Лексичний удар: чому люди тяжко переживають словесні образи
Наш мозок вважає, що негативні слова несуть загрозу репутації, а, з погляду еволюції, і життю.
Слова б'ють не так боляче, як каміння. Але давайте не обманюватимемо самих себе. Ми знаємо, що деякі слова справді завдають болю. Наприклад, образи. У новому дослідженні вчені з Утрехтського університету в Нідерландах виявили, що чути образи — все одно, що отримати лексичний «міні-ляпас», незалежно від того, чи образа спрямована на вас чи на іншу людину.
Чому образи завжди привертатимуть увагу
Деякі слова та фрази нудні, інші цікаві. Деякі надають сили, інші покликані придушити вас. Іноді, коли люди говорять про любов чи з любов'ю, ми починаємо відчувати те саме. І навпаки, мова, сповнена ненависті, змушує відчути занепокоєння, тривогу, можливо навіть ненависть до себе.
Поки що недостатньо добре вивчено, як саме мова регулює емоції, але дослідження показують, що слова надають як психологічний, так і фізіологічний вплив. В одному з них Марія Ріхтер та її колеги спостерігали за нейронною реакцією людей, які слухали чи читали негативні слова. Вони виявили, що це посилює імпліцитну обробку (IMP) у субгенуальній передній частині поясної звивини кори головного мозку (sACC) – що це просто технічний спосіб вимовлення негативних слів, вивільняючих гормони стресу та тривоги.
В іншому аналогічному дослідженні вчені виявили, що діти з високим рівнем негативного внутрішнього діалогу мали вищий рівень тривожності.
Тепер ми знаємо, що негативні висловлювання мають як короткострокові, так і довгострокові наслідки для пізнання та емоційного благополуччя. Але як щодо глибоко неприємних висловлювань, таких як образи?
Будучи високосоціальним виглядом, люди навчилися будувати складні соціальні мережі та ієрархії, від скромних племен до могутніх імперій. Співпраця – один із ключів до успіху. Але також це говорить про те, що якщо людину не поважають або не цінують у співтоваристві, швидше за все, їй не вдасться досягти процвітання — а в якийсь момент історії вона взагалі не виживе.
Не дивно, що образи, які завдають шкоди репутації та становищу в суспільстві, пронизують наш слух як стрілою.
Дослідники на чолі з Марійном Струїксмом хотіли дізнатися більше про сприйняття образ в порівнянні з компліментами. В рамках ширшого дослідницького проекту, що вивчає зв'язок між мовою та емоціями, вони вирішили з'ясувати, наскільки кожен тип висловлювань чутливий до повторення (тобто, як ми реагуємо, чуючи одну й ту саму образу чи комплімент знову і знову?).
«Проект зосереджений на зв'язку між мовою та емоціями, і немає кращої теми для вивчення цього зв'язку, ніж образи та компліменти. Прислів'я «Хоч горщиком назви, тільки в пічку не став» завчена дітьми для відповіді на знущання. Однак ми вважаємо, що слова завдають болю. Більше того, на відміну від компліментів, ефект яких швидко минає, образи не втрачають своєї гостроти. У цьому дослідженні головною метою було зібрати неформальні спостереження та вивчити їх у лабораторії. Ми хотіли знайти докази швидкої адаптації до звичних компліментів, і стійкої реакції на словесні образи і в разі успіху визначити, на якій стадії (стадіях) мовної обробки це відбувається», — каже Струїксма.
Лексичний ляпас
Дослідники використовували електроенцефалографію та проводящі електроди, підключені до шкіри голови 79 жінок-добровольців. Кожна учасниця прочитала вголос серію повторюваних тверджень, які передавали три різні значення: образи («Лінда огидна»), компліменти («Лінда справляє враження») та нейтральний зміст («Лінда голландка»). Слова, що стосуються образ, були досить м'якими для людей, які звикли до інтернет-тролінгу, але, як з'ясувалося пізніше, навіть вони зачіпали почуття.
«Під час попереднього тестування наших матеріалів потрібно було скласти довгий список образ. Ми пройшли довгий шлях. На щастя, нам допомагали помічники. Але коли ми консультувалися з учасницями, то дізналися, що образи мають властивість старіти!» — каже Струїксма.
