Гапей Олексанра. Вчитель, який змінив моє життя

Вперше поїхавши закордон, я спілкувалася мовою музики. Вона одна рятувала мене від страшних думок про війну і далекий дім. Лише завдяки їй, я змогла за тисячі кілометрів від рідного села, знайти близьких по духу людей.

Я закохалась в музику випадково. Кілька років тому, коли ще всюди панував Ковід, а були й такі часи, ми йшли з мамою Кобилянською ( славнозвісна пішохідна вулиця Чернівців). Людей було мало, адже епідемія і всі по домах. І спускаючись до авто, я побачила юну рудоволосу дівчину в чорному тренчі й із скрипкою біля шиї. Вона настільки швидко й майстерно рухала пальцями і смичком, ніби скрипка стала її продовженням. Тоді я вперше сказала мамі, що хочу піти до музичної школи.

В той час усі навчальні заклади ще не працювали, а я сильно хотіла вчитися, тому батьки підтримали мене й найняли для мене репетитора. І як не дивно, за пів року я вже грала музичні твори. І почала помічати зміни в собі: найперше, змінилась моя осанка і фізичний стан, адже гра на інструменті вимагає правильної постави, та неабияких фізичних зусиль; наступне, що я помітила, моя нервозність, вона просто зникла, ніби розчинилась у музиці; і третє, я стала більш чуттєвою.

Музика навчила мене глибше відчувати людей та світ, сприймати не лише поверхневі слова та думки, а аналізувати та пропускати крізь себе. А найбільше вона допомогла мені після повномасштабного вторгнення. Коли я із мамою й сестрою виїхала закордон, серед моїх речей було кілька одежин, одні черевики і скрипка. Я грала на ній того ранку, коли вперше почула повітряну тривогу. Грала на вулиці, сидячи на дорожній сумці, доки мама намагалась орендувати чергове житло. І грала в хвилини тривоги за батька й туги за рідним краєм.

Завдячуючи музиці, я пережила найстресовіший момент свого життя, та знайшла нових друзів закордоном. Зараз я безмежно щаслива, що три роки тому закохалась в гру на скрипці .

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»