Біографія Йоганнеса Роберта Бехера
Йоганнес Роберт Бехер – німецький письменник, державний і громадський діяч – народився 22 травня 1891 року у Мюнхені (Німеччина).
Від 1911 вивчав медицину, філософію, філологію в університетах Берліна, Мюнхена, Єни. У 1935–1945 жив у СРСР. Був міністром культури НДР (1954–1958), президентом АМ НДР (1953–1956).
Відомий як прозаїк, поет, драматург та есеїст. Рання творчість Бехера носила чітко виражений експресіоністський характер. Був одним із лівих експресіоністів, які групувалися довкола журналу «Die Aktion». У його збірці «Verfall und Triumph» («Розпад і творчість», Берлін, 1914) звучала ненависть до філістерів, експлуататорів і мілітаристів, мрія про нові людські стосунки, побудовані на принципах справедливості і братерства.
Під час Першої світової війни у збірках «Nach Europa» («До Європи»), «Verbrüderung» («Братання»; обидві – Ляйпциґ, 1916) та ін. Бехер проголошує війну війні і закликає до братання. Його протест проти буржуазного фальшу знайшов вираження і в хаотичності художньої форми віршів, у руйнуванні традиційної мови, синтаксису, використанні екстатичних мовних каскадів як символу краху буржуазного світу, і водночас у відточених поетичних формулюваннях. У збірці «Um Gott» («В ім’я Бога», Ляйпциґ, 1921) звучить гімн революції і мученицькій відважності її вождів. У творчості еміграційного періоду звертається до народної класичної традиції.
Бехер створював глибокі за змістом і майстерні за виконанням сонети, терцини, балади, ліро-епічні поеми і романи у віршах. Поезія Бехера – переважно медитативна, громадянсько-філософська. У поетичних збірках «Leichmann auf dem Thron» («Труп на троні», 1925), «Glücksucher und sieben Lasten» («Шукач щастя і сім гріхів», 1938), «Volk der Deutschen» («Народ, що блукає у темряві», 1947), «Schritt der Jahrhundertmitte» («Крок середини століття», 1958; усі – Берлін) та ін., поемах, публіцистичних творах викривав мілітаризм і фашизм. Низка теоретичних праць Бехера присвячена естетиці соціалістичного реалізму. Автор тексту державного гімну НДР (1949).
На сцені німецьких театрів ставилися його п’єси «Der Weg nаch Füssen» («Дорога у Фюссен», 1953) та «Winterschlachtfeld» («Зимова битва», 1954; обидві – Берлін). Широкий резонанс мали його політичні промови і публіцистичні статті «Poetische Konfession» («Поетична релігія», 1954), «Macht der Poesie» («Влада поезії», 1955; обидві – Берлін), «Das poetische Prinzip» («Поетичний принцип», 1957, Берлін; Ваймар).
Йоганнес Роберт Бехер помер 11 жовтня 1958 року в Берліні.
У 1961 запроваджена медаль у трьох варіантах (золото, срібло, бронза) за досягнення в галузі культури та мистецтв на честь Йоганнеса Роберта Бехера.
Йоганнес Роберт Бехер і Україна
Від 1920-х Й. Р. Бехера зв’язувала дружба з українськими письменниками П. Тичиною, О. Досвітнім, В. Поліщуком, І. Микитенком. У 1930 виступив з доповіддю на 2-ій Міжнародній конференції революційних письменників у Харкові. Біографія Бехера лягла в основу повісті О. Досвітнього «Фріц і Йоган» (1929). Вірші, романи, новели, нариси Бехера друкувалися в українських журналах 1920-х у перекладах В. Бобинського, М. Йогансена, В. Мисика, Я. Савченка, Ю. Яновського. У повоєнні роки вірші Бехера перекладали І. Драч, М. Петренко, К. Вікторенко, Є. Нарубіна, Й. Фельдштейн, О. Жупанський та ін.
Твори
Критика
