Вірші про душу українською мовою, що торкають струни серця

У вирії буденних справ і турбот іноді так хочеться зупинитися, зазирнути в глибини своєї душі та відчути справжнє єднання з собою та світом. Саме в такі моменти на допомогу приходять вірші про душу.

Вірші для душі – це не просто слова, це справжня скарбниця людських почуттів, емоцій та переживань. Вони здатні розкрити перед нами найпотаємніші куточки душі, змусити задуматися над сенсом життя, подарувати емоції, що доводять до сліз, і дати відповіді на питання, які терзають наше серце.

Українська поезія багата на вірші про душу. Тут ви знайдете і щирі роздуми про життя і долю, і красиві вірші про життя, що наповнюють душу теплом та світлом, і короткі вірші про щастя, які дарують заряд позитиву.

Вірші про біль у серці допоможуть вам висловити свої найглибші переживання, а вірші про життя зі смислом підштовхнуть до роздумів про те, що дійсно важливо у цьому житті. Коли на душі важко, короткі вірші, що зачіпають душу, стануть вашим рятівним колом, подарують відчуття єднання з іншими людьми та допоможуть пережити складні часи.

Відкрийте для себе світ українських віршів про душу, зануртесь у глибини людських почуттів, знайдіть відповіді на свої питання та подаруйте своїй душі спокій та гармонію.

Вірші про душу, які доводять до сліз

Чи відчували ви коли-небудь, як вірші проникають у вашу душу, оголюючи найпотаємніші куточки вашого єства? Ці рядки, наповнені щирими емоціями та глибинними переживаннями, здатні розбудити в серці бурю почуттів, змусити сміятися крізь сльози, торкнутися найтонших струн душі.

Сьогодні ми пропонуємо вам зануритися у світ української поезії, де ви знайдете вірші про душу до сліз. Ці твори не просто розважають, вони змушують задуматися над сенсом життя, над вічними цінностями, над красою та трагізмом людського буття.

Відкрийте для себе силу поезії, яка дарує катарсис, очищає душу та дарує нове розуміння світу.

Ти сильна!!!…

Ти сильна, чуєш, ти сильна,
І хай суперечить весь світ,
Душа, що палає – вільна,
А вільним під силу політ.

Ти сильна – вмієш любити,
А люблять лиш сильні, повір,
Слідами твоїми – квіти,
Хурделицям наперекір…

Ти сильна – тихо ступаєш,
Терпінням змикаючи біль,
Турботливо оберігаєш,
Серця від холодних хвиль…

Ти сильна, – знову світаєш,
Для того, хто поруч йде…
Ти, мабуть, й не уявляєш
Як світ потребує тебе…

(Британ Галина Ярославівна)

Не заходь в мою душу із галасом лютих промов…

Не заходь в мою душу із галасом лютих промов,
Там лиш тиша і спокій, прошу, не поруш того раю,
В ньому – вічність, безмежжя, ота безкорисна любов,
Без якої насправді нічого на світі немає…

Бо усе що без неї – змертвіла, замерзла земля,
На якій не зростає ні віра, ні крапля надії,
То ж, як йтимеш сердитий, не ки́дай штики надарма́
Нищівними повір, можуть стати оці твої дії…

Не заходь в мою душу із брудом ненависних слів,
Що завжди настигають зненацька, неначе стихія,
Ти не знаєш, як здатен спотворити, знищити гнів.
Той мурований храм, без якого душа сиротіє…

(Британ Галина Ярославівна)

Ілюзія ходила між людей…

Ілюзія ходила між людей
Собою затуляючи довіру
Ключами до омріяних дверей
Манила душі, розіпнувши віру…

Торкалася до щирості сердець,
Байдужістю уміло огортала,
Розчарування болісний рубець
Вслід за собою за́вжди залишала…

Не дай же їй торкнутися душі,
Спотворивши стежки, які долаєш,
На жаль, не підійдуть її ключі
До тих дверей, які ти так шукаєш…

(Британ Галина Ярославівна)

Втішайся радістю життя

Втішайся радістю життя,
Воно на мить коротку схоже.
Бо хто пішов у небуття,
Радіти вже цьому не може.
Співай, втішайся і живи,
Цінуй усе, що випадає.
На хвилях радості пливи,
Бо щастя більшого немає,
Ніж те, що є у світі ти,
І неповторна, і єдина.
Тому живи, радій, лети,
І пам’ятай, що ти — людина!

