Сила слова: вірші про мир в Україні та світі

У часи, коли світ тривожно завмирає, а війна жорстоко рветься крізь життя, як ніколи раніше, нам потрібні слова розради, надії та єднання. Саме такі слова дарують нам патріотичні вірші про мир в Україні.

Вірші про війну та мир  для дітей навчають маленькі серця щирості, співчуттю та розумінню, закладаючи в їхні душі прагнення до злагоди. Вірш про мир у світі надихає на добрі справи, віру в краще майбутнє та єднання людей. Поезія миру зворушує душу, змушуючи ще раз замислитися над цінністю людського життя та крихкістю миру.

Вірші про мир українською мовою пронизані щирою любов'ю до рідної землі, її мови та культури. Це не просто слова, це крик душі, що прагне миру та єднання. Вірші про мир в Україні дарують надію на перемогу добра над злом, на світле майбутнє, де пануватимуть мир та злагода.

Вірші про мир - це не просто твори мистецтва, це потужна зброя проти темряви та ненависті. Це поезія миру, що несе в собі світло надії, єднання та любові.

Вірші до Дня миру

У цей урочистий день, коли світ відзначає День миру, ми згадуємо про цінність миру та єднання, про те, як важливо цінувати кожен день, прожитий без війни, ворожнечі та боротьби за життя.

Вірші, представлені в цій збірці, стануть чудовим доповненням до святкових заходів, уроків та просто приємним читанням для всієї родини.

День Миру

Сьогодні відзначаємо день Миру,
Та в нас немає спокою — війна…
І, навіть, деколи втрачаєш віру,
Що вже колись закінчиться вона…

На сході ні на мить не припиняє
Звучати канонада… Йдуть бої.
Росія зброю в Україну постачає,
І тут воюють найманці її…

Не діють на Московію закони,
Осатаніла, наче звірина…
Вона стріляє, попри заборони,
Для неї головне тепер — війна.

А люди гинуть, гинуть наші діти,
Такі красиві, милі, чарівні…
І починають матері сивіти,
І діточки здригаються у сні.

То ж радості тепер у світі мало,
Багато горя на Землі стає.
І щастя людське, наче віск, розтало,
Хоч сонечко сміється, радість ллє…

А в світі осінь чарівна, красива
І кольори багряні й золоті…
Земля від горя чи туману сива?
Де відповіді щирі і прості?

Чому війну ніхто не припиняє,
А ворог землю на шматочки рве?
Чому Росія в наш народ стріляє?
Й до рук її ніхто не прибере…

Як зараз страшно в цьому світі жити,
А хочеться ж радіти і цвісти…
Аби нам люті війни припинити,
І до мети чарівної іти.

Так миру хочу… Дуже хочу миру!
Бо має сенс лише тоді життя,
Як відчуваєш щастя, радість щиру
І йдеш у світле, мирне майбуття.

Я миру зичу всім вам, добрі люди!
Хай не затьмарить небосхил війна.
Нехай над світом мирне небо буде
Й веселка кольорова, осяйна!

(Красоткіна Надія)

День миру

День миру, та летять ракети.
День миру, тільки щось не так.
Над Україною шахеди
Й не зупинити це ніяк...

Ми гинемо...  Нас розуміють...
Підтримують нас, щось дають,
Та "братья" ті інаг діють
Й щораз міцніша наша лють...

День миру... так собі вітання...
Горіти в пеклі вам кати.
Ми маємо одне бажання, 
Щоб ви всі щезли назавжди!

(Любов Вечірко)

Мир на землі

Мир на землі — це затишок і тиша,
Це сміх дитячий і душі політ,
Коли поет чарівні вірші пише
Про незвичайний, дивовижний світ.

Мир на землі — це росяні світанки,
Краса і творчість, пісня у гаях.
Мир на землі — це вечори і ранки
Із радістю і щастям у серцях.

Мир на землі — це дім і мама, й тато,
Й любові стільки — просто через край!
Це та земля, де щастя є багато
І в кожній хаті — хліба коровай.

Це та земля, де сміх і пісня лине,
А діти йдуть до школи знов і знов.
Й ніколи у боях ніхто не гине,
Бо там господар — щастя і любов.

