Уривок книги: «Подорожній і місячне сяйво». Антал Серб

Портал Експеримент ділиться з вами цікавими книжковими новинками, які виходять в українських видавництвах.

У видавництві «Знання» вийшла книга «Подорожній і місячне сяйво». Антал Серб. Серія «Голоси Європи».

Публікуємо уривок для ознайомлення.

«Щоб довго не шукати аналогій, просто уявіть собі суміш стилю й героїв Підмогильного, Домонтовича і Йогансена в антуражах Угорщини, Італії і Франції першої третини ХХ ст. Чомусь мені здається, що якби авторам "наших 20-х" дозволили вільно й без агентурного оточення подорожувати Європою, творячи високу прозу у себе вдома замість бути знищеними фізично чи (що гірше) прилаштовними до системи, то їхні імена так само потрапили б, скажімо, в The Guardian із захопливими заголовками на кшталт "Just Divine". Саме тому робота над перекладом цього роману для мене передусім ― данина тим письменникам, завдяки яким я відчув справжній європейський вимір української мови і твореної у ній культури. Вірю, що їхній прорив у світі ще попереду, як це сталося кілька десятиліть тому і з Сербом, забитим до смерті нілашистами у 1945 р.

А у вас, якщо забажаєте, попереду дуже особлива, екзистенційна і дещо містична мандрівка, яка точно захопить з перших сторінок. Зрештою, коли роман починається в темних провулках Венеції, іншого годі й чекати.»

 © Олександр Вешелені, перекладач

Уривки  з книги «Подорожній і місячне сяйво»

Частина I

Весільна подорож

«Упродовж довгих літ блукань він побував усюди, роками жив в Англії та Франції, але завжди оминав Італію, відчуваючи, що її час іще не настав, він ще не готовий до неї. Італію він відклав до справ дорослих, як і плодіння нащадків, потайки навіть боявся її, боявся, як палючого сонця, аромату квітів чи надто вродливих жінок. Якби він не одружився і не мав наміру розпочати своє шлюбне життя із закономірної італійської подорожі, можливо, він би відкладав цю мандрівку аж до скону. Цього разу він теж приїздив не в саму Італію, а у весільну подорож, що було геть іншим. Зрештою він уже міг це зробити, бо був жонатим чоловіком. Тепер, думалося, йому вже не загрожує небезпека на ймення Італія.» (ст. 5―6)

«Та найбільшою бідою були питання не фінансові, а моральні… Коли Мігай після нестерпного піврічного обдумування в муках прийняв рішення, що через понад рік тривання стосунків з Ержі відбере її в чоловіка і одружиться з нею, він наважився на цей сповнений наслідків крок, щоб “усе владнати”, а також щоб через серйозний шлюб остаточно ввійти у коло дорослих, поважних людей, аби бути на рівних зі, скажімо, Золтаном Патакі. Саме тому він поклявся бути з усіх сил хорошим чоловіком. Він хотів викинути з пам’яті Ержі, якого хорошого чоловіка вона покидає заради нього, і взагалі він “хотів усе владнати”, включно з підлітковими часами. Лист Патакі переконав тепер у безнадійності його задуму. Він ніколи не зможе бути настільки хорошим чоловіком, як Золтан Патакі, який, ось будь ласка, навіть попри відстань спроможний захистити свою невірну дружину, що перебуває так далеко від нього, з набагато більшою турботливістю і розумінням, аніж він, який зараз тут, поруч з нею, є настільки непридатним на роль піклувальника, що навіть справи готелю та побуту повісив на шию Ержі під таким надуманим приводом, як володіння італійською.» (ст. 58)