Веселі вірші для дорослих. Смішні вірші українською мовою для дітей

Всі ми знаємо, що сміх – це найкращі ліки. А що може бути кращим для підняття настрою, ніж веселі вірші?

Веселі вірші для дорослих допоможуть розслабитися після важкого дня, забути про проблеми та просто посміятися. Смішні вірші для дітей – це чудовий спосіб розвеселити малечу. Їх легко читати та запам'ятовувати, а смішні сюжети та кумедні рими неодмінно викличуть посмішку на обличчі дитини.

Вірші для дітей – це не лише розвага, але й можливість навчити дитину чомусь новому. Дитячі веселі вірші можуть розповідати про тварин, природу, пори року, дружбу та інші важливі теми.

Смішні вірші – це справжня скарбниця гумору та позитиву. Вони дарують нам радість, заряджають енергією та допомагають поглянути на світ з посмішкою.

Завітайте до світу веселих віршів, і ваш настрій обов'язково покращиться!

Веселі вірші для дорослих, які піднімуть настрій та розвеселять до сліз

Життя дорослого – це не лише серйозні справи та відповідальність. Іноді нам всім просто необхідно розслабитися, забути про проблеми та посміятися від душі. Веселі вірші до сліз стануть як раз у нагоді.

Колобок 

Я раніше – був добрішим?..
Злі́шим став – то й став старішим!
(З лішим спав – і пострашнішав…)
Але більш не подобрі́шав…
Тільки колобка зліпивши –
дещо віршики поліпшив…

(Сергій Губерначук)

***

Пиши, пиши – не будь дурним.
Гріши, гріши – але з одним.

(Сергій Губерначук)

Наказання Господнє

Не без того, щоб любити,
ще не був, так будеш битий,
Бо в останній день кохання
за зітханням – йде прохання…
"Боже-Боже, поможи-но –
забери мою дружину…
Не її – так хоч мене.
Все одно, життя майне,
мов сірник, згорить одразу,
в бійках, сварках та образах.
Все одно, Всевишній Боже,
серце розцвісти не гоже,
очі, мов порожні доти,
руки, мляві до роботи,
бач, лише Тебе люблю.
Збав! Бо вб’ю її ще – вб’ю!.."

І наказує їх Бог –
залишає їх удвох.

(Сергій Губерначук)

Чекаю долю

Як додю свою,

підспудно

вденьі вночі чекаю 

Його,

тому що дуже важко

борщ зварити на

Одного...

(Е. Нарицина)

***

Я люблю свою роботу,
Я прийду сюди в суботу
І в неділю – теж на працю.
Іменини тут відзначу.

Новий рік. Різдво і Пасху
Ночувати тут? – Будь ласка!
Якщо навіть захворію,
Чи зірвусь, чи озвірію.

Без сніданку і обіду,
Й у відпустку не поїду!
Все пахатиму на дядю,
Щось не так – то буду гадом!

На роботі буду й жити,
І нічого не просити, –
Ні поблажок, ані премій, –
Мабуть, шеф мій просто геній.

Мало платять – то фігня
Праця зранку, до темна…
Від роботи дохнуть коні
Ну а я – безсмертний поні.

***

Ми роботи не боїмося,
Від роботи не біжимо.
Немає роботи – спати лягаємо,
Є робота …. Далі спимо.

***

Прокидаюся, вмиваюся, на роботу збираюся.
Фарбую губки, фарбую очі, тоніком зморшки мажу!
Смачний сніданок складаю, бутерброди збираю….

Так втомилася цим вранці…. Не залишилося більше сил.
Раніше вийти на роботу мене начальник попросив.
А поки я збиралася, прокидалася, одягалася –
Мене найкращий у світі хлопець на побачення запросив!

Я роботу прогуляю. Негарно це, знаю
Але любові моїй, на світі нічого дорожчого немає!
Я, від совісті, страждаю, яскравим полум’ям згораю,
Але причину складаю…. За любов я! Ось відповідь!

***

«Коли ж заглянути в штани, –
між ніг, неначе між дубів,
висить телятко без зубів».

(Костя Шишко)

***

«Ставна, висока, товстозада,
хоч й мала невеличку ваду –
волоссям ноги обросли.
Та в неї очі більші слив,
як цукор, рівні білі зуби,
розтулені, мов квітка, губи,
а груди – двійко гарбузів,
якщо висловлюватись грубо.
Такій не кожен раду дасть.
Не кожен, звісно, й осідлає».

(Костя Шишко)

Смішні вірші для дітей, які легко запам’ятати

Чи чули ви коли-небудь про чарівну країну, де живуть смішні віршики? Ця країна наповнена щирими посмішками, дзвінким дитячим сміхом та безмежною фантазією.

Смішні вірші для дітей – це ваш квиток у цю дивовижну країну, адже гумор для дітей ніхто не відміняв.

Легко і просто

На роботу хоче з татом
Йти малий Олежко.
Каже: — Знаю я багато.
Можеш взяти легко.
— Ти ж іще читать не вмієш.
Навіть рахувати!
Син зітхає: — Що тут вдієш.
Буду керувати!

(Василь Насипаний)

Конкурент

Почула доня слово “конкурент”,
Про це побігла в тата запитать.
Подумав той, заліз у інтернет,
Сказав малій, що річ то непроста.

Особа це, що хоче те, що й ти.
Буває ж часом так в житті  якраз.
Тож може інший раптом хтось прийти,
Зайняти просто твоє місце враз.

На другий день побігла в туалет.
А двері там закриті в цей момент…
Здійняло врешті шум дитя мале:
— Це що? І тут у мене конкурент?

(Василь Насипаний)

Батько і син

Малого синочка повчає татусь:
—    Ти швидше обідай, бери —
                       не лінуйсь.
                       
—    А я не лінуюсь,— синок
                       бубонить,—
Я знаю, що їсти — не діло робить.

(Микола Сингаївський)

Як є, так є…

Макс признався другу Толі:
— Вчора троє враз пристали.
Певно, старші. Злі доволі.
Щось мені про гроші плели.

Я одному дав нормально.
Потім іншому добряче.
Поруч друг киває схвально:
— Ну, а з третім схоже наче?

Макс зітхнув, розвів руками:
— Тому зовсім не дісталось.
Скажу так, як є, між нами,
В мене грошей не зосталось…

(Василь Насипаний)

Все логічно

Дзвонив татусь. Повчав синка Олеся.
Сказав яйце варить хвилин із десять.
Не знав: логічне мислення в дитини.
Тож три яйця варив той півгодини.

(Василь Насипаний)

Половина

Шість яблук дав Мишку старий сусід:
— Про брата свого меншого згадай.
Поділиш разом з ним якраз усі.
Малому половину чесно дай.

— Невже лічить не вмієш, хлопче, ти?
Чому віддав йому лиш тільки два?
— Чого ж не вмію. Це просте з простих.
То брат іще не знає рахувать.

(Василь Насипаний)

Дзюдоїст

Я – сміливий! Від  і  до:
Знаю віршик про дзюдо.

(Володимир Нагорняк)

Марічка і звичка

У Марічки гарна звичка —
Любить все робить Марічка:
Полежати,
Потім сісти,
Потім булку з медом з’їсти.
Потім трішечки поспати
Та на гулі вийти з хати...

Роботяща в нас Марічка,
Тільки дивна в неї звичка.

(Микола Сингаївський)

Веселі вірші про тварин

Хто не любить кумедних історій про наших пухнастих друзів? У цій збірці ви знайдете веселі вірші про тварин, які розвеселять вас та ваших дітей.

Песик вчився рахувати

Песик вчився рахувати:
«Гав-гав-гав і гав-гав-гав!»
Хоч дітей і небагато,
Додавав і додавав.

Катерина, Гриць, Оксана,
Мотря, Гліб, Семен, Павло,
Олексій, Денис, Тетяна –
Скільки в мами їх було?

(Ольга Савченко-Гнатюк)

Хто що пише?

Пише хвостиком лисичка
Щось на росяній траві.
Дятел, пташка невеличка,
Ставить знаки на корі.

Таємниче пишуть риби
Плавниками у ріці.
Зайчик сонячний на шибі
Пише вірші – промінці.

