Вірші про друзів: коли поруч є ті, на кого можна розраховувати

Дружба - це один з найцінніших дарів, який може отримати людина. Це щире почуття, що робить наше життя багатшим, а душу - теплішою. Дружба - це вірність, підтримка, розуміння, це спільні радощі та переживання.

У хвилини радості друзі щиро поділяють з нами наше щастя, роблячи його ще більш яскравим. У хвилини горя вони дають нам опору, підтримку та розуміння, допомагаючи пережити найважчі часи.

Дружба - це безцінний скарб, який бережемо протягом усього життя. Справжні друзі - це ті, на кого завжди можна розраховувати, ті, хто завжди буде поруч, якою б не була ситуація.

Вірші про дружбу для дорослих нагадають про цінність друзів

Дружба в дорослому житті - це особливе почуття, яке ґрунтується на взаємній повазі, довірі та розумінні. Це щире єднання душ, яке з роками стає лише міцнішим.

Вірш про дружбу для дорослих змушує нас задуматися над цінністю щирих стосунків, над тим, що справжня дружба - це безцінний дар, який потрібно берегти. Ці вірші дарують нам мудрість, втіху та підтримку, нагадують про те, що ми не самотні у цьому світі. Вірш про друзів до сліз здатен розчулити кожне серце та нагадати про щасливі часи.

Дружба

Дружба ‒ завжди теплії стосунки,
Що між людьми на цьому світі виникають
Не за гроші чи якісь дарунки,
А за те, що люди добре серце мають.

Дружба ‒ це найглибшеє коріння
Довіри, щирої взаємодопомоги,
А також взаєморозуміння
В час миру, спокою і в час біди, тривоги.
 
Дружба ‒ це фундамент найміцніший
Високих почуттів духовної фортеці.
Дружба ‒ це супутник найвірніший
Впродовж життя у згоді, злагоді й безпеці.

Дружба ‒ мов широке, синє море,
Безмежна, предковічна, сильна та глибинна,
У якій миттєво тоне горе,
Натомість виринає радість безупинна.

Дружба ‒ скарб це цінний і коштовний,
Та той, який ані продати, ні купити.
Гідними лиш вчинками чудовний
Дарунок цей собі ти можеш заробити.

Дружба ‒ це ті почування чисті,
Що скріплюють серця і душі найміцніше,
З кóтрими життя стежки тернисті
Проходити все ж значно легше та простіше.

Дружба ‒ друзям джерело відради,
Що живить світлих дум, емоцій протікання,
Разом подолавши всі завади,
Здійснивши їхні мрії та усі бажання.

Дружба ‒ єдність спільних інтересів,
Що друзі прагнуть між собою розділити.
Дружбу вік цінуйте без ексцесів,
Бо, втративши, вже можна і не відновити.

(Євген  Ковальчук)

Як іноді я починаю вірш писати…

Як  іноді  я  починаю  вірш  писати,
Не  знаю,  з  чого  бо  мені  його  почати.

Та  згодом,  як  подумаю  собі  добренько,
Коли  повизбирую  я  думки  гарненько

Із  розуму  найдальших  закутків-куточків,
Неначе  рідних,  любих  дочок  і  синочків,

І  разом  їх  усіх  в  порядок  поскладаю,
Одну  із  іншою  сполучу,  поєднаю;

У  тую  ж  мить  ідея  в  мене  виникає,
Немов  русалка  з  моря,  з  дум  вона  зринає

І,  щоб  лише  марою  їй  не  залишитись,
А  втілитись  в  життя,  щоб  проявитись,

Вона  собі  шукає  друзів  незрадливих,
Навіки  вірних,  справжніх,  особливих,

Яких,  хоча  і  спільним  йменням  називають,
Але  й  що  також  особисте  «Я»  все  ж  мають.

Існує  щира,  тепла  дружба  поміж  нами.
Ті  вірні  друзі  називаються  словами.

Вони  усі  до  мене  тут  же  прибігають
І  висловити  певну  думку  помагають.

Адже  без  них  вона  –  то  лиш  сама  уява.
Без  них  для  неї  так  і  не  настане  ява.

Вони  ж  бо  саме  ті  ключі  в  собі  тримають,
Які  в  реальність  легко  двері  відмикають.

Лиш  слід  мені  ключі-слова  ті  відшукати
Й  уважно  з-поміж  них  потрібні  відібрати,

Щоб  душі,  розуми,  серця  людей  відкрили
І  їм  надали  щастя,  мудрості  та  сили,

Аби  вони  в  житті  ніколи  не  здавались,
А,  труднощі  здолавши,  реалізувались.

(Євген  Ковальчук)

Буває все...

На світі
все буває:
і сніг,
і дощ,
і вітер.
Буває злива навіть
тоді, як сонце світить. 
Буває, втратять колір
всі квіти у саду... 
Лиш не бува ніколи,
щоб друг
тебе
забув.
А як забуде раптом
тебе твій друг — то що ж: 
ніякий він не справжній, 
а просто так
— ніщо!..

(Анатолій Костецький)

Дружба

Дружба — це своєрідна любов
Симбіоз довіри і віри.
Та якщо зраджуєш її знову й знов
Такий союз не матиме сили.

Дружба — це коли рівні завжди,
Коли зливаються в одну дві дороги
І з висока не дивляться при біді,
А простягають руку допомоги.

Дружба — це коли легко йти
Співати пісні і біль пережити.
Це коли комусь допомагаєш досягнути мети
І разом щасливо прожити.

Дружба — та мить і той сенс,
Коли ми ще досі як діти…
Дружба це я і це ти, і весь світ…
Давайте всі разом дружити.

(DarkLordV)

Дружба

Ось така вона ‒ справжня, вірна, щира та надійна дружба,
Коли із ним чи з нею весело ‒ не сумно,
Коли усе іде спонтанно чи продумано, як служба,
Коли ти робиш щось яскраве так бездумно;

Коли ти можеш розповісти щось нетерпляче,
Поділитися смутком, радістю та надією
Та зізнатися, чому душа так сильно плаче,
Іти із кимось в слід за шаленою подією.

Справжня дружба ‒ це коли ти не боїшся говорити
Про те, що хочеш, мислиш, бачиш, чуєш,
Це коли ти не боїшся сліз гарячих зронити
І вітер вражень лагідно відчуєш.

Справжній друг ‒ він завжди тут, він завжди поруч.
Він може швидко так примчати чи на відстані допомогти,
Не дасть гойдатися праворуч, ліворуч.
Із ним можна подолати негаразди та десь перемогти.

Справжня дружба ‒ ні ‒ не сохне, розквітає
І залишається в миттєвості, в думках.
Вона вже є десь там або ж виникає.
І сяє вогником ясним в чиїхсь очах.

(Оля Тимошенко)

Друзі

Якщо друг приунив, ти його не вини,
І образливе слово сказать не спіши.
Не назви слабаком, не назви нецікавим, —
Поможи у молитві боротись з лукавим.

Опустилися руки у друга — потіш,
А судити його не спіши, це облиш.
Посиди з ним тихенько, тихенько поплач,
І у горі його, так як можеш — розрадь.

Хай пізнає твій друг: ти його не лишив,
І не просто за усмішку й статки цінив.
В час печалі його не пройди стороною,
Обігрій свого друга хоч трішки собою.

Що у серці не бачиш, тому не суди,
І докірливо слово сказать не спіши.
Помолися за друга, схились на коліна,
Й знов настане у друга щаслива година!

Буде пісня весела і слава Творцю,
За даровану радість і віру живу.
Не просте є життя, не спіши докоряти,
Научися від Бога надію вселяти.

(Лілія Мандзюк)

Завжди пам’ятайте про друзів

Завжди пам’ятайте про друзів,
Вони ж не забудуть про вас.
Нехай у невимовній тузі
Невпинний спливатиме час,

Нехай поза віхоли років
Заносить омріяні дні,
Нехай сподівання високі
Спалили вогні навісні.

