Уривок з книжки «Московський фактор. Політика США щодо суверенної України та Кремль» Юджина М. Фішела

Недооцінювання ролі Москви у змові, пов’язаній із фальсифікацією виборів

Портал Експеримент ділиться з вами цікавими книжковими новинками, які виходять в українських видавництвах.

У видавництві «Віват» вийшла книга «Московський фактор. Політика США щодо суверенної України та Кремль» Юджина М. Фішела.

Публікуємо уривок для ознайомлення.

2014 року Росія незаконно анексувала Крим, створила сепаратистський рух на Донбасі, а потім напала на Україну своєю регулярною армією та спецназом. У кожному випадку російської агресії відповідь США критикували як неадекватну, недостатню або нерішучу.

«Московський фактор» — це унікальне дослідження Юджина М. Фішела, який проаналізував чотири ключові політичні рішення Вашингтону. Чи враховували дві республіканські та дві демократичні адміністрації США статус України як суверенної держави, вибудовуючи відносини з РФ, — Фішел має відповідь на болюче питання. Позицію Сполучених Штатів щодо України розглянуто в ширшому контексті міжнародних відносин. Дослідження Фішела заповнює чималу прогалину в сучасному науковому та політичному дискурсі, фокусуючись на складній тристоронній — а не просто двосторонній — динаміці між Сполученими Штатами, Україною та Росією в 1991—2016 рр. Ця книжка вперше об’єднує документальні свідчення та розсекречені матеріали щодо обговорення політики, ретроспективні статті, авторами яких були колишні політики, офіційні мемуари колишніх високопосадовців та інтерв’ю з ними і поверненцями.

Видання побачило світ у видавництві Vivat в 2023 році.

Уривок

Попри застереження міжнародної спільноти, президентські вибори в  Україні 31  жовтня 2004  року засвідчили масове зловживання так званим адміністративним ресурсом із боку Віктора Януковича, зокрема очищення виборчих комісій від антирежимних членів. Як зазначив заступник речника Державного департаменту США Адам Ерелі, вибори «не відповідали значній кількості міжнародних стандартів демократичних виборів». Ерелі висловив сподівання, що другий тур виборів, призначений на 21 листопада, стане «можливістю для України підтвердити свою відданість демократичним принципам». Департамент не згадував про роль Росії та не застерігав від іноземного втручання напередодні другого туру.

Що ще гірше, принаймні з  погляду того, як російський уряд міг сприйняти такі заяви, Нік Бернз, посол США в НАТО, який виступав у резиденції посла США в Москві 4 листопада, використав свої коментарі, підкресливши сумнівну думку про те, що «Північна Америка, Європа і Росія ведуть спільну боротьбу з тероризмом». На цьому тлі та після ствердження, що Сполученим Штатам потрібна Росія в цій «спільній боротьбі», Бернз оголосив, що альянс готовий вивести своє «партнерство з Росією на новий рівень співпраці, взаємодії та ефективності». Згадавши Росію як «колишнього супротивника», Нік Бернз заявив, що НАТО і Сполученим Штатам «потрібна сильна і стабільна Росія… щоб протистояти багатьом транснаціональним загрозам».

Потім Бернз завершив свій виступ, зробивши голосну заяву, що, хоча «наші вороги вважають демократії слабкими, НАТО та Рада НАТО — Росія ефективно продемонстрували: ми якраз протилежні», очевидна заява про те, що в  Росії Путіна була демократія.

Це твердження кидало виклик не лише дедалі авторитарнішій поведінці Путіна вдома, але й зусиллям Росії підірвати демократичні сили в сусідній Україні. Ба більше, коментарі Бернза, які натякають на солідарність Росії із Заходом у захисті демократичних цінностей, можуть пояснити, чому Вашингтон регулярно уникав згадок про зловмисний вплив Москви під час президентської кампанії в Україні, що проходила в той час.

Подібна логіка, здається, переважала в коментарях помічниці держсекретаря Джонз 9 листопада на круглому столі для преси в Таллінні, Естонія. Коли її запитали про політику щодо Росії під час другого терміну президента Буша, який він забезпечив собі тижнем раніше, Джонз передбачила незначні зміни, якщо вони будуть узагалі. Ба більше, вона закликала Москву активніше працювати над розв’язанням «широкого кола питань щодо заморожених конфліктів» на пострадянському просторі, припускаючи, всупереч більшості наявних свідчень, що «в інтересах Росії розв’язати [ці] питання».

На пряме запитання, чому уряд США уникає критикувати Москву, зокрема щодо «погіршення» дотримання прав людини, Джонз пояснила, що «наша мета  — досягти в  Росії поліпшень, яких прагне міжнародна спільнота. Тоді постає питання, як найкраще досягти цих поліпшень? Краще вести тихі розмови чи краще говорити все публічно? Ми намагаємося знайти в цьому баланс, щоб публічно ми говорили деякі речі, а приватно розмовляли набагато ширше, щоб досягти наших цілей. У цьому завжди й полягає сенс. Ми намагаємося робити заяви чи ми намагаємося щось зробити?».

Зауваження Бернза і  Джонз створили відносно різкий контраст із тими, які висловив 17  листопада Александер Вершбов, посол США в Росії. Коментарі Вершбов склали довгий список порушень Москви у сфері прав людини, і вони були озвучені на публічному заході. Серед негативних моментів, які він вирішив згадати, була кампанія Кремля проти Михайла Ходорковського та його компанії ЮКОС, яка «порушила питання про особисті та майнові права в Росії»; «використання судів для закриття медіа» з критикою Кремля, «що сильно підриває демократичні права, принципи та інститути»; та «переслідування» неурядових організацій.

Наступного дня, 18 листопада, Білий дім пішов на дещо незвичайний крок, зробивши заяву щодо майбутнього другого туру виборів в  Україні. У  заяві повторювалася думка президента, що «найбільша відповідальність Сполучених Штатів — це підтримка поширення свободи в усьому світі», і знову підтверджувалися зобов’язання Сполучених Штатів «підтримувати ті країни Східної Європи, які стали на шлях демократії майже п’ятнадцять років тому». У  заяві також згадується прохання президента Буша, щоб сенатор Річард Луґар (республіканець з Індіани) приїхав до України, щоб «передати нашу підтримку демократичних перспектив України». Нарешті, було повторене попередження про те, що «прагнення України постраждають», якщо вибори не відповідатимуть демократичним стандартам. У заяві прямо не згадувалася Росія чи її згубна роль в Україні.

Ці попередження не були почуті, бо адміністрація Кучми, кампанія Януковича та Кремль пішли напролом, намагаючись не допустити Ющенка до влади, забезпечуючи «перемогу» Януковича на виборах. Згідно з попередньою заявою ОБСЄ, «голосування в  другому турі не відповідало значній кількості зобов’язань перед ОБСЄ та Радою Європи й  іншим європейським стандартам щодо демократичних виборів». Доповідь Луґара була ще чіткіша в описі того, що сталося. Він описав другий тур як «узгоджену та рішучу програму фальсифікацій і  зловживань на виборах», яка була реалізована «під керівництвом або у співпраці з українськими державними органами влади».

Зі свого боку, Держдепартамент, окрім посилання на вищезазначені висновки, заявив, що «Сполучені Штати глибоко стурбовані виборами в  Україні» через «дуже поширені зловживання та фальсифікації в другому турі». 22 листопада заступник речника Ерелі закликав «українську владу стримати додаткові зловживання та шахрайство… і забезпечити результат, який відображатиме волю українського народу». Цього ж дня в містах України спалахнули протести, які стали відомі як початок Помаранчевої революції, у  відповідь на спробу Януковича здобути перемогу в  другому турі. У  подальші дні громадське обурення набуло широкого розмаху; понад 18 відсотків населення України пізніше повідомило про те, що брало участь у Помаранчевій революції, зокрема у вуличних демонстраціях кінця листопада та початку грудня 2004 року проти сфальсифікованих виборів Януковича, які привели до повторного проведення другого туру.

Враховуючи значну кількість повідомлень про підтримку Москвою Януковича, член прескорпусу відомства запитав, чи обговорював уряд США це питання з росіянами, і дістав відповідь Ерелі, що він «не знає ні про які розмови з Росією, що проводились би». Коли репортер згадав про російську активність на цьому фронті, заступник прессекретаря сказав, що він «не має ніяких коментарів щодо російських дій» і  спрямував пресу до «позиції росіян щодо цих виборів».