Потоцька Олександра. Конкурс драбблів
До зустрічі серед зірок
Ранок наче в тумані. Пам'ятаю як вилізла з теплого ліжка. Блиск в його очах коли він дивився на мене в ліфті і його теплі руки на моїх щоках. А потім прохолодний вітер, гучні звуки ранкового міста, біла розмітка переходу, звук гальм, крики перехожих.
Раптово все завмерло. У вухах чувся суцільний дзвін.
- Тримайся, хлопче, тримайся. - промовив хтось із натовпу.
Сирена "швидкої", білі стіни, холодне світло, розмови лікарів, писк приборів реанімації.
І ось я сиджу біля ліжка і тримаю його холодну руку. Сльози градом крапають з очей. Я торкаюсь губами його щоки і тремтячим голосом промовляю - До зустрічі серед зірок