(Красоткіна Надія)

***

З міжнародним днем миру
Я вітаю планету,
Зелену гілку оливи
Голуб несе хай по світу.

***

Нехай в світі затихнуть війни,
Ростуть нехай щасливими діти,
Я вас вітаю з днем світу,
І щастя бажаю планеті.

А мир такий крихкий

А мир такий крихкий, як порцеляна,
Немов кришталь, що б’ється на друзки.
Хоч пісня щастя всім така жадана…
То ж хочеться, щоб мир був на віки.
Бо коли мир, тоді сміються діти,
Бо є в них тато, мама, хліб, сім’я…
Й дорослим також є чого радіти:
Є мрія, щастя, пісня солов’я…
Є тиша, спокій, сонце, мирне небо,
Краса довкола, творчості політ…
І все тоді прекрасно, все, як треба!
І ти щасливо йдеш у білий світ…
Коли ж війна, тоді усе жахливо,
Бо смерть чигає в кожному кутку,
Як вижити? Бо щезнути — не диво…
Здригається дитя у сповитку…
А поруч мертва бездиханна мати,
І батько десь на полі бою впав…
Нема кому дитинку обійняти,
Бо цілий світ у вир страшний попав.
Була ж можливість всім у мирі жити,
Та хтось порушив цього часу плин.
Бо захотілось світ йому спалити,
І він забив у мир глибокий клин.

(Красоткіна Надія)

Аби лиш мир

Я хочу неба мирного над нами,
І щастя на усій святій Землі.
Нехай вона всміхається квітками,
Хай встелять Землю квіти польові
І розтривожать всі серця красою,
А в людські душі мудрість увійде.
Й любов прийде легенькою ходою,
А щоб війни вже не було ніде.
Хай небо радує нас сонцем і дощами
І в нім веселка радісна встає.
Хай світ звучить чарівними піснями,
Бо в цьому світі стільки щастя є!
Аби лиш мир, то буде все прекрасно!
До мрій покличуть сині небеса,
І усміхнеться людям сонце ясно,
І буде на усій Землі краса!
Сміятись будуть люди і радіти,
І їм всміхнуться квіти польові.
На всій Землі щасливі будуть діти,
Веселі й гарні, світлі і живі…

(Красоткіна Надія)

Бо мир — це щастя

Мир на Землі — це й є найбільше диво,
Й бажання найщиріше всіх людей.
Бо йде тоді життя у всіх щасливо
Й ведуть батьки у майбуття дітей.
І здійснюються всі найкращі мрії,
Сміливі плани тут працюють всі.
А в серденьку в усіх живуть надії,
І ранки прокидаються в росі
В мрійливій тиші, з співом соловейка,
Й усіх чарує радісна весна.
Десь горобців цвірінькає сімейка,
Й повсюди казка дивна й чарівна.
Бо мир — це щастя, волошкове небо,
Дзвінкий, прозорий, світлий водограй!
Це вічна мрія і людська потреба,
Де всі щасливі і чудовий край.
Мир на Землі — це й є найбільше диво!
Бо спокій всюди: в серці й на Землі.
В майбутнє дивляться усі сміливо
Й щасливі всі — дорослі і малі.

(Красоткіна Надія)

Війна

Мій батько не загинув на війні.
Він воював. Він бачив море крові.
Він уцілів – і дав Життя мені,
і я зросла у Мирі і Любові.

По тій війні довкола й інші йшли:
в Кореї, у В’єтнамі, у Анголі –
чужі, не наші… Але скрізь були
радянські «визволителі з неволі».

Так «визволяли» Прагу й Будапешт,
а далі і Афган з якогось лиха.
Гриміли війни, та далеко десь,
а в нас було більш-менш спокійно, тихо.

Вивозили ракети на парад
(все святкували давню перемогу).
В краю далекім воював солдат,
а вдома мирно, дякувати Богу.

Та ближче присувалася війна –
ось Карабах, а далі Придністров’я,
тоді Кавказ – Ічкерія-Чечня,
що й досі землю поливає кров’ю.

І вже коли у Грузію ввійшли
на танках наші «друзі-побратими»,
то був дзвінок тривожний: скоро – ми,
тепер душити будуть Україну.