(Красоткіна Надія)

А душа молода

Років маю чимало, я знаю…
Час нестримно пливе і пливе.
Та старою себе не вважаю,
Бо в душі моїй казка живе.
І така собі віра дитинна,
В добру казку, що раптом прийде.
Це ота моя риса відмінна,
Що мене по дорозі веде.
Й не дає мені схибити з долі,
А красиві дарує пісні,
Навесні гарні квіти у полі,
Й небеса безконечно ясні.
Не дає і на мить постаріти,
Бо натхнення й надію несе.
Вміє серце любов’ю зігріти.
То ж привабливим робиться все.
Дуже тонко я світ відчуваю,
В кожній квіточці бачу красу.
І тепло в своїм серденьку маю,
І любов свою людям несу.
Хоч моя голова і сивіє,
Й не така бездоганна хода…
А душа все одно не старіє,
І душа моя — все молода!

(Красоткіна Надія)

Вірші про біль в душі

Хто з нас не знайомий з болем в душі? Це глибоке, щире почуття, яке може бути викликане різними причинами: втратою близької людини, розчаруванням, нерозділеним коханням, зрадою.

Вірші про біль в душі - це не просто слова, це спосіб висловити свої переживання, поділитися своїм горем з іншими людьми, знайти підтримку та розуміння.

Поезія - це цілющий бальзам для душі, який дає можливість зцілитися, прийняти свою біль і йти далі.

Кожен промах, неначе сніг …

Коли плаче моя душа –-
То сумує Небесний Тато,
Йому боляче, а вона
Хоче це мені розказати,

Щоб не ранила більш Його,
Серед буднів шалених виру,
Ми ж зазвичай раним того́,
Хто нас любить, безмежно, щиро…

Та коли на щоку впаде,
Сивий попіл осінніх ранків,
Натовп стихне, запал мине,
Тільки тиша серед світанку…

Загірчить той вчорашній гріх,
Заболить той вчорашній вчинок,
Кожен промах, неначе сніг,
На поверхні твоїх сходинок…

(Британ Галина Ярославівна)

***

На кожному серці є шрами. 
Немов, пережиток світів. 
Якісь ще болять до нестями, 
Від інших не видно й слідів. 
На кожному серці є шрами. 
Як згадка про те, що було. 
Одні ще затягують рани;
Від інших наскрізь просякло. 
На кожному серці є шрами! 
Що міцно у нього вросли. 
І все, що трапляється з нами,
На ньому лишає сліди...

(Viktoria  Sakalosh)

***

А ніч мовчить… Лиш чути подих вітру.
Завмерло все, і наче зупинився світ.
Лише думки відтворюють палітру,
Немов сплели зі спогадів зеніт.
Обірвану, пошарпану сторінку;
Читають, і танцюють ретро-денс.
Бо між рідків, ніби в затінку,
Не видно вже давно забутий сенс.
Під попелом лежать старі архіви.
Нікому не потрібне доміно…
Та спогади вистрибують із прірви, 
Щоб відтворити, знов старе кіно.
У ящику, що пахне старим грабом;
Видніється, немов, прозоре скло.
Камінчик, ще виблискує смарагдом!
Та цінність його втрачена давно…
Старі, забуті, не потрібні речі.
Лежать десь глибоко на дні.
Нічого більше , окрім порожчені,
Не можуть вже нагадувать мені!

(Viktoria Sakalosh)

В душі моїй

В душі моїй живе
Журба і біль, і туга.
Як хмарка сум спливе —
Сльоза одна та друга.

І вже не проковтнуть,
Блищать, як ранні росі.
Не зупинить — течуть,
Хоч і ніхто не просить.

Така нудьга в душі,
Що в пору йти зі світу.
А я пишу вірші,
Щоб сум той десь подіти.