Пише в хмарі блискавиця, –
Пише трактор на лану,
Ще уродиться пшениця –
Дощ напоїть ярину.

(Петро Кралюк)

Горобець і шпаки

Поселився у шпаківні Горобець:
— Цвінь-цвірінь,
Я наче справжній молодець.—
Та набридло цвірінчання те Шпакам, 
І сказали Горобцю вони: — Затям! 
У шпаківні, ти вважаєш, став
                          співцем,
А насправді ж залишився Горобцем.

(Микола Сингаївський)

Про що говорили птахи і звірі

Ворон шепче воронятку:
—    Мій біленький.—
Слон гундосить слоненятку:
—    Мій маленький.—
Заєць каже зайченяті:
—    Мій хвостатий.—
Гуска шепче гусеняті:
—    Мій крилатий.—
Лев говорить левенятку:
—    Мій ласкавий.—
А їжак — їжаченятку:
— Мій лукавий.

Як почув я ті розмови 
Птахів, звірів,
Ні зайчиську, ні слонові 
Не повірив.
А чому?

(Микола Сингаївський)

Ведмідь

Буркотливий, вайлуватий
Ходить лісом дід кудлатий.
Одягнеться в кожушину,
Мед шукає і ожину.
Літом любить полювати.
Взимку — у барлозі спати.
Як зачує він весну,
Прокидається від сну.

(Володимир Гринько)

Білочка

Хвiст трубою, спритнi нiжки —
Плиг iз гiлки на сучок! —
Носить бiлочка горiшки
В золотий свiй сундучок.
В неï й очi, мов горiшки,
Кожушинка хутряна,
Гострi вушка, наче рiжки, —
У дуплi живе вона.

(Григорій Бойко)

Поросятко

Поросятко спохватилось:
«Ой, давно я вже не милось!
Я ж чистеньким бути мушу.»
Та й залізло у калюжу.

(Грігоре Вієру)

З лісу зайчики ішли

З лісу зайчики ішли,
Кавуна вони знайшли.
їли, їли кавуна,
Так і виїли до дна.
Хить його туди й сюди —
Покотили до води.
Заї-зайчики смішні
Попливли на кавуні!
Попливли на кавуні,
Наче й справді на човні!
Та як далі відпливли —
З ляку слізки потекли...
А матуся зирк із хати:
Попливли її зайчата!..
Каже гусочці зайчиха:
— Порятуй зайчат від лиха!
Добра гусочка зайчат
Завернула вмить назад.
Чим кінчаються пригоди? —
Не робіте, діти, шкоди!

(Леонід Полтава)

Соловейко

Ліс зелений, ліс барвистий
Повен солов’їним свистом.
В солов’я до співу хист,
Бо великий він артист.
Він співає безкоштовно.
Ліс заслухався. Чудовно!

(Грігоре Вієру)

***

Приніс учора татко 
Сіреньке цуценятко. 
Воно із нами грається 
І зовсім не кусається.
- На молочка, маленьке, 
Та підростай швиденько.

(Г. Сафонова)

***

Бавлять ранньої пори
Бобренят старі бобри.
Бубонить бобер до білки:
- Бобреня боїться бджілки.

(О. Кононенко)

***

Спав ведмедик до весни
Біля стовбура сосни.
Наче ковдра, білий сніг
Укривав його барліг.

Що, ведмедику, з тобою,
Чом ти завжди спиш зимою?
- Сплю, бо сніг і хуртовина -
Це не мед і не малина!

(С. та Ю. Ходоси)

Гуморески про життя

Всі ми знаємо, як іноді буває важко жити в цьому шаленому світі. Але не поспішайте здаватися! Адже є один чудовий спосіб покращити настрій та зарядитися позитивом – це гуморески про буденність.

Ці кумедні та легкі вірші розкажуть вам про знайомі всім ситуації, змусять посміхнутися і поглянути на життя з іншого боку.

Читайте гуморески про життя, діліться ними з друзями та посміхайтеся частіше!

Не відкладай

–  Я зроблю це в понеділок! –
Так сказав собі Тодось.
Але взятися до діла
Щось охоти не знайшлось.

