Розуму недостатньо: як емоції допомагають зрозуміти та оцінити ризик

Професор етики Делфтського технічного університету Сабін Росер упевнена, що політичні дебати не повинні будуватися лише на раціональності.

Коли йдеться про прийняття рішень, багато вчених і політиків вважають, що емоції є джерелом ірраціональності. Психологи, такі як Пол Слович та лауреат Нобелівської премії Даніел Канеман, вважають, що це пояснює всілякі помилкові уявлення людей про ризики та ймовірність. Наприклад, багато людей бояться ядерної енергії, хоча статистичний шанс катастрофи вкрай малий. Тобто емоції впливають на людські уявлення про ризик, тому люди закриваються від наукових фактів.

Один із стандартних підходів — просто використовувати наукові дані та слухати експертів. Це те, що я називаю технократичним підходом. Орієнтир тут на кількісну інформацію, а тривоги чи занепокоєння громадськості відкидаються як неактуальні. На іншому кінці спектру знаходиться те, що я називаю популістським підходом, коли воля громадськості сприймається як остаточний вердикт.

Однак я вважаю, що обидва підходи помилкові з однієї і тієї ж причини: вони не сприймають серйозно емоції і основні цінності. Очевидно, що вкрай важливо розкрити відповідні наукові факти, щоб ухвалити важливі рішення, скажімо, про ризиковані технології та пандемії. Але такі рішення допускають не просто збір наукової інформації та думку експертів, хоч би як це було важливо. Наукова інформація потрібна, але її недостатньо. Ми також повинні враховувати соціальні та етичні міркування, а це вимагає детального етичного осмислення та уваги до емоцій.

Багато дослідників психології та філософії, таких як Ніко Фрейд, Антоніо Дамасіо та Марта Нуссбаум, продемонстрували, що емоції допомагають із так званою «практичною раціональністю» — тобто з прийняттям рішень у складних життєвих ситуаціях. В одній із своїх робіт я стверджую, що емоції важливі для розуміння моралі. Емоції не суперечать раціональності за визначенням, але можуть бути важливим джерелом моральної рефлексії. Вони вказують на те, що важливо для нас із погляду моралі. Емоції можуть привернути увагу до важливих етичних обставин, які часто ігноруються за кількісних, науково обґрунтованих підходів до ризику.

Візьміть енергетичні технології, такі як електростанції, хоч би як вони генерували енергію — шляхом ядерного поділу, спалювання вугілля або відновлюваних джерел, таких як вітер та сонячне світло. Щоб оцінити, чи прийнятні вони етично, нам необхідно розглянути, хто отримує прибуток, а хто наражається на ризики, такі як нещасні випадки на робочому місці та забруднення навколишнього середовища. Наприклад, технологічні інновації часто непомірно шкідливі для груп, які й так уразливі. Вони турбуються чи зляться тому, що такі важливі цінності, як здоров'я, добробут та право бути почутими, обмежуються або ігноруються. Такі емоції, як співчуття, емпатія, ентузіазм і обурення можуть висвітлити етичні аспекти ризику — наприклад, незалежність, законність і справедливість. Тобто приділяючи увагу цим емоціям, політики та розробники технологій можуть знайти більш етично та соціально відповідальні рішення.

Підходи до ризику зазвичай спираються на аналіз вигод та витрат. При цьому зазвичай не береться до уваги багато етичних міркувань, такі як справедливість у розподілі благ, законність і незалежність. Емоції можуть зіграти життєво важливу роль в акцентуванні цих додаткових етичних аспектів. Замість сприймати емоції як ірраціональні стани, які заважають мисленню, я вважаю їх воротами до цінності.

Спроба приймати рішення за умов невизначеності ставить свої власні етичні проблеми. Це вимагає уяви та уваги до почуття відповідальності та турботи. Закликає оцінювати різні сценарії, не знаючи, якими будуть результати. Наприклад, ядерну аварію 2011 року на «Фукусімі» в Японії можна було б запобігти, встановивши вищі бар'єри для захисту електростанцій від океану. Експерти пропонували це раніше, але цунамі з такими високими хвилями вважалися малоймовірними. Можна списати це на брак уяви. І хоча внаслідок катастрофи ніхто не загинув, тисячі людей були змушені залишити свої будинки, і багато хто з них ніколи не зможе повернутися. Якщо вузькі та кількісні підходи можуть забувати або применшувати цю шкоду, то підхід, заснований на турботі, з більшою ймовірністю охопить безліч аспектів, що впливають на благополуччя людей. Звичайно, кількісні методи можна розширити, але це вимагатиме емоційного та етичного осмислення структури людського досвіду.

Шведський фахівець з етики ризику Свен Ове Ганссон каже, що в наукових дослідженнях ми насамперед прагнемо запобігти хибнопозитивним результатам, тобто помилковим твердженням, що якийсь феномен чи ефект існує. Але в контексті державної політики щодо ризиків для здоров'я та технологічних ризиків потрібно уникати хибнонегативних результатів — хибних тверджень про те, що хтось здоровий, коли насправді він хворий, або що технологія безпечна, коли насправді ні. Ці ідеї можуть бути засновані на турботі - тобто ми вважаємо за краще бути в безпеці, ніж шкодувати потім, - і підтримувати принцип обережності.

З іншого боку, ми також маємо оцінювати етичні наслідки такого підходу. Наприклад, будь-яка енергетична технологія має як плюси, так і мінуси. Це може бути викид вуглекислого газу, руйнування навколишнього середовища чи зміна ландшафту. Щоб отримати етично та соціально значущий мікс джерел енергії, потрібно збалансувати ці плюси та мінуси. Це набагато складніше, ніж простий аналіз витрат та прибутку, який зазвичай проводять експерти з ризиків. Знайти етично відповідальні сценарії допоможуть такі емоції як співчуття.

Звичайно, емоції теж можуть призводити до помилок, але те саме можна сказати про будь-яке джерело знань. Емоції потрібно критично оцінювати з урахуванням наукової інформації, раціонального аналізу, і навіть емоційних роздумів. У публічному обговоренні питань енергетики можна попросити людей поставити себе на місце інших зацікавлених сторін, а також приміряти на себе роль політика, який має знайти рішення. Це потребує творчих здібностей та співчуття, які мають на увазі вихід за межі своєї первісної емоційної реакції. Інакше кажучи, емоції можуть бути як об'єктом, так і інструментом критичного осмислення.

Людські здібності, пов'язані з емоціями, такі як уява, можуть зіграти важливу роль у розробці та розгляді майбутніх сценаріїв. Перспектива катастрофічної зміни клімату вимагає, щоб ми передбачили різні варіанти життя та різні сценарії того, як зробити економіку стійкішою, з більш стійкими джерелами енергії та нижчим споживанням. Художники, режисери та письменники можуть пожвавити ці сценарії. Мистецтво звертається до уяви, воно може зробити абстрактні проблеми конкретнішими і, таким чином, полегшити етичне обговорення наслідків таких сценаріїв майбутнього.

Поточні розробки в галузі біотехнологій, робототехніки та штучного інтелекту давно фігурують у творах наукової фантастики, і ці роботи виходять за рамки того, на що людство здатне нині. Мистецтво та література допомагають нам конкретизувати абстрактні проблеми та розмірковувати над тим, чого ми хотіли б досягти за допомогою технологічних розробок. Це, в свою чергу, може мотивувати зміну поведінки: емоції не тільки сприяють розумінню етики — вони також можуть бути важливим джерелом мотивації розробки більш відповідальних технологій чи обмеження нашого екологічного сліду. Наприклад, документальні фільми Девіда Аттенборо про природу протягом багатьох десятиліть допомагають світові усвідомлювати цінності та чудеса природи.

Емоції - це не просто незручні факти, які потрібно укладати у дужки чи контролювати. Вони не стільки перешкоди, як джерела загального розуміння, коли йдеться про ризик. Замість того, щоб відкидати емоції, ми повинні сприймати їх як життєво важливий ресурс навіть як відправну точку для моральних дискусій та роздумів. Співчуття, почуття відповідальності та турботи допомагають нам осмислити етичні наслідки багатьох важких рішень, з якими ми стикаємося. Вони також допомагають нам зміцнити солідарність і виявити мужність, яку вимагає цей момент. Щоб упоратися з етичними проблемами ризикованих технологій та невизначеного майбутнього, нам необхідно використовувати багаті людські можливості: наукові знання, знання соціальних наук, мистецтва та гуманітарних наук, а також нашу здатність глибоко відчувати.