Війна, кохання, перемога. Левценюк Юлія
Люблю тебе, рідна Неначе Шевченко,
Люблю північ, захід і південь і схід.
Люблю у поезії Ліни Костенко.
Люблю, як любили бабуся і дід.
Люблю твої, квітка, Карпатськії гори,
І луки й гаї і безкраї поля.
Люблю твоє Чорне й Азовськеє море,
Люблю ті гриби й ягідки, що в лісах.
Люблю як та Леся, що теж Українка,
Любила й писала про тебе в рядках.
Люблю, бо тут дім, і я тут не чужинка!
Сміливо крокую по моїх стежках.
Від краю й до краю все наше, рідненька.
Від хати й до хати летять молитви.
Я вірю, воскреснеш, моя люба ненька!
І з Богом по вірі воскреснемо ми!
* * *
Скільки ще літ у житті ми побачим?
Скільки ще влітку скуштуєм вишень?
Скільки разів ми від щастя поплачем?
Скільки ще ми поспіваємо пісень?
Де віднайдемо надію й наснагу?
Де заховаємо свої страхи?
Де ми побачимо силу й відвагу?
Де знову виростуть в лузі квітки?
Як нам пробачити все пережите?
Як пересилити ненависть й лють?
Як все ж думкам в голові відпочити?
Як зрозуміти війни тої суть?
Чому це все трапилось в моїй Україні?
Чому кожен день ми втрачаєм людей?
Чому під шумок всі тікають з країни?
Чому продаються для інших ідей?
Я знаю, що близько з небес перемога!
Я вірю, що моя розквітне земля!
Я буду молитись за це все до Бога!
Я люблю тебе, Україно моя!
* * *
Коли буде тихо навколо,
І почуєш крик журавля,
Ти згадай про тих, хто в окопах
Захищають наші поля..
Коли буде спекотно дуже
І нап‘єшся води до схочу,
Пригадай усіх тих, мій друже,
Хто не пив а сидів у жалю..
Коли хліба шкоринку візьмеш,
Й додасиш ласий шмат сальця,
Пригадай, усіх тих хто слізно
Вже не їв чи то день, чи два.
Коли вийде тоненький місяць
І підеш вже у ліжко ти,
Пригадай тих, хто втратив рідних
Чи домівки чи машини.
Коли будеш молитись щиро
І в сльозах Богу серце нести,
Попроси ти за Україну!
Щоб у мирі ми всі жили!
* * *
Я знаю, Господи, я знаю, ти не залишиш, не пройдеш.
Хоч певні маю запитання,
Ти все ж любов‘ю обіймеш..
Так, ця війна неначе камінь
Знесла у серці все живе.
В містах і селах смерті темінь
Неначе велетень росте.
Приходить страх до нас щоночі,
Сирена виє у душі.
І не змикаються вже очі,
Та заспокоять лиш псалми.
Почуй молитву мою, Боже,
Сприйми слова, що в серці є
Ти зглянься, і як буде гоже,
Дай відповідь в життя моє!
Ти відвертаєшся від грішних
Від тих, хто лихо розкида.
Ти відкидаєш кровожерних,
І знищищ злого брехуна.
Я ж милості твоїй радію
Прийду молитись у Твій храм
Пильнуй всіх нас і щиро вірю,
Що зебрежеш країну нам!
* * *
Молюсь за тебе, Україно!
Здіймають руки до небес..
Хтось хоче бачити руїни..
Це чийсь завзятий інтерес.
Ти знаєш, люба моя нене,
Я зберігаю в серці мир!
Чекаю вже весну зелену,
А не в землі снаряду вир.
Щодня я дивлюся на небо,
Там мій Господь, що спогляда..
Він бачить, й робить все як треба,
Бо я ж Його мале дитя.
Я не боюсь і йду сміливо
Крокую в світле майбуття!
Це наш народ, наша країна
Бог! Збережи наше життя
Читайте також: