Війна, кохання, перемога. Світлана Баришполь

Чуєш? У мене вже не лишилося слів

Не достатньо епітетів, метафор чи порівнянь

Я досі чую ті жахливі шуми вокзалів

Де я чекала дві доби без осяянь

Бачиш? Біжу так швидко до найближчого метро

Бо в небі ти вказав на літака (бомбардування)

Швидше вивергнеться Кіліманджаро

Ніж ми забудемо про "рятування"

Знаєш? Вкотре переконалася у твоїй байдужості

Не пам'ятав раніше, чому ж би згадав тепер?

Мені кортить вірити, що тобі не вистачає мужності

Але ж ми обидва не можемо заснути відтепер

Віриш? У мене не лишилося сліз

Вони закінчилися ще на третій день

Цікавий такий життєвий зріз

А найголовніше у найнеочікуваніший момент

Мрієш? Ще донедавна хотіла в Шрі-Ланку, на Кариби, в Америку та Гаваї

І життєвий урок під номером двадцять чотири підняв зелений прапор у трамваї

Нуж-бо! Вперед, солов'їні!

Я залишаюся в Україні!

Любиш? Так сильно, як волошки у моєму м'якому волоссі?

Так сильно, як промінці різнобарв'я на моїх вустах?

Любиш? Готовий продати дияволу душу?

Зустрінемося в оновлених українських містах