–  Хай зроблю це у вівторок. –
Але знов серед забав,
Повних сміху, співомовок,
День немов у воду впав.

–  Середа – гарніша днина!
Це пів тижня. Та – біда:
Не оглянувсь ще хлопчина,
Вже й минула середа.

–  Ну, напевно, вже почну я
Цю роботу у четвер.
Але все, що не візьму я,
З рук летить. І що ж тепер?

– Може п’ятниця поможе?
Мушу конче вже почать.
Проминає тиждень… Боже!
Треба хутко поспішать!
–  Ні, найліпше – це субота!
Вільний день і вільний час.
Та субота – не робота!
Весь порив чогось погас…

Ось прийшла й свята неділя…
Чи робити? Буде гріх!
І з того усього діла
В хлопця вийшов просто … сміх!

Що порадити хлопчині?
Наш Тодосику! Ти знай –
Все зроби, що можеш нині,
А на завтра не лишай!

(Микола Щербак)

Пісенька про прийми

А ти ж мною шила,
шила-вишивала
мережані рушники,
лєнти й покривала.

Потім з світу зжи́ла,
жила-виживала.
Дала в руки клумаки
і скибочку сала.

Я пішов по світу
темними путями.
Поки свитку обідрав –
повернувсь до тями.

І матка сміються,
і татко регочуть:
"Тілько, синку, піввідра
йти у прийми хочуть!"

(Сергій Губерначук)

З голоду 

А якщо я втічу,
               і шукайте,
                           де хочете?
Не боюся тепер
                ні пропасти,
                           ні збочити.
Я тікатиму
                довго
                            від вас
до Країни
                Варених
                             Ковбас!

(Сергій Губерначук)

З кочергою

Політики знов міряються силами
І коментар дуже відвертий Зоя:
– Коли хтось у політику йде з вилами,
Жінкам туди іти слід... з кочергою!

(Володимир Даник)

Терміни військові

Скільки прагнень і надій!
Як вітрів у полі…
Одружився Тимофій –
Знайшов свою долю!

Бо і як же хлопцю, як
Без щастя й любові?!
І хоч ніби й не вояк –
Терміни військові!

Про свій нинішній етап –
Вкотре… Та не  всоте!
– Теща, друзі, це... Генштаб,
Ну, а зять – піхота...

(Володимир Даник)

Як вареники варили кум і я

Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка, що не зварить, все не так.
Вередує: — Як з’їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он торік я в ресторані,— каже,— був…
Ледве миску з деволяєм не ковтнув.
Там таку дають підливку — смак і шик!
З нею з’їсти можна власний черевик.—
Раз в неділю ми остались без жінок:
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумом закурили, сидимо.
Кум наліво, я направо — плюємо.
— Не зоставили нам їсти, то й нехай…
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Півмішка муки засипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій — макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки — красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто витягли на стіл ми та й січем —
Я ножакою, а кум мій сікачем.
В казані кипить, аж піниться вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього сир.
Кум по кухні походжа, як командир.
— Хай живіт,— говорить,— лопне, а жінкам
Отакунького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так не більше двох годин,
Бачим: збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випирає з казана.
Кум говорить: — Ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо, яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо.
Кум виделкою, я ложкою — їмо.
Я помалу ремиґаю, кум жує.
— Ну,— цікавиться,— як враження твоє? —
Я показую на пальцях і стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба — не ковтне.
Просить: — Стукни по потилиці мене! —
Я як двину його в шию кулаком!
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму: — А жінкам
Я однаково й понюхати не дам! —
Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів.
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: — Пардон, мусьє кабан!
Вибачайте, я не знав, що ви — гурман.
Може, й ви вже захотіли в ресторан? —
І надів йому на голову казан…

(Павло Глазовий)

Йшов автобус на Полтаву

По білету і по праву
Кожен зручно в крісло сів.
Проти ночі на Полтаву
Курс узяв автобус “Львів”.

І висловлює бабуся
Водію тривогу-страх:
— Я Лубни проспать боюся,
Розбуди мене в Лубнах!

Не забудь лише, синочку!
— Добре, добре! — той прорік.
Сіла бабка у куточку
І схилилася набік.

Та водій — аж за Лубнами
Спохвативсь, що винуват.
Розвернув машину з нами
І везе стару назад!

Чортихається, не в дусі
(Хоч із власної вини!).
Врешті став і до бабусі:
— Вигружайтеся! Лубни!

А бабуся із куточка:
— Їдь, синок! — рукою мах.—
То казала мені дочка:
«З’їж таблетку — у Лубнах!».

(Степан Олійник)

Камера

Зранку причвалав на ринок

У райцентр Микита —

Треба для велосипеда

Камеру купити.

Удалося те, що треба,

Швидко відшукати,

Зупинився дядько, просить

Товар показати.

Продавець привітно сяє,

Мов троянда майська:

— Камеру? Але яку:

Польську чи китайську?

— Ти про це, —

Микита каже, —

Міг би й не питати,

Наче я ото із нею

Буду розмовляти.

По-чужому я не вмію,

Бо приїхав із села.

Дай таку, щоб не спускала

І дешевою була!

(Віктор Баран)

Унікальний чоловік

Лає жінка чоловіка: — Я варю, і шию,
І підлоги натираю, і каструлі мию,
Він же вернеться з роботи, влізе у піжаму
І куняє на дивані, вже пролежав яму.
А свекруха до невістки промовляє тихо:
— Не чіпляйся ти до нього, буде тобі лихо.
Хвали бога, що сидить він в рідному гніздечку,
Не блукає по пивничках і не скаче в гречку,
І нічого знать не хоче, крім сім’ї своєї.
Таких’скоро виставляти будуть у музеї.

(Павло Глазовий)

У письмовій формі

За дрібничку посварились чоловік і жінка.
Чоловік ходив надутий і мовчав, як стінка.
А коли вкладався спати, наче незнайомий,
Написав записку жінці: “Розбудить о сьомій”.
Та й заснув собі спокійно, мов упився маком.
Вранці глянув на годинник: вже дванадцять з гаком.
А в руці стирчить записка, писана дрібненько:
“Рівно сім. Доволі спати. Уставай швиденько!”

(Павло Глазовий)

Смішинки про школу

Шкільні роки – це не лише уроки та домашні завдання. Це також час веселих пригод та кумедних ситуацій. Веселі вірші українською мовою влучно відображають історії зі шкільного життя.

Правильні уколи

— Лікувати прийшли Женю,
Принесли уколів жменю.
Наш це бачив молодець,
І побіг, як жеребець,
Не куди-небудь — до школи…
—  Мабуть, правильні уколи!

(Володимир Нагорняк)

Арифметика

Головою гол забив –
Арифметику любив!

(Володимир Нагорняк)

Учений кіт

Я усю науку ту
Намотав на вус коту.
Мій, уже учений, кіт
Посилає вам привіт.

(Володимир Нагорняк)

Однокашник

Хто там, сину,
В двері стукав?
– То якийсь дідок.
Зовсім лисий, у куфайці,
У руці ціпок.
Він  говорить, що приїхав
Із села до нас,
Що колись ходив з тобою
У четвертий клас.
– Йди скажи: немає татка.
То якесь брехло.
У четвертім нашім класі
Лисих не було.

(Павло Глазовий)

Хто такий Іван Бобир?

Є у мене
друг хороший.
Це – школяр
Іван Бобир.
Він колючий,
наче йоржик,
і хитрючий,
наче звір!..
Ви повірили?
Даремно!
Не хитрун він,
А простак.
Невсидючий він
страшенно,
а крім того –
ще й дивак.
Можна
сто таких знайти!..
Словом,
він такий, як ти!

(Анатолій Костецький)

Грамотій

- Ти в нас грамотний такий,
- Хвалить мене мама. –
Тільки хто ж  чита книжки
Догори ногами!
Книгу я кручу – дива!
Не збагну нічого –
Де у книжки голова?
Де у книжки ноги?

(Ольга Савченко-Гнатюк)

Що разом?

Малесенька Оля
В саду окрай хати
З букварика літери
Вчиться читати.
-    Ось, бачиш, комашка, –
Вчить старша сестра, –
Під нею три букви,
Їх знати пора.
Це О-о-о, – тягне Оля, –
Це Си, а це А-а-а,
-    А що буде разом?
-    А разом… бджола.