І гинуть нині на землі моїй
від куль, розтяжок, від сусідських «градів» -
щодня, щоночі, щохвилини бій.
Нещастя. Смерть. І ненависть. І зрада.

Сьогодні, може, в когось батька вб’ють.
На зміну вбитому синів відправлять.
А люди й далі брешуть і крадуть,
святкують-відзначають-фестивалять…

Заплатять, звісно, по своїй вині
усі. Немає сумнівів у мене.
Бо не для вражих куль ростуть сини.
Бо кожна крапля крові недаремна.

Як хочеться до рідної землі
любов’ю чисте небо прихилити,
наблизити жадані мирні дні –
щоб хлопці вижили у цій війні
і в них щасливі народились діти.

(Світлана Макаревська)

Вірші про мир в Україні, які розчулять до сліз

Війна жорстоко увірвалася в життя нашої мирної країни, залишивши глибокі рани в душах людей.

Ці вірші, пронизані болем та щирою любов'ю до України, змусять вас замислитися над ціною миру та єднання, над героїзмом наших захисників, над вірою в перемогу добра над злом.

***

Є у мене мрія невеличка,
Щоб коли прокинусь —
не було війни.
І ота хатинка білоличка
Забуяла квітом по весні.
Щоб усі додому повернулись,
Всі, кому прийшлось під час війни
У далекім краї опинитись,
України-неньки ріднії сини!
Щоби діти більше не лякались,
Не страждало наше щоб село,
А дорослі до роботи брались,
Щоб ще краще в нас життя було!
А ще я хочу знов почути море,
Тихий шепіт трав та пісню солов’я,
Хай покине врешті Україну горе,
Всім бажаю тільки щастя я!

(Валерія Клименко)

***

Тримаю світ в своїх долонях,
Благаю Бога і молю:
«Ти поверни нам Мир у душі!
Країна вся повна жалю».
Місто моє —
«Форпост останній».
Гуркіт війни і досі тут,
Турбує всіх одне питання:
«Напише хто
про Мир статут?»
Не вистачає неба й сонця,
Вони в цей час також сумні.
Хай посміхнуться нам
у віконце
І мир, і сонце навесні.
У людськості існує думка:
«Майбутнє —
в молоді в руках».
Нехай це буде
не лише в малюнках,
А й у подальших всіх роках.
Ми разом станемо
пліч-о-пліч,
Повернем в Україну Мир.
Підемо злагоді назустріч,
На Мир — в нас є орієнтир.

(Катерина Любічева)

***

Коли закінчиться війна,
Розжарена від бомб земля — воскресне,
Ти знімеш з себе автомат, герою,
І не секрет, для всіх тепер ти —
Великий воїн і солдат,
Все знову буде добре,
Не буде більше грати «Град».
І тільки хлопці, що у ряд...
Від куль, снарядів і гранат...
Ніколи не прийдуть назад...
Живи, живи, герой, солдат!
За всіх, хто не прийшов назад
З святих і вічних...
І та земля, що прийняла
До себе хлопців, —
тепер також свята,
Свята на всі століття і віки.
А ти живи, живи, герой і брат,
Великий воїн і солдат, за всіх,
Хто не прийшов назад з війни,
з безодні.
Живи, живи на цій землі —
святій і рідній Україні...
Хай буде мир на цій землі!!!
На нашій рідній Україні!!!

(Іван Мартищенко)

Я маю в серці мрію щиру… 

Я маю в серці мрію щиру:
Хай тихо стане в нас від миру,
І буде тихе щастя скрізь
Без криків, пострілів і сліз.
Нам разом в мирі жити треба – 
Одна земля й одне в нас небо!
Одна зима, одне і літо – 
Нам разом в мирі треба жити!
Країни рідної сини,
Хоч різні в нас думки і сни.
І різні сльози й різний сміх,
Та мрія є одна на всіх.
Хоч різні ми, але так схожі,
Бо кожен, кожен з нас не може
Без миру в Україні жити,
Де мирне небо й мирне жито.
Без мирних справ і мирних слів, 
Чи то є Харків, чи то Львів; 
Чи захід то, чи то є схід – 
У мирі нам всім жити слід!
За все дорожча й важливіша
В країні рідній мирна тиша,
Тому я мрію палко й щиро:
Хай стане тихо в нас від миру!

(Лукаш Микита)

Мирного неба Україні

Для Київщини визвольна - весна,
А Харківщини - довгожданна осінь,
Краю Донецького й Херсонщини вона
Хай стане вільною, позбавиться від орків.

В Дніпропетровщині хай буде тихо теж,
Не прилітають хай ракети та снаряди,
Вся Україна спокій віднайде,
Щоб небо мирне й сонечко ласкаве.

І кожен повернеться у свій дім,
Рідній землі хай залікує рани.
Захисники!Завдячуючи їм
Ми переможем.То ж героям слава!

(Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський)

Настане мир

Настане мир. Колись. Настане!
Хтось дочекається, хтось ні.
І будуть – вже по цій війні –
нові герої-ветерани.

І знову будуть шанувать
в нас невідомого солдата.
І будуть жінка, діти, мати
свого, живого обіймать.

А ті, у кого свій поліг,
не втішаться і не пробачать.
Ген попливе рікою кача,
та син не верне на поріг…

Так, мир настане. Неодмінно!
Бо моляться удень й вночі
небесні сотні й тисячі
за нашу рідну Україну.

І серце крає нині те,
що їх число щодня росте –
щодня поранені і вбиті,
найкращі гинуть! В’яне цвіт…
А ми не можем зупинити.
Простіть.
Простіть.
Простіть…

(Світлана Макаревська)

***

Хай буде мир віднині і довіку!
Хай буде мир
й замовкнуть війни злі.
І сльози щастя
на своїх обличчях
Відчують всміхнені
усюди матері.
Хай буде мир.
Веселі будуть діти,
Спокійними скрізь
стануть всі жінки
І перестануть думати ночами,
Що десь коханий гине на війні.
Хай буде мир
й замовкнуть всі гармати.
Доволі крові, сліз,
нещастя й бід…
Хай відпочине, змучений боями,
До праці звичний чоловічий рід.
«Хай буде мир!» —
звертаються до Бога,
Чоло зросивши потом трударі,
Бо хочуть, щоб сміялись
дзвінко діти
На нашій древній галицькій землі.
Хай буде мир віднині і довіку!
Хай буде мир
й замовкнуть війни злі!
Хай у міцних обіймах всі народи
Ідуть у майбуття через віки.

(Д. Морондель)

Вірші про мир у світі нагадають про найцінніше

У часи, коли мир у світі здається таким хитким, нам важливо пам'ятати про те, що найцінніше - це життя людей, щастя дітей, можливість творити та будувати майбутнє.

Ці вірші стануть нагадуванням про те, що мир - це не просто відсутність війни, це стан душі, до якого прагне кожна людина.

***

Голубко біла, ти лети у світ,
Хай буде мир у небі голубому.
Бо голуб миру, кажуть з давніх літ,
Приносить радість родові людському.
Бо що ж дорожче в світі є за мир?
Та й за життя — ціннішого немає.
Коли піснями сповнений ефір,
Сміються діти і душа співає.
Коли панує щастя і любов,
Танцює понад квітами комашка,
У світі мир — основа із основ,
І символ миру — білосніжна пташка.
Голубко біла, ти лети у світ,
Хай буде мир у небі голубому!
Неси всім щастя, передай привіт
Усім народам, людові земному…

(Надія Красоткіна)

Прийде мир в наш край…

Прийде мир в наш край,
В душі та серця,
Як війні цій край
Прийде. Світла ця

Мить іде до нас
Вже так, як і ми.
В той прекрасний час
Щасними людьми

Всі ми будем жить,
Доки все життя
Наше не збіжить
Вмить без вороття,

Бо лише одне
В світі цім земнім.
Як уже мине,
Більш не буде в нім.

Точиться війна
Ще украй важка,
Що жалю не зна.
Доленька така?

Що ж, нехай і так,
Та здолаєм ми
Все ж її, щоб всмак,
Щасними людьми,

Наче у раю,
Ми жили усі
В рідному краю,
У його красі

Всій усяку мить,
Доки в кожнім з нас
Серце стукотить
Тихо повсякчас,

Доки дишем ми,
Де би не були,
Бо в цей світ людьми 
Всі колись прийшли.                   