Нехай крижаними вітрами
Скувало веселі пісні,
Нехай захололи із вами
Всі мрії юнацькі ясні,

Та все ж, розгорнувши замети,
Огляньте скарбницю душі,
І те неодмінно знайдете,
Що друг вам колись залишив.

(Володимир Кирпита)

Справжній друг (А в дружбі не буває порівнянь…)

Дитячі вірші про дружбу

Дружба для дітей - це можливість навчитися взаємодопомозі, співчуттю, розумінню. Це перші кроки до соціалізації, до вміння будувати стосунки з іншими людьми.

Вірші про дружбу для дітей написані простою та зрозумілою мовою, вони веселі, добрі та повчальні. Ці вірші допоможуть дітям зрозуміти, що таке дружба, чому вона так важлива, як знайти справжніх друзів.

Про друга

Твій друг тобі віддасть усе:
і свій квиток на карусель,
і цвях, і гудзик, і літак,
та не за щось — а просто так.

І збільшувальне скельце,
найкраще у дворі,
твій друг зі щирим серцем
тобі віддасть — бери!

І ти нічого не жалій —
ніколи і нітрохи!
І навіть м'яч футбольний свій
віддай, як друг попросить.

І посміхнеться друг тобі —
аж схочеться співати.
І ти подумаєш тоді:
"Як гарно — дарувати!.."

(Анатолій Костецький)

Секрет

Що зробити,

щоб удвічі

видавався торт

смачнішим?

Що зробити,

щоб удвічі

кожен день

для вас

побільшав?

Щоб і радості,

і щастя

вам було —

аж ніде діти?

А немає тут

секрету:

треба

з другом

поділитись!

(Анатолій Костецький)

Усім потрібна дружба

В житті усім потрібна дружба:
І для розваг, і для журби, й для служби.
Із другом легше в світі жити,
Але й дружити треба вміти.
Слід другові допомагати,
В пригоді завжди захищати,
Слід жарти друга розуміти
Й самому жартувати вміти.
Коли ж якесь нерозуміння,
Потрібно виявить терпіння.
При сварці – швидше помиритись –
Не варто з друзями сваритись.

(Вікторія Остапчук)

Що це значить – не дружити

Що це значить – не дружити,
Жити так – одинаком?
Не дружити – це ходити
Не дверима, а вікном.
Це без друга, без подружки
Й на перерві у кутку
Розправлятись самотужки
З апельсином нашвидку.
Це дивитись, наче в книжку,
Набік з видом кам’яним,
А насправді тишком-нишком
Роздавати штурхани.
В школі вчитись
Й не дружити –
Це, повірте, все одно,
Що, заплющившись, сидіти
І дивитися кіно.

(Оксана Сенатович)

Якщо в мене є цукерка 

Якщо в мене є цукерка –
Півцукерки другу дам. 
Якщо груша є у мене 
Значить грушу пополам.
 
...Я признаюсь вам відверто,
Що боюся злющих псів. 
Тільки раз на мого друга 
Пес кудлатий налетів.
Мав він зуби, як у вовка 
Знай підстрибує, гаса. 
Та не думаючи довго, 
Кинувсь я на того пса.
 
Його вдарив раз і в друге 
Не боявся я тоді. 
Бо хіба ж покинеш друга, 
Якщо друг твій у біді!

(Петро Слободкін)

Дружнє коло

Дружить хмарка з дощиком:
носить воду горщиком.
Дощик — із травичкою,
а трава — з копичкою,
а копиця — з коником,
що гасає з дзвоником.
А іще — з телятком,
баранцем, лошатком.
Всі вони — з Даринкою,
дівчинка — з хмаринкою,
з тою, що із дощиком
носить воду горщиком.
Ось замкнулось дружнє коло,
подружились всі довкола.