Не мають іскри ще
Ці вірші безталанні,
Але проходить щем,
Зникають всі вагання.

Проходить все і знов,
Як сонце оживає
Ота свята любов,
Що душу окриляє.

А може інше щось
Це почуття чудове.
Ну, хай би й так жилось,
Старе воно чи но́ве.

Лиш ніжністю весь час
Нам серце наповняло.
Журбу та біль від нас
Далеко відганяло.

(Красоткіна Надія)

В душі печаль

Оспівую природу, а в душі печаль.
І не тому, що листячка немає.
А йде війна. Мені дітей тих жаль.
Життя війна проклята забирає.
Ну, а вони такі ще молоді,
А їм би жити, і дітей ростити.
А їм би вчитись, жити у труді,
Творити, досягти висот, любити…
Ну, а вони крізь пекло вже пройшли,
Пізнали горе, сум і біль утрати.
А скільки б для людей зробить могли…
В зажурі витирає сльози мати…
Кляну усіх, хто розпочав війну.
Як оправдати ворога лихого?
Ми живемо в годиноньку сумну.
Й немає діла світові до того,
Що гинуть діти на своїй землі,
Бо ворог нищить все навколо себе.
А ранок прокидається в імлі
І сумно-сумно плаче рідне небо.
Брехливий московіт іде на нас
Вбивати, грабувати, плюндрувати…
Він може нас принизити на час,
Та душу українську не здолати.
Душа жива і сонечком цвіте,
І будуть українці волю мати!
І буде щастя, й поле золоте,
І буде мова в світові лунати!
А московіт загине в цій війні,
Й не стане враз імперії лихої.
Бо люди світу кажуть війнам «Ні!»
Всі хочуть щастя й долі осяйної.
(Красоткіна Надія)

Вірші, від яких стане легше на душі

Життя буває сповнене труднощів, тривог та негативних емоцій. Іноді нам так не вистачає промінчика світла, який здатен зігріти душу та подарувати відчуття спокою. У такі моменти так і кортить почитати вірші, коли важко на душі.

Вірші, від яких стає легше на душі, - це справжній рятівний круг у морі буденних проблем. Ці твори наповнені оптимізмом, вірою у краще та щирою любов'ю до життя.

***

Так добре жити в серці без образ.
І що це дасть, якщо їх там носити?
Ловлю себе на думці я не раз:
Чим менше злості на душі, тим легше жити.
Так добре, як немає ворогів,
А як і є, я їх не помічаю.
Навіщо мені зайвий негатив?
Я Богу в руки цих людей даю і пробачаю.
Так добре, коли заздрощів нема,
І байдуже, що інший собі має.
Народна мудрість каже недарма:
Що сіє кожен з нас, те й потім пожинає!

(Людмила Степанишена)

***

Ти - сильна жінка, витримаєш все,
І те, що виходу немає - лиш здається.
А пережите, - новий досвід принесе, -
Ніщо нам легко в цьому світі не дається!
Ще не таке переживала на шляху,
І це колись минулим тобі стане.
Ти, головне, не піддавайсь страху,
І не притягуй у життя усе погане.
Ти - сильна жінка, мудра, вольова,
Ти можеш набагато більше, ніж гадаєш.
І це не сльози, це погода дощова,
Ти все в житті переживеш! Ти ж добре знаєш!

(Людмила Степанишена)

Відпусти це дівча…

Спинись на хвилинку, послухай тихенько,
Згадай, як була ти ще зовсім маленька…
Що дівчинці тій тоді не вистачало?
Чекай, ти що плачеш? Згадала, згадала…

Скажи їй усе, що тоді бракувало,
Скажи, що не даш, щоб її ображали,
Ніхто не посміє ударити більше,
Ні словом, ні вчинком, тепер ти сильніша!