(Євген Ковальчук)

Мир

Миру ми бажаєм,
Бо війну та зло
Дуже зневажаєм.
Так, немов тепло

Сонця, буде гріти
Ніжно він всіх нас.
Будемо радіти
В мирі повсякчас.

В рідний край наш прийде
Він. У нім його
Ясне сонце вийде
Й протягом всього

Нашого одного
В світі цім життя
Грітиме, лихого
Збувши. Майбуття

В мирі нас чекає.
Ми ж до нього йдем.
Ще війна триває
В нас, та доведем

Ми її із вами
До кінця навік.
Буде мир із нами
Усіма весь вік.

Будемо в нім жити
І не будем більш
Гірко лиш тужити.
Ми життя найбільш

Любимо у мирі,
В злагоді й добрі.
Ми у цьому щирі.
Бути цій порі.

В нас вона настане
Й буде цілий вік,
А війни не стане
В тую ж мить навік.

(Євген Ковальчук)

Мир настане

Мир настане, 
Як війна
Ця розтане.
Кожен зна.

Будем жити
Ми у нім
Й не тужити
В світі цім,

А радіти
Кожну мить,
Наче діти.
Пощастить.

Мир настане.
Із руїн
Край наш встане.
Із країн

Всіх на світі
В чарівнім,
В пишнім цвіті
Буде в цім

Світі всьому
Найгарніш
Квітнуть. В ньому,
Як раніш,

Більш не буде
Злих напасть,
Бо здобуде
Море щасть

Край наш. В ньому
Лиш плисти
Буде, всьому
Й всім нести

Світле щастя
Кожну мить, 
Всі нещастя
Стерши вмить.

(Євген Ковальчук)

Мир

(Євген Ковальчук)

Вірші про мир для дітей

Діти - це наше майбутнє, і їм з ранніх років важливо знати про цінність миру, про те, як важливо жити в злагоді з іншими людьми.

Ці вірші, написані простою та зрозумілою мовою, допоможуть дітям зрозуміти, що таке мир, чому він так важливий, як його берегти.

Хай буде мир на Україні

Цвіте калина коло хати...
Навкруг квітує вся земля...               
Це - Україна, моя мати,
До мене словом промовля:

«Поглянь навколо, моя доню,
Який прекрасний рідний край!
Склади в молитві ти долоні,
У Бога доленьки прохай.»

Створив Господь мою Країну,
Нам для життя подарував.
До Бога я думками лину,
Прошу, щоб щастя він їй дав.

«Хай буде мир для України!» -
Всі просять: доньки і сини.
Молитви наші Богу линуть,
Щоб більше не було війни.

Хай квітне наша Україна,
Буяє золотом ланів!
До Бога пісня наша лине...
Йому присвячений той спів.

(Наталія Карпова)

***

Моя земля у мене під ногами –
це Україна.
І ми у цьому спільні нині з вами:
вона – єдина!

Ми стоїмо тут, здавна і назавжди,
з добром і миром.
І всі, хто поруч з нами, люди справжні,
свідомі, щирі.

На жаль, є вороги у нашій хаті
і окупанти.
Ми мусимо їх конче подолати.
Без варіантів!

(С. Макаревська)

***

Україна й мати
Є дві любові у людини –
Це мати й ненька-Батьківщина.
Найперші, мабуть, і останні
Ті дві любові, два кохання;
Сплелися в серці, мов стрічками:
До України та до мами.
Як українські тихі ночі –
Такі ж глибокі в неньки очі.
Пісні ж – неначе крик лелеки,
Що восени летить далеко.
Сумує мати, як той птах,
Коли ти ходиш по світах.
Як поруч ти – найкраща втіха,
Дзвенить струмком – щасливим сміхом.
Немов лани, душа широка
І не збідніє й через ро́ки.
Країна ж рідними річками
Нас обіймає, мов руками,
Як ми вертаємось, сини,
На Батьківщину з чужини.
Шепоче вітер, наче мати,
Коли дітей вкладає спати.
І зорі ясні – очі мами
Спостерігатимуть за снами.
А вранці, мов цілунок неньки,
Розбудить сонечко легенько…
Найголовніше для людини –
Любов до матері й країни,
Що між собою дуже схожі.
Без них людина жить не може!

(М. Лукаш)

***

Така, як і всюди, у неба блакить,
Та дивишся вгору – і серце щемить…
І поле таке ж золоте восени,
Такі ж, мабуть, бачать гаї взимку сни…
І пір’я таке ж біле гублять лелеки,
Коли відлітають на південь далекий…
І квітнуть, як інші, сади навесні…
Чому ж від тих квітів так щемно мені?
І часом так солодко серце болить,
Коли ніч у чорне фарбує блакить?
Бо все: птах у небі, сади, поле, гай –
Моя Україна, душі рідний край!
Звичайне все, начебто видих і вдих,
А дихати й жити не сила без них!
В обіймав у неба, мов дівчина, нива…
Хоч звична картина – така особлива!

(М. Лукаш)

***

Ніколи й не відала навіть,
Що я так люблю Україну.
Що біль її так мене ранить
В скрутну, небезпечну годину.

Не думала я, що умію
Так пристрасно Богу молитись
За рідних, за край свій, за мрію,
За те, щоб повік не скоритись.

Ніколи не знала, що можу
Всю ненависть в серце ввібрати
В годину тяжку і тривожну,
Коли пролунають гармати.

Люблю, і молюся, і вірю,
Тримаюся, хоч мені страшно.
Плекаю у серці надію
Й ненавиджу путінську рашу!

(Н. Соловйова)

***

А надворі сонечко і весна.
І не скажеш, начебто, що війна.
Тільки в серці щем, а в очах – сльоза,
Бо далекі гупання – не гроза.
Бо шляхами рідними ворог йде,
За собою смерть і біду веде.

Та не стане плакати наш нарід –
Бо ми сильний, мужній, козацький рід!
Разом переможемо! Слава Україні!

(І. Тарасенко)

***

Який сьогодні вечір — просто диво!
І місяць-молодик на небесах.
Так потепліло, стало так красиво
Й зоріє в вишині Чумацький Шлях.
А вітер стих і стало тихо-тихо,
Краса захоплює і полонить.
Здається, що заснуло в світі лихо,
Війна спинилась на коротку мить.
Було б так мирно, як ото красиво,
І стало б дуже добре в світі жить.
Хай прийде мир, хай стане в світі диво,
Дитя назустріч батькові біжить.
Хай батько на руках його тримає,
Нехай покаже цей чарівний світ.
Тож на Землі хай мир перемагає
І хай не гине український цвіт.

(Н. Красоткіна)

Вірші про мир для дошкільнят. Простими словами про важливе

Для найменших читачів ми підготували вірші про мир, написані простими та зрозумілими словами.

Ці вірші допоможуть дошкільнятам зрозуміти, що таке мир, чому так важливо жити без ворожнечі.

***

Три найсолодші літери в житті –
Як колискову, що співала мати
У стомленному самозабутті –
МИР на землі ти винен зберігати.

***

Дякую мамі, що народила
Дякую татові, що маю сили
Дякую Боже, тобі, за Вкраїну
Милу і рідну мою Батьківщину.

***

Хай мир панує на землі,
Щоб діти не боялись,
Щоб дорослі не вагались,
Щоб всі ми – усміхались!

***

Спи, моє миле малятко!
Нічка надходить уже.
Знай, на кордоні твій татко
Спокій тобі береже.

Ти ось лежиш у постелі,
В хаті добро і тепло.
Татко в вушанці, в шинелі,—
Снігом кордон замело.

Та і в мороз, і в негоду
Всі вартові на посту,
Мир бережуть для народу,
Землю твою золоту:

Щоб у дитячім садочку
Дітям у радощах жить.
Час уже спати, синочку.
Татко твій сон сторожить!

(М. Познанська)

***

Поклавши в мед полин-отрути –
Він джерелом здоров’я вже не може бути,
Отак і люди в співвідносинах своїх:
Не може бути миру, коли в руках батіг.

(Г. Акулов)

***

Мрію я, як мала дитина,
Щоб всі люди жили у мирі,
Як велика одна родина —
Мудрі, добрі усі та щирі.
Щоб у світі жили щасливо,
І війни не було ніколи.
Щоб повірили в казку-диво,
І ходили діти до школи.
І ніколи ніхто не бився,
Щоб словами усе рішали.
Я так хочу, щоб світ змінився
І любов всі у серці мали.
Ми ж усі на Землі живемо,
Що сьогодні на ній ділити?
Разом ми до вершин дійдемо,
Як не буде війни у світі.
Нам би в дружбі сьогодні жити,
Разом зможемо так багато!
Нам би мріяти і творити,
І життя стане в нас, мов свято!

(Н. Красоткіна)

Короткі вірші про мир

Вірш про мир короткий стане чудовим доповненням до будь-якого уроку чи заходу.

Ці твори легко запам'ятовуються, їх можна використовувати як девіз або епіграф.

***

Моя улюблена святине!
До тебе так звертаюсь я,
Прошу я миру для країни,
І просить вся моя сім’я.
Почуй нас, Боже, у молитвах!
Спини цей безлад і війну.
Нам поверни щасливе небо
І гарну, сонячну весну!

(Тетяна Сердюк)

***

Хай літають завжди журавлі,
Колоски видзвонюють налиті,
Ми за те, щоб мир був на землі
Для усіх дітей на цілім світі.

(О.Пархоменко)

***

Об’єднані сьогодні ми –
живі, і мертві, й ненароджені –
одним бажанням: цій війні
припинення і непродовження.

Жадаймо цього кожну мить –
кінця війні. Нам треба миру!
Ми все, що є у наших силах,
для цього мусимо зробить.

(Світлана Макаревська)

***

Коли ми знищимо нещирість,
брехню і жадібність – в собі
(а надто ті, хто «нагорі») –
тоді лиш будем варті миру.

Не хочу нового витка
нещирості і словоблуддя.
Хай правда, хоч вона гірка,
нарешті править нами буде.

Хай совість окропить серця!
За кров, за сльози, за руїни,
за втрату кожного бійця
повинні заплатити винні.

(Світлана Макаревська)

***

Ми живемо у світлому краю,
У вільній незалежній Україні.
Наснагу тут плекаємо свою,
І небеса над нами сині-сині.
Усе в нас є: озера і ліси,
Степи і гори, ріки і долини,
Моря і море вічної краси,
Усе для щастя і життя людини.

(Н. Красоткіна)

***

Нам потрібний світ
На блакитній планеті.
Його хочуть
І дорослі та діти.
Їм хочеться, прокинувшись на світанку,
Не згадувати, Не думати про війну!
Нам потрібний світ, щоб будувати міста,
Садити дерева та працювати в полі.
Його хочуть усі люди доброї волі.
Нам потрібний світ
Навіки! Назавжди!

(І.Кравченко)

***

Я буду плакати від щастя.
Ніхто з нас ворогу не здасться.
Я буду дякувати рідним,
Колегам, друзям та сусідам:
Усім, хто любить Україну;
Усім, хто вижив чи загинув;
Усім, хто рятував державу.
День Перемоги буде славним.
День Перемоги буде світлим
Знов Дерево Життя розквітне.

(О. Конопацька)

***

Миру в Україні – бути!
Миру хочуть добрі люди
І дорослі, і малі
Прагнуть миру на Землі!

Мир – це коли тиша ллється з небес

Мир - це не просто відсутність війни, це стан душі, коли в серці панує спокій, а в думках - доброта. Це стан, коли тиша ллється з небес, а сонце дарує нам своє тепло. Це стан, коли ми можемо жити без страху, творити, будувати майбутнє для себе та своїх дітей.

Ми повинні берегти мир, як найцінніший скарб. Ми повинні жити в злагоді з іншими людьми, поважати один одного, допомагати тим, хто потребує допомоги. Ми повинні вчити наших дітей жити в мирі, бути щирими, добрими, справедливими.

Мир - це не просто мрія, це те, що ми можемо створити своїми руками.

Давайте об'єднаємося заради миру! Давайте зробимо все можливе, щоб на нашій землі завжди панував мир!

Пам'ятайте: мир - це найважливіше, що є у нас на світі.