(Леся Вознюк)

Друзі

У малої Марусі,
Десь пропали друзі,
Де вони поділись,
Вчора посварились.
А сьогодні їх немає,
Вона бігає, шукає,
Нудьга геть її обсіла,
Що ж вона не так зробила.
Бігає по лузі,
Де ви, мої, друзі,
Годі вже ховатись,
Хочу з вами гратись.
Може завинила,
Так я ж не хотіла,
Ось вам лялька нова,
Не промовлю й слова.
Будемо разом гратись,
У ставку купатись,
Новий м’ячик скаче,
А дівчинка плаче.
Збіглися тут друзі,
Радість у Марусі,
Сміх всюди лунає,
Дружба силу має.

(Антоніна Грицаюк)

***

Полюбляє наша кішка
Грати в скелелазів,
По гардинах, наче мишка,
На карніз вилазить.

Тато з кішкою свариться,
Запевняє строго:
"Як ще раз це повториться,
Будеш за порогом!

Житимеш тоді надворі,
Матимеш свободу,
Не позволю в хаті своїй
Я робити шкоду!"

Стихла киця і сумненька
Всілась біля мене.
Я розраджую: "Рідненька,
Не плач, моя Ксене!

Завтра підемо в садочку
З тобою гуляти,
По деревах до вершечку
Зможеш сміло мчати!"

Моя Ксеня так зраділа,
Стала муркотіти.
Справді киця розуміла, 
Що говорять діти!

(Н. Паснак)

***

Мені так сумно… Я сама.
Товаришок мені нема.
Дівчат навколо ціла хмара,
Але ніхто мені не пара!

Марійку взяти – ну й лінюх!
Валерія не миє вух.
Степанія туга на слух.
Галинка тільки ловить мух.

Товста Наталка, як лантух.
У всіх Настуся просить грошей.
У Лідії – в волоссі пух.
У Валентини – ніс розпух.

Усі чим-небудь не хороші!
Пішла до мами, розказала –
А мама пальцем покивала:
– Поганий в тебе язичок!
Ти бережись таких звичок!
Себе із іншими рівняй.
Сміятися не поспішай!

Як я цього не знала? Чудно!
Самій сидіти, врешті, нудно.
Йду скоріше до дівчат,
Нехай мене чого навчать.
Бо як самій ввесь день сидіти
Поганим здасться все на світі.

А в грі, розвагах і забаві
Стають всі кращі і цікаві:
Один розказує своє,
А другий жарту додає.

І так, між жартами, й науку,
Піймаєш, як синичку в руку.
Разом із ними погулять
В гурті найкраще дітям жити!

(Г. Черінь)

***

Добра мавпочка одна
В теплих тропіках жила.
З усіма вона дружила,
Навіть з хижим крокодилом.

Та не вірили звірята
В дружбу з ворогом затятим.
Мавпу всі застерігали
І отямитись благали.

Мавпа слухать не хотіла
І за звичкою ходила
До зубастого у гості,
На занедбаний півострів.

Та прожерливий гурман
Мав усе ж таки свій план.
І якось під час вечері
Нею ледь не повечеряв.

Мавпа дивом уціліла
І нарешті зрозуміла:
Тільки з добрими дружись,
А лихих всіх стережись!

(О. Науменко)

***

У садку маленька Міла
Із Тетянкою дружила,
А як в перший клас пішла,
Іншу подругу знайшла.

І відтоді більше Міла
До Тетянки не дзвонила,
Дуже рідко з нею грала,
У дворі не помічала.

Мама Міли все зітхала,
Ну а потім їй сказала:
«Як же може таке бути ?
Кращу подругу забути?»

Опустила очі Міла,
Бо нарешті зрозуміла,
Що поводилась погано
І образила Тетяну.

Мама Мілу обійняла
Та серйозно їй сказала:
«Нових друзів, доню, май,
А старих не забувай!»

(О. Науменко)

***

Ох, невесело Наталці:
Рукавички загубила.
Може, десь лежать у балці, —
Сніжки там з дітьми ліпила.