Ніхто не посміє, скажи їй, маленькій,
Ти знаєш, як билося часом серденько…
Як пташка з грудей виривалось, бувало,
Тепер все інакше, ти сильною стала…

Навчилась прощати, навчилась любити,
Навчилась із Богом щодня говорити,
Відчула любові немислиму силу,
І крила твої за спиною, зміцніли…

Тепер усміхнись… Відпусти це дівча,
Полегшало? Рухнув тягар із плеча…
Залиш у минулому те що було,
Попереду світло – тримайся його…

(Британ Галина Ярославівна)

В душі росте надія

Зимовий ранок голубіє,
Навколо тиша, морозець.
В душі росте якась надія,
Що все здійсниться, на кінець.
Що сонечко зійде на небо,
Проб’ється через товщу хмар.
І буде все в житті, як треба,
А доля відведе удар.
І буде затишно й красиво,
І зацвіте в душі любов.
Життя розквітне, наче диво,
І на коні ти будеш знов!
І будеш з радістю творити,
Приверне щось твій інтерес.
На крилах в світлу даль летіти
В пориві щастя до небес.

(Красоткіна Надія)

Мені дивом життя здається

Мені дивом життя здається,
Хоч не все в нім я розумію.
Наді мною хтось посміється...
Та пусте! Я прощати вмію!
А скажіть, хто в житті все знає,
Все на світі робити вміє,
Помилок в нім не допускає
І крізь стіну пройти зуміє?
Що, немає такого люду?
Може ви й є така людина?
Сперечатися я не буду,
Тоді ви на землі — єдина!
Решта, інші — це просто люди,
Як і я та й усі земляни.
Та без нас світ біднішим буде,
І співати земля не стане.

(Красоткіна Надія)

Красиві вірші про життя

Життя - це дивовижна подорож, сповнена краси, радості, любові та сенсу. Кожен день дарує нам нові враження, емоції та можливості.

Короткі вірші про життя - це спосіб зафіксувати ці дорогоцінні моменти, поділитися своїми емоціями та відчуттями з іншими людьми, залишити свій слід у цьому світі.

***

Ми на землі, лиш гості тимчасові. 
І живемо на ній, всього лиш раз. 
Здається, часу маємо доволі, 
Та дуже швидко, він біжить від нас.
Ми на землі, лиш гості тимчасові. 
І кожен мусить, залишити слід. 
Чи для чужих, чи для своїх по крові, 
Щоб понесли часнинку нас у світ.
Ми на землі, лиш гості тимчасові. 
І кожен вибирає, подорож свою. 
Хтось вибере пройти її в любові, 
А хтось ненависно йде по життю. 
Ми на землі, лиш гості тимчасові. 
І в кожного свій визначений час. 
Він не залежить від лихої долі, 
Бо десь на небі, все написано за нас!

(Viktoria  Sakalosh)

Життя

Життя — це просто дивна казка,
В яку приходимо лиш раз.
Тут для людей любов і ласка,
І світло сонечка для нас.
І небеса бездонні сині,
Чарівні зорі в небесах.
Ключі високі журавлині,
І вся оця земна краса.
Життя складне, але чудове,
Ми робимо в нім відкриття.
Й завжди ідемо в невідоме,
Тим цікавіше нам буття...
Привабливіше, яскравіше,
Є для фантазії політ.
І манять вдаль путі світліші...
І ти не йдеш — летиш у світ!
Є і різкі в нім повороти,
Де випадаєш із сідла.
Завертять враз круговороти...
Бувають і такі діла.
Та все проходить, час спливає,
Нова мета нас кличе вдаль.
В житті усякого буває,
Та за минулим нам не жаль,
Бо кличуть знов нові дороги,
Під ноги стеляться путі.
Чекають радощі й тривоги
Щодень у нашому житті.
Життя складне, але цікаве.
Його не взнаєш до пуття.
Буває радісне й лукаве...
Але... Спасибі за життя!

(Надія Красоткіна)

***
Скажіть же ви, люди, чи вмієте жити?
Чи вмієте радість узяти за руку?
Чи вмієте так , назавжди полюбити?
Чи вмієте суть всю пізнати, науку?
Напевно що ні, і життя ваше сон,
Де завжди йде дощ і виблискуюсь грози.
Можливо потрібно змінити цей фон?
Та витерти ці безкінечнії сльози.
Навчитись любові, навчитися жити,
Радіти моментам, стрибати як діти,
Сім’ю та близьких так сильно любити,
Тоді зрозумієте – що значить жити!