Половина учасниць читала три набори тверджень, використовуючи власне ім'я, тоді як інша половина використовувала чуже. Учасниці під час експерименту ні з ким не спілкувалися, але їм казали, що це висловлювання трьох різних людей.
Дослідження реакції людей на образливу лексику — непросте завдання, адже навмисно наражати людей на образливі речі неетично в будь-якій формі.
Але, незважаючи на очевидні обмеження лабораторного дослідження, в якому не було реальної людської взаємодії, а образи завдавали вигадані люди, учасники все-таки їх відчули.
Дані ЕЕГ показали, що почута образа викликає зміни в амплітуді P2, хвильового компонента потенціалу, пов'язаного з подіями, виміряного на шкірі голови людини. Ці ефекти реєструвалися незалежно від того, на кого була спрямована образа, і виявилися стійкими під час повторення.
«Основні висновки полягають у тому, що мозок швидко реагує на образи та компліменти, і реакція сильніша на образливі слова. Цей ранній компонент P2 в сигналі ЕЕГ вказує на дуже швидке та стабільне захоплення емоційної уваги, викликане вилученням сенсу образ і компліментів з довгострокової пам'яті. Різниця в реакції між образами та компліментами стає більш помітною з часом. Тому навіть після багаторазового повторення образи завдають «міні-ляпаса». Це відкриття відноситься до дуже негативних оцінних слів, які автоматично привертають увагу під час лексичного пошуку. Примітно, що ми виявили це в лабораторному експерименті без будь-якої реальної взаємодії. Це не лише свідчить про нашу чутливість до небажаної соціальної поведінки, а й узгоджується з ідеєю про те, що оцінка такої поведінки відбувається автоматично», — каже Струїксма.
Компліменти також викликали ефект Р2, але не такий сильний, як образи. Коли в компліментах або образах використовувалося ім'я учасника, сигнал P2 був сильнішим, а шкірна провідність (показник збудження) вища, ніж у випадках, коли учасників не називали на ім'я. Можливо, існує еволюційний тиск, який пояснює, чому люди стали настільки сприйнятливими до компліментів та образ, особливо коли вони спрямовані на нас самих.
«Образи, спрямовані на вашу адресу, становлять серйозну загрозу як для вас, так і для вашої репутації. Для представників ультрасоціального виду, який спеціалізується на співпраці за межами сім'ї, не слід легковажно сприймати загрози репутації. Також образи завдають шкоди оточуючим, вони дають інформацію про те, хто збирається це зробити, і сигналізують про соціальний конфлікт в оточенні чи групі. Представники ультрасоціальних видів звертають увагу на такі словесні «ляпаси». Для виду, активно залученого до співпраці, прояв агресії (наприклад, словесного чи фізичного ляпаса) автоматично викликає негативні емоції у об'єкта цієї агресії, а також свідків», — пояснює Струїксма.
За словами дослідника, ці результати доповнюють сукупність доказів, що свідчать про схильність людей до негативізму, вибірково приділяючи більше уваги негативним, а не позитивним словам та ситуаціям.
«Дослідження схильності до негативізму показало, що люди особливо чутливі до негативних подій: вони не лише привертають більше уваги та потребують більш інтенсивної обробки, ніж нейтральні, а й частіше відбуваються порівняно з позитивними моментами. Як і слід було очікувати, аналогічні механізми захоплення уваги та подальшої посиленої обробки діють, коли люди читають чи слухають емоційну мову. Наразі причини такої упередженості обговорюються. Одні стверджують, що це просто відображення статистичних властивостей навколишнього середовища, інші пропонують еволюційний аналіз, що включає ступінь впливу негативних і позитивних стимулів на пристосованість. Схильність до негативізму не гарантує, що кожен негативний стимул чи набір стимулів приверне більше уваги, ніж позитивний. Зрештою, шнурок, що заплутався, — це набагато менш емоційна подія, ніж народження дитини. Упередженість негативу реальна, але вона існує як звичайне явище, що виникає з причин, які ще треба повністю пояснити».