Ох, невесело Наталці:
Не знайшлись вони, пухнасті.
Йде додому — мерзнуть пальці.
Хто поможе у нещасті?

Стрів її на стежці Вова,
Дівчинку хлопчині жалко.
Рукавички зняв і мовив:
— Ось мої… Погрійсь, Наталко!

(С. Жупанин)

Вірш про дружбу для дошкільнят

Дружба для дошкільнят - це щире та безпосереднє почуття, яке базується на спільних іграх, інтересах та забавах.

Вірш про дружбу для дошкільнят має бути коротким, веселим та легко запам'ятовуватися. Він має вчити дітей цінувати дружбу, бути добрими та щирими друзями.

***

Дружба, дружба над усе,
Дружба радість нам несе.
Дружба всім нам дорога,
Дружба жити помага.

***

Якщо друг у тебе є,
Життя радісним стає.
Разом можна все зробити,
Тож без друга не прожити.

Про дружбу

Помирились сонце з хмарою,
І тепер танцюють парою.
Ллється дощ, і сонце світить,
Усміхаються їм діти.
Райдуга місток зробила -
Сонце з Хмарою здружила.
Хай з них приклад беруть діти.
Треба дітям всім дружити.

(Алена Гапонюк)

Друзі

Сумно хом´яку самому
ягідки збирати.
Може, запросити гнома,
хай виходить з хати?
Будуть сонячної днини
друзі серед лісу
класти ягідки малини
в кошики з меліси.

Перевірка дружби

Посварився з братиком
І один гуляю,
Бо у грі «Піратики»
Він перемагає…
Заберу свисточок,
Човники і крейсери!
Граю сам в куточку!
Тільки щось не весело…

(Є. Юхниця)

Бичок

Маленький бичок.
Руденький бичок.
Ніжками ступає,
Головкою хитає:
- Хочу в череду-у. Му-у-у!
Сумно одному-у-у!

Дружба

Сергій червоніючи Тані зізнався: 
«Пробач, що учора до тебе чіплявся: 
У ліжечку спати тобі заважав, 
В твоєму альбомі каляки писав,
На ляльку в колясці пісочку насипав
Й за те, що постійно за кіски я смикав.
 
Я просто з тобою дружити бажаю 
Й на себе увагу звернуть намагаюсь».
І хлопчик з кишені своєї дістав 
Велику цукерку й Тетянці віддав.
Тетянка всміхнулась: «Тобі пробачаю. 
Ми друзі з тобою тепер. Обіцяю, 
Що завтра бабусю свою попрошу 
Заплести косичок аж шість, не одну. 
Їх смикай тоді, якщо хочеш так дуже

Та тільки не сильно, домовились, друже!»

(Василь Луна)

***

Прилетів малий Метелик,
А у нього друг є Джмелик.
І удвох вони літають –
З квіточок пилок збирають!
Ось потрапив в сіть Метелик
Павукову…  Де ж той Джмелик?
“Друже, порятуй! – кричить, –
Дорога є кожна мить!”
Поспішив до нього Джмелик:
“Ось і я, малий Метелик!
Зараз я тебе врятую –
Павукову сіть зруйную!”
Знов літає наш Метелик!
Справжній друг у нього Джмелик!

(Ю. Еней)

***

Несподіванка маленька
Для дівчаток і хлоп'ят.
З лісу білочка руденька
Враз прибігла до малят.

Подружилася швиденько
З діточками у дворі.
Поруч плигає, близенько -
Радість, радість дітворі!

Дітлахи несуть гостинці
Вихованці лісовій.
- Забирай, з'їсиш в хатинці,
Як завіє сніговій.

Пропонують їй горішки
Дітки радо, залюбки.
Щирі-щирі в них усмішки -
Милі й щедрі малюки.

І звіряткові малому
Втішно так, що й слів нема.
Йде з гостинцями додому,
Не страшна тепер зима!

(Н. Паснак)

***

Я маленьке тигренятко,
Схожий я на кошенятко,
Миле й лагідне дитятко,
Тигра хижого малятко.

Звірі й люди нас з батьками
Називають хижаками!
Всі бояться, всі втікають-
Зовсім нам не довіряють.

Я не спорю - татко й мама
Можуть зватись хижаками -
Лапи з кігтями міцними,
Зуби з іклами страшними,

Рик гучний, стрибки миттєві,
Хижі, горді та сміливі!
Ще уміють батько й ненька
Дуже бігати швиденько!

Неможливо наздогнати,
Наче вітер вміють мчати!
Але, я - мале котятко,
Дуже добре тигренятко.

Хочу гратись з дітлахами,
В ігри - з танцями, піснями.
Я не вмію ще ,малята,
Ні кусатись, ні ричати.

Та лишень виходжу з хати,
Утікають всі звірята.
"Не втікайте, я маленький!"-
Знову сам сиджу - сумненький!

(Н. Паснак)

Короткі вірші про друзів

Короткі вірші про дружбу українських поетів - це чудовий спосіб висловити свою вдячність та щирі почуття близькій людині. Ці вірші можуть бути як серйозними, так і веселими, але вони завжди йдуть від серця.

Справжня дружба

Людина  може  жити  й  не  тужити,
Коли  умітиме  по  справжньому  дружити.  
Бо  друг  в  житті  –  це  вам  не  просто  так,
А  це,  напевно,  що  від  Бога  знак.
Товариша  не  можна  ображати,
Його  потрібно  вміти  поважати.
Не  кидайте  ви  друга  у  біді  –  
Він  допоможе  й  вам  колись  тоді.
Умійте  й  порадіти  ви  за  друга,
І  ви  забудете  відтак,  що  таке  сум  і  туга
Робіть  добро  й  великі  і  малі,
І  будуть  друзями  всі  люди  на землі.

(Микола Тихонов)

Про дружбу

Десь далеко в небі синім дві хмаринки посварились,
і розбіглися по світу, сірі і сумні...
І тепер, коли ти бачиш, як ідуть холодні зливи,
Знай, що то хмаринки плачуть у височині...
Тож якщо ти маєш друга, не сварися з ним даремно,
Бережи його, бо раптом втратиш назавжди...
І тоді страждати будеш, як хмаринки ті у небі,
Що не можуть одна одну й досі віднайти...

***

Нелегко бути добрим другом,
Це як талант і як судьба.
Рідніше кровних – браття духом,
Хто їх розлучить? Смерть хіба!
А втім, – це істина затерта,
Завчасно вживана мабуть…
Суть дружби є самопожертва,
Тому нелегко другом буть.

***

Лелеки, лелеки, куди ви літали?
— За море, далеко,
— Лелеки сказали.
Отак і сказали, Присівши у лузі.
На все вони кажуть, Бо ми — їхні друзі.

(П. Воронько)

Коли друзів у тебе багато

Коли друзів у тебе багато
Їх шануєш і в шані живеш.
І вже множиться радісне свято,
Коли нового друга знайдеш.
Кожна зустріч – у полі веселка,
Із обличчя веселку ти п’єш.
І для здійснення доброго вчинку
Ти говориш, що добре живеш.

(Микола Кардаш)

Чоловічки

Поглянь, які із жолудів
Виходять чоловічки –
В них круглі шапочки руді
І загорілі щічки…

На підвіконня влізуть вмить,
Де хвора дівчинка лежить,
Зігнуть пружинки-ніжки
І пострибають в ліжко.

Дівча їх всіх порозставля
І запита:
– Ви звідкіля?
– А нас дістав на дубі
Хлопчисько білочубий.

Нам ручки-ніжки поробив
І на віконце підсадив.
Такий химерний чоловік –
Нас залишив, а сам утік!

(Тамара Коломієць)

Мій друг

Мій друг - як кора
навколо дерева,
воно зігріває мене, як сонце
в зимовий день,
це освіжає мене, як воду
спекотним днем,
його голос жвавий, як
пісня птаха навесні,
він мій друг,
а я його.

(Емілі Херн)

Пишність дружби

Пишність дружби
це не простягнута рука
ні ніжна посмішка
ні радість компанії:
це духовне натхнення, коли ми відкриваємо
що хтось вірить у нас
і готовий нам довіряти.

(Ральф Волдо Емерсон)

Смішні вірші про друзів розвеселять та підбадьорять

Кумедні вірші про друзів - це чудовий спосіб підняти настрій собі та своїм друзям.

Ці вірші дарують нам позитив, змушують посміхнутися та нагадують про те, що дружба - це не лише про серйозні речі, а й про веселі моменти, які ми ділимо з близькими людьми. Так, вірш про дружбу подруг нагадає про все, що вам довелося пережити разом.

***

Кіт з собакою сварився:
"Друже, ти куди дивився?
Наша ковбаса пропала!
Винуватий ти не мало!!!

Обіцяв ти так завзято
Наш обід сторожувати!
Я тобі повірив, друже,
Але сторож ти - байдужий!

З-під самісінького носа
Вкрали в тебе! Це ж не просто?"
Пес мовчав... без оправдання...
Щире мав він сподівання.

Що йому пробачить Мурчик,
Але совість пса так мучить.
Сам собака з'їв ковбаску,
По кусочку, не одразу.

Дуже дивно, та швиденько
Миска стала порожненька!
Спершу пес хотів признатись,
А тепер почав боятись.

Розізлився кіт добряче!
Раптом взнає й не пробачить?

(Н. Паснак)

***

"Мабуть, справді я "невдаха,"
Друзів не знайду ніяк." -
Молодесенька жирафа
Старшій скаржилася так.

"Зависока я для зебри,
Подружились би, мабуть,
Висота чотири метри -
Зебри ж так не підростуть!

І газелі й антилопи,
Носороги та слони
Проти мене - невисокі.
Ой, низькі, низькі вони!

Що скажу - вони не чують,
Перепитують раз сто.
Підкажи, чи ще існують
Звірі зросту " ого-го"!?

Де мені шукати друзів?
Хочу дуже їх знайти.
Та у нашій я окрузі
Їх не бачу й з висоти!

Всі малі, немов мурахи.
От, якби їм підрости!..."
Сум такий в очах жирафи,
Трішки.... й сльози потекли...

Хоч шкода було малечу,
Відповіла старша їй:
"Слів твоїх не заперечу,
Важко вижити самій!

Не вважай свій зріст за ваду,
Не щасливіші й "малі"
І скажу тобі я правду:
Ми - найвищі на землі!

Метрів п'ять, буває й більше,
У жирафи висоти.
І, що саме цікавіше -
Підростеш ще трішки й ти.

Бачиш геть усе здалеку,
Чом засмучуєшся так?
З висоти ти небезпеку
Вгледиш краще як-не-як.

Не засмучуйся нітрохи,
Переваги є завжди:
Якщо в тебе довгі ноги,
Зможеш швидше утекти.

Сумувати не будемо,
Щоб поменшало "невдах",
Друзів ми собі знайдемо
З-поміж нас, з-поміж жираф!"

Узялись вони шукати,
Всю савану перейшли.
Хочу, дітки, вам сказати:
Аж табун жираф знайшли!

І жирафи так раділи,
Радості не було меж.
І мені це розповіли.
Я раділа з ними теж!!!

(Н. Паснак)

***

Чи вірте,
чи не вірте –
найкраще на санчатах
зимовим днем
із гірки удвох із другом
мчати.
Це – здорово! Повірте!..
Свистить у вухах вітер,
і сонце вам сміється,
і всім навкруг
здається, що ви удвох –
всесильні, єдині,
цільні,
спільні.
Та що там говорити,
візьміть –
і перевірте!..
От вчора ми удвох
з Юрком,
моїм найкращим другом,
на санках їздили разом,
ще й так – аж свист у вухах!
Мчимо – і весело обом:
йому,
й мені,
і нам разом!..
Аж раптом бачимо –
Славко,
стоїть один,
без санок.
– Мерщій до нас! –
гукнув Юрко.–
Кататимешся
з нами!
А той – мовчить,
такий дивак.
Не вірить, мабуть,
що «за так»
ми візьмемо –
повірте! –
його на нашу гірку.
Ні, не забули
ми з Юрком,
як влітку хизувався
велосипедом
цей Славко –
і сам-один катався.
Давно він, мабуть,
сам-один
кататись
призвичаївсь.
Не розуміє, мабуть, він,
як гарно
з другом
мчати!
Забув
хлопчачу дружбу –
і от йому сутужно.
Та є вона! Та є вона!
Для друзів це – не дивина:
коли тобі
сутужно –
прийде на поміч
дружба!..
І от –
та що там говорить! –
Славко
уже до нас
біжить, летить
на нашу гірку!
Не вірите?
Повірте!
Ще й санки знизу
нам обом притяг!
А був – ледащо!..
Він зрозумів:
усім разом кататись
значно краще!

(А. Костецький)

***

- Здоров! Як справи?
Що робиш? — я питаю.
- Та ось по телефону
З тобою розмовляю...

А як у тебе справи?
- Та справи — те що треба!
А що ти зараз робиш?
- Та от дзвоню до тебе...

- Ну що ж, бувай здоровий,
Бо вже пора кінчати:
Ще ж треба подзвонити
До Роми і до Гната.

(Г. Бойко)

***

Подружитись закортіло
Пташеняткові з котом.
Зовсім близько підлетіло
До кота з рудим хвостом.

- А, давай дружити, Томе?
Бачу ти сидиш сумний.
А в самого кров холоне,
Бо насправді - кіт "страшний."

Ще й матуся туркотіла:
- Не підходь лиш до кота!
Не сидять коти без діла,
То робота в них така:

Виглядати тихо пташку,
Причаївшись хитро так.
Розпізнати хитрість важко,
Ризик це, недобрий знак!

Неслухняне пташенятко
Не послухалось батьків.
І без дозволу малятко
Полетіло до котів.

Та, мабуть, було везіння,
Дружелюбним був наш Том.
Ніби за чиїмсь велінням,
Подружились птах з котом.

Змайстрував кіт годівничку,
Щоб вчепити на сосні.
Частуватиме синичку
За чудовії пісні.

Всі казали, одностайно:
- Дружба дивна, непроста!
Несподіванка - звичайно -
Дружба пташки і кота!

(Н. Паснак)

З ким поведешся, від того і наберешся

У нас вдома дивина:
Дружать кіт і цуценя.
Разом скрізь вони гуляють,
Розважаються і грають.

Та ми стали помічати,
Що наш кіт почав гарчати,
Став носити гілочки
І жувати кісточки.

А от цуцик став лінивий,
Полюбляє цілу днину
У куточку десь валятись
І з обгорточками гратись.

Що ж це коїться? Біда!
Цуцик схожий на кота,
Ну а кіт, неначе пес ?
Справжнє чудо із чудес!

Ось таке в житті буває:
Дружба звичаї міняє.
З ким, як кажуть, поведешся,
Від того і наберешся!

(Ольга Науменко)

Справжня дружба – це скарб

Дружба - це одне з найважливіших почуттів у житті людини. Це те, що робить нас щасливішими, сильнішими, добрішими.

Справжня дружба - не просто приємне проведення часу, це щире єднання душ, взаємна підтримка та розуміння. Дружба дає нам відчуття того, що ми не самотні у цьому світі.

Друзі - це ті люди, котрі завжди поруч, готові вислухати нас, допомогти у будь-якій ситуації, розділити з нами і радість, і горе.

Бережіть своїх друзів, адже справжня дружба - це скарб!