(Andy Soul)

Холодна гра 

Холодна гра з самим собою,
Позаду теплі почуття.
В душі покрите все імлою,
Ти тонеш в прірві забуття.

І хоч куди тепер не глянеш
Ти чуєш голос рідний, свій.
Та прав на нього, жаль, не маєш…
Лиш мариш, в пошуках надій

Проживши весь цей час в пітьмі,
Не маючи поняття “себе”,
Реалі б’ють по голові
Кричиш один, вже й прав не треба.

(Олександра Неоднічик)

Фільм під назвою Життя 

Усі ми у житті актори,
Але чи вдасться нам красиво,
Зіграти свою роль?
Бо неодмінно з’являться канони,
Що скажуть – ти за межі не виходь!

І раптом йде між вами вибір,
Що рівний смерті і життю,
Найменша похибка і в вимір,
Впадете на краю.

Добро, чи зло…? питання непросте,
І вибір тут лиш й тільки за тобою,
Якщо прожити час той без пригод,
Життя не стане любим з головою.

І пам’ятайте друзі, що якщо,
Ви не захочете вставати,
Не забувайте, що колись,
Так само не хотіли руку впавшому подати.

(Віка Карась)

Вірші про життя і долю

Життя – це не лише низка подій, це подорож, де кожен крок веде нас до невідомого. Доля – це таємнича сила, яка веде нас по цій дорозі, кидаючи виклики, даруючи шанси та підкидаючи сюрпризи.

Вірші про життя і долю – це спроба розгадати цю таємницю, зрозуміти закони, за якими живе світ, знайти своє місце в ньому.

Лебеді материнства

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні,

Лопотіли крилати і рожевим пір’ям,

Лоскотали марево золотим сузір’ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмельні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

(Василь Симоненко)

Чорнобривці

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю.

Та й навчила веснянки співати

Про квітучу надію свою.

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

Я розлуки і зустрічі знаю -

Бачив я у чужій стороні

Чорнобривці із рідного краю,

Що насіяла ти навесні.

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

Прилітають до нашого поля

Із далеких країв журавлі,

Розквітають і квіти і доля

На моїй українській землі.

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

(Микола Сингаївський)

***

Так завжди зверхньо ставишся до мене,
Немов би, цар у цьому світі ти давно!
А я для тебе щось таке - нікчемне,
Тобі на мене зовсім всеодно!
Та я - не річ, чого мені терпіти,
Навіщо бути разом нам удвох?!
Єдине, що тримає нас - це діти,
Та не залізна я, це бачить з неба Бог!
І ставлення цього не заслужила, -
Ти ж не рахуєшся зі мною а ні раз!
Ще а ні дня з тобою не прожила
Без болю, кривди, дорікань й образ!

(Людмила Степанишена)

***

Можливо будуть і погані миті.
В житті все виткано із чорно - білих смуг.
Десь ми збираємось! А десь розбиті.
І все життя - цей безкінечний круг.
Можливо часом - виходу немає!
Стоїш! Вагаєшся! Не знаєш куди йти.
Та невідомість з часом ця минає.
Й життя саме зведе потрібні нам мости.
Можливо , буде іноді боліти.
Та залікує час, всі рани на душі.
Лиш доведеться трохи потерпіти.
Як знову доля , квіти вистелить тобі.
І обпече тебе, немов скоринку!
Обтеше знову із усіх сторін.
Та, якщо маєш віри хоч краплинку,
То легко встанеш із своїх колін!
Можливо будуть і погані миті.
Та їхня цінність - зовсім , не проста.
Вони залишаться десь там прожиті;
Лиш новий досвід наживе душа.

(Viktoria  Sakalosh)

Короткі вірші про щастя

Щастя – це не лише емоція, це стан душі, який виражається в відчутті радості, задоволеності життям та гармонії з собою та світом.

Короткі вірші про щастя – це маленькі шедеври, які дарують нам відчуття легкості, тепла та позитиву. Ці твори нагадують нам про те, що щастя – це не лише грандіозні події, а й маленькі радощі, які оточують нас щодня.

