Задорожна Ясна. Конкурс драбблів
Страшні Боги
Я не вірю в давніх грецьких Богів, не вірю в Ісуса, Будду чи Аллаха. Я не читаю Біблію, не слухаю заповідей Божих. Невже це і є атеїзм? Але ж ні, я приходжу в церкву, послухати старого священника. Він розповідає про цінність людей, людську силу та розум.
То може люди і є Боги? Хтось казав, що це гуманізм…
Я вірю в людей! Але віра моя – безнадійна, бо люди дурні. Бо люди – нікчемні істоти. Створити і знищити, вилікувати і вбити, поцілувати і вдарити – все має дві сторони. Бо люди, вони такі, – страшні й безсердечно сердечні боги.