(Петро Кралюк)

Питали

— Тебе питали сьогодні в школі?
— Питали...
— А що?...
— Чого ви на батьківські збори не ходите...

(Народні усмішки)

Мабуть, правда

— Іване, чи правда, що твій син покинув школу?
— Мабуть, правда — ти вже п’ятий мені про це говориш.

(Народні усмішки)

Смішні вірші з матюками

Увага! Ця добірка містить жартівливі вірші з матюками, які не рекомендується читати дітям.

Ми не заохочуємо використання матюків у повсякденному житті, але розуміємо, що деякі люди знаходять їх кумедними.

Якщо ви хочете посміятися без цензури, то ця збірка для вас.

Жарт 

Кажуть, жарти вже не в моді.
Жарт – не дупа на городі
(не усі його помітять).
Жарт – якщо у дупі віхоть,
або навіть смолоскип,
загорівся і прилип!

(Сергій Губерначук)

***

«Як молоді, удвох зоставшись,
із шмаття порозпеленавшись
(було обом до дідька жарко),
розстлали килим на підлозі,
і, посплітавши разом нозі,
помчали в рай завзято й шпарко.
Встромивши те у ту каптурку,
він наштрикнув її, мов курку,
і на вогні всю нічку пік».

(Костя Шишко)

***

Темного лугу калина,
Доброго роду дитина,
Сім літ по ночах ходила
При собі красу носила:
Купці купували – не продала,
Хлопці просили – не дала;
Ноги шовком зв’язала,
Для свого Йвася держала!

***

Як же ти піп, піп,
То веди мене в біб, біб,
В зелененький!
Вирви ж мені стручок
Повний пучок
Зелененьких!
Як же ти дяк, дяк,
То веди ж мене в мак, мак
Червоненький!
Вирви ж мені маківок
Повний подолок
Червоненьких!
Як же ти коваль, коваль –
То ти мене коваль, коваль,
Та й підкуй!
А як ти не зумієш
Та й не розумієш –
То й не псуй!
Ти то, дівча, ти то винна,
Ти б то дати не повинна!
Як не дати, як він просить,
Аж до Бога руки зносить!

***

Мій плуг не оре,
Цілини не бере?!
Заліза тупиї,
Бо літа молодиї!

***

– Е-е, чи не плачеш ти?
І матері чи не скажеш ти?
– Коли б я казала,
То я б тобі й не давала!

***

Кулик чайки питає:
Чи вже, серце, світає?
Іще, серце, іще-ще,
Присунемося ближче ще:
Нехай наші пупці
Полежать у купці,
Нехай наші животи
Наберуться страмоти!

***

Знову небо хмуриться,
Мабуть буде дощ.
Мати півня ріже -
Мабуть буде борщ.
Зайшов в хату дядько,
Мати каже брат.
На столі бутилка,
Кажуть - лимонад
На диван лягають,
Значить будуть спать.
І труси знімають,
Значить будуть срать.
Приїжджай скоріше тату!!!
Бо засеруть усю хату!!!

***

«А та, котра була горбата,
котрій пощастило з ним поспати,
як стовп, робилася струнка.
Тому ще за життя Мефодій
святим вважався у народі»

(Костя Шишко)

Сміх – це найкращі ліки

Ось і посміялися ми з вами від душі, зарядилися позитивом та гарним настроєм. Але давайте не зупинятися на цьому! Нехай сміх стане невід'ємною частиною вашого життя. Смійтеся частіше, смійтеся від щирого серця, смійтеся з друзями та близькими, смійтеся над дрібними негараздами та невдачами.

Пам'ятайте:

• Сміх – це потужний заряд позитиву. Він дарує нам радість та щастя, зміцнює наше здоров'я та імунітет, допомагає нам справлятися з труднощами та стресом.
• Сміх – це мова єднання. Він зближує людей, робить їх більш відкритими та доброзичливими.
• Сміх – це целющий еліксир. Він знімає біль, покращує настрій, дарує нам відчуття легкості та свободи.

Тож нехай ваш сміх буде щирим, а життя – веселим та безтурботним!