крилаті слова або прислів’я, в перекладі зблідли або втратили дещо зі своєї сили. Інколи переклад дає, може, незвичний порядок слів, викликаний ритмічними вимогами, але цілість робить сильне враження, і, читаючи цей переклад, дістаєш враження, що читаєш оригінал з його чудовим мелодійними, співучими віршами. Думки Данте передана вірно. Хто не знає італійської мови, хай читає Данте тільки в перекладі Карманського – Рильського.

Сподіваємося, що не довго доведеться ждати «Чистилища» і «Раю», що незабаром уже появиться переклад усієї поеми. Це буде великий набуток для української літератури. Думаємо, що багато своїх хвиль пронесе Дніпро в Чорне море, перш ніж хтось зважиться дати новий переклад «Божественної комедії».

Переклад Данте — це труд Геракла. Не лише віршова форма, а й мова теж становить чималі труднощі. Тільки переклад терцинами, архаїзованою образною мовою може дати уявлення про великого італійського поета.

Прочитавши докладний вступ і сам переклад, вважаємо своїм приємним обов’язком скласти щиру подяку О. І. Білецькому за його глибоку і змістовну статтю, М. Т. Рильському — за активну співучасть у перекладі та його редагуванні і поклонитися Карманському, який, вклав багато труда, щоб донести до українського читача цей витвір італійського генія.

Л-ра: Вітчизна. – 1958. – № 6. – С. 213-214.

Біографія

Твори

Критика