Ірина Комарницька. Конкурс драбблів
Емоції
Пальтечко, на яке так довго і болісно відкладалися гроші, було безнадійно зіпсоване.
Хотілося кричати і бити посуд. В очах було темно і добре було чути стукіт власного серця. Слова з перекривленого від люті рота вилітали, не контрольовані розумом. Дуже хотілося вдарити. Рука вже була занесена, залишалося лише опустити її, нанести удар. Вона вже була готова зробити це, аж раптом…
На неї дивилися очі її дитини, повні невиплаканих сліз. На обличчі вираз повної покори та відчаю. Усвідомлюючи власну провину і невідворотність покарання, дитина чекала дій матері.
Щось обірвалося всередині. Стало мало повітря, сперло подих. Відчула майже фізичний біль.
Пригорнула, обняла, заспокоїла…
