Свобода веде до успіху? Так було колись

Репресивні наукові системи стали серйозними конкурентами для західних дослідників.

Щодо майбутнього академічної свободи Катрін Кінцельбах має суперечливі почуття. «Ми спостерігаємо занепад академічної свободи, — говорить професорка міжнародної політики з прав людини в Ерланґен-Нюрнберзькому університеті, яка є однією з провідних експерток з питань академічної свободи. — Водночас існує велике бажання робити більше задля свободи дослідження та викладання».

Кінцельбах була однією із розробниць Індексу академічної свободи, який спільно публікують дослідники Ерланґен-Нюрнберзького університету та Інституту V-Dem (Varieties of Democracy — різноманіття демократії) Гетеборзького університету в Швеції. Індекс порівнює розвиток академічної свободи в різних країнах від 1900 року до сьогодення за різними критеріями і вважається найбільш повним набором даних про стан академічної свободи в усьому світі. Ще кілька десятиліть тому тенденція була позитивною, стверджує Кінцельбах. Однак у ХХІ столітті ця тенденція йде на спад.

«Це пов’язано з хвилею автократизму, яку ми переживаємо вже приблизно десять років і яка є серйозним викликом для дедалі більш глобалізованої науки». Росія нині є одним з найяскравіших прикладів прогресуючої автократії; такі країни, як Індія, Туреччина та Угорщина політологи більше не вважають демократіями, а демократично обрані уряди в таких країнах, як Бразилія, Польща та Південна Африка, також обмежують демократичні норми й інституції. «Вільна наука залежить від демократії та верховенства права», — попереджає Кінцельбах.

Китай: негайно потрібна нова стратегія

Кінцельбах також вбачає абсолютно новий виклик для наукової спільноти в тому, що передові дослідження тепер відбуваються і в авторитарних системах. «Тепер не можна спокійно сидіти склавши руки і говорити: там, де свобода найбільша, там і академічні успіхи найкращі, — попереджає політологиня. — Вперше ми бачимо, як репресивні наукові системи, зокрема в Китаї, стають серйозними конкурентами».

«На рівні окремих дослідників ми знайшли дійсно хороші відповіді на репресії», — запевняє Кінцельбах, маючи на увазі такі програми, як Ініціатива Філіпа Шварца від Фонду імені Александра фон Гумбольдта для дослідників, життя і дослідження яких перебувають під загрозою в країнах їх походження. Кінцельбах тісно співпрацює з цією програмою як членкиня відбіркового комітету.

«Зі структурної та інституційної точки зору, все ж таки, залишається ще безліч питань, які не мають відповідей», — визнає вона. Як може виглядати партнерство з університетами, чиї дослідження контролюються суворими політичними приписами? Найбільшою проблемою це завжди стає для місцевих дослідників та студентів, підкреслює Кінцельбах. Однак брак академічної свободи також обмежує можливості саморегулювання досліджень у глобальній перспективі — до прикладу візьмемо той випадок, коли технічний прогрес стикається з етичними питаннями, як у випадку з генною інженерією або збиранням конфіденційних даних. «Звісно, знайти відповіді на ці виклики набагато складніше в умовах, коли не всі науковці можуть вільно брати участь у процесі дослідження», — стверджує Кінцельбах.

«Для мене відповідь все ще залишається такою: співпраця та обмін досвідом через індивідуальні контакти. Однак я була б набагато обережнішою, коли мова йде про інституційну співпрацю з автократіями, оскільки ризик інструменталізації тут є значним», — зауважує Кінцельбах.

«Я також хотіла б, щоб ми значно більше співпрацювали з країнами, де академічна успішність ще не відображена у відповідних рейтингах, — закликає вона. — Це означає, що ми також пов’язуємо дослідження з суспільною відповідальністю та ідеєю залученості й визнаємо успіх тих, хто займається наукою у складних умовах».

Катрін Кінцельбах є професоркою міжнародної політики з прав людини в Ерланґен-Нюрнберзькому університеті імені Фридриха Александра. Від 2019 року вона є членкинею відбіркового комітету Ініціативи Філіпа Шварца від Фонду імені Александра фон Гумбольдта, яка допомагає науковцям, що знаходяться у небезпеці в країнах свого походження, продовжити свої дослідження в німецьких університетах і науково-дослідних установах.

Записала Марлєн Гальзер.

Інтерв’ю раніше було опубліковано в журналі «Kosmos» 11 травня 2023 року.

З німецької переклав Руслан Владов