Щастя є 

Щастя є –
для кожного воно є різним
Для когось-
це багатство,
для іншого-здоров’я,
а ще для когось-
це любов.

Щастя є-
для кожного воно є незамітним
Одні радіють,що щасливі,
А інші не можуть
зрозуміти,що саме-
для них є щастя.

Щастя є –
для кожного воно є різним
Головне в житті кожної
людини –
вміти його віднайти,
Адже щастя – незамітне.

(Шевчик Діана)

Щастя поруч

Я хочу бути вільною
Й любити лише раз,
Відчувати себе щасливою,
Щоб вогник ласки не погас.

Я хочу тепло своє віддавати
Тому, хто гріє долоні мої,
І серцем без сумнівів щиро кохати,
На яву зустрічати, не тільки у сні.

І більш в тривозі не мовчати,
Хай зрозуміє він мене,
Щоб нас розлука не чіпала
Й докору спокуса обмине.

А тільки мило обіймались,
Зовсім не зважаючи на час,
Солодкі губи цілували
Дай тільки, Боже, не в останній раз!

(Natalia Pryhidko)

Щоб буть щасливим… 

Я часто думаю про все:
про філософські категорії буття,
політику, релігію, історію
й про сенс життя.

В мережі побутової рутини,
я думаю про аморальності й моральності людини.
Коли готую їсти, я думаю про моду,
а стоячи в метро про світ і про природу.
Коли йду вулицею, думаю про час,
ну а коли приходжу, я мислю про контраст.
Буває іноді я думаю про холод,
а іноді про війни і про голод.
Буває, що думки торкаються до неба,
а потім я міркую про потреби.
Я думаю про друзів і родину,
про ще не намальовані картини,
про ненаписані ще книги й несказані слова,
від цього обертом йде голова.
Буває хочеться думкам сказати: “СТОП”
і припинити їхній цей галоп,
і усміхнутися, і звести погляд в небо:
щоб буть щасливим – думати не треба.

(Таня Полуфанова)

Щастя у всьому простому…

Просто ранок, просто весна,
Просто випічка запашна,
Просто очі кохані навпроти,
Просто сонячний ніжний дотик…

Просто усмішка нелукава,
Просто з другом розмова цікава,
Просто сонце, що сходить за обрій,
Просто фраза «В мене все добре».

Просто серця рідного стукіт,
Просто музика звичних звуків,
Просто світло рідного дому
Просто щастя у всьому простому…

(Галина Британ)

А я щаслива

Не знаю як там хто, а я щаслива,
Бо бачу сонце і траву в росі,
І зорі в небі — це велике диво,
І світ чарівний бачу у красі.
І неба синь, й білесенькі хмарини,
І відчуваю подих вітерцю.
Хіба щось більше треба для людини,
Як бачити у щасті землю цю?
А я любити й дивуватись вмію,
Люблю ходити у ліси й поля.
Душею від краси завжди світлію —
Така казкова й гарна в нас земля!
Щаслива я — в словах не передати!
В природі я блукаю залюбки.
Я можу мислити, ходити, відчувати
І вмію слухати її казки…

(Надія Красоткіна)

Щастя

А щастя справді — у дрібницях,
Із них складається життя.
Не треба гнатись за незримим,
Цінуйте те, що є щодня! 

Умійте просто далі жити, 
Світ пізнавати, що навкруг. 
У всій красі його любити, 
Яку ми бачимо довкруг!

(Сергій Ущапівський)

Вірші про життєві цінності

Життя  сповнене викликів, радощів, втрат та перемог. На цьому шляху ми стикаємося з безліччю виборів, роблячи які, формуємо свою особистість та визначаємо свій життєвий шлях.

Вірші про життєві цінності – це роздуми про те, що робить наше життя важливим, дає нам відчуття щастя та наповнює його справжньою глибиною. Ці твори змушують нас задуматися над своїми пріоритетами, над тим, що дійсно важливо для нас у цьому мінливому світі.

Відкрийте для себе силу поезії, яка дарує мудрість, веде до самