Війна, кохання, перемога. Ірина Фотуйма

МІЖ ХВИЛЯМИ ЗАЛПІВ…

Спинити цю осінь не матимеш сили…
Ховай же це літо між горстками жмень!
Десь будуть під листям рясніти могили
І буде роситись тривогами день. 

І стане повітря на смак аж солоне
(Либонь, розчинилось в гарячій смолі),
І порох в рушниці твоїй захолоне,
Мов крапля замерзла на голому склі.

Блукатимуть тіні тривожні та сонні,
І жах пробиратиме нас до кісток.
Ми стали на осінь такі забобонні,
Що віримо навіть в падіння зірок. 

Та осінь гаптує свої силуети,
Щоб першим морозом покрити стерню.
І десь пролітатимуть мертві комети
Між хвилями залпів, ракет і вогню.

І більше не буде нагод, щоб прощати,
Бо вірять образам лише диваки.
Коли роздиратимуть небо гармати,
Я хочу триматись твоєї руки…