Ленько Христина. Вчитель, який змінив моє життя
Люди…їх так багато у нашому житті. Вони або залишають хороші емоції, радість, захват тільки від однієї літери їхніх імен, або навіть від думок про цих людей на чолі виступають важкі краплі поту…
Іноді здається, що життєві ситуації й труднощі, які виникають, трактуємо як долю, приймаємо як досвід, певний урок, який має чогось навчити, спонукає зробити висновки. Але водночас запитуємо: яким чином виникла та ситуація, чому саме так склалися обставини і саме ті люди були в тому місці й в той час? Чого ця ситуація мене навчила, що змінилося після неї? Вихор моїх думок зараз наче ураган в Америці, який “змітає” все на своєму шляху... несе мене у цих вітрах на глибину… глибину своєї душі.
Не так давно мені було дуже важко. Кожного дня я боролася…Спитаєте з чим? Складно дати однозначну відповідь... не все підлягає поясненню чи уявленням... про це можна писати книгу... і то не в одному томі … Було багато перемог, але і не менше поразок. Однак ті перемоги не додавали радості й втіхи, яких так потребувала моя зранена душа. Я просто не відчувала…., нічого не відчувала. На глибині душі була пустота, не зринав навіть образ перекотиполя, який так часто бачимо у фільмах у таких ситуаціях... не було нічого... Нічого… Але мій Вчитель в той час мене не покидав, Він ніколи мене не покидав…
На глибині душі - пусто, а в думках… Ох, ці думки… найшвидші з того, чим Бог наділив людину: ти секунду тому була в минулому, коли тобі лише кілька років, безтурботно бігаєш і граєшся, а інша секунда, - і ти вже в майбутньому, але не в справжньому, а в тому, яке тобі хтось навіює…
І саме там боротьба триває найбільше і найдовше… Безкінечна боротьба в думках… Ти з нею сам на сам, бо не маєш Того, з Ким ти б могла поділитися, Хто б тебе зрозумів, вислухав, погладив по плечі, обійняв, і, навіть, назвав Своєю Дитиною.
І ось ти вже на межі. Думки вистрибують із голови. Очі не висихають від сліз. А пустоту в душі заполонює темрява. Але для чого ж тоді існує Світло? Для чого воно є?
Щоб світити там, де темно…
Це Світло було в людині, яку я зустріла в той час роздумів, тривог, сум’яття і болю… Здавалося, що кілька днів до цієї зустрічі я не наважилася б навіть глянути в її сторону, а сьогодні саме вона запила вогник надії у моїй душі.
Вогонь горить дуже швидко, але й швидко згасає. Однак той вогонь, що жеврів у мені, не міг так швидко розгорітися, адже я не належно підтримувала його, не додавала жару чи “дров”, я боялася його. Так звикла жити в темряві, що світло було для мене чимось далеким та забороненим.
Думки не дають спокою… На все потрібен час. На все? Ти дійсно так думаєш? Час лікує! Ні, час тебе ніколи не зможе полікувати, якщо в тому часі не буде Лікаря. Того, який знає що тебе болить, як тебе зранили, як тебе вилікувати.
«Я Господь, Лікар твій!» Вихід 15:26.
Хто мене знає краще за Нього? Хто мене може вилікувати? Хто мене так зможе полюбити? Хто мене зможе навчити? Хто, як не Ти, Господи?
Він був поруч завжди. В твоїх переживаннях, в твоїх труднощах, в твоїх поразках, в твоїх перемогах. І Він був зі мною.
В Бога немає випадковостей. Все, що було у моєму, у твоєму житті. Всі люди, які були, є і будуть, - не випадкові. І та людина, яка запалила сірник і подарували вогник для моєї свічки, також була не випадкова. І навіть та людина, через вчинки і дії якої моя свічка гасла, не була випадкова. Все це (звичайно, за моїм вибором, який згідний з Божою волею) сталося не випадково, у всіх ситуаціях я мала можливість навчитися певних речей, отримати відповідь на різні запитання: Як правильно відповісти людині, яка не може стримати злість? Як відповісти іншим? Як зреагувати на все, що твориться в країні, в житті? Як відповісти собі?
І, знаєте, кожного разу, коли виникали ці запитання, Мій Учитель був поруч. Навіть коли відповіді не було, Мій Учитель тримав мене за руку. Не зважаючи на моє минуле, він замешкав у моєму серці. Він був, є і буде поруч.
Ти не отримаєш чисту радість, якщо не довіришся Богу. Тільки в Ньому ти можеш радіти і веселитися. Тільки в Ньому.
Тільки Він запалює твою свічку (можливо, за посередництвом інших людей) у твоїй темряві, шукає, як підтримувати цей вогник, щоб він горів не лише для тебе, а й для інших. Довірся Йому!
Саме Господь є Тим Вчителем, який змінив моє життя, і може змінити твоє. Тільки відкрий двері свого серця для Нього. І дозволь Йому розвіяти темряву, запаливши твою свічку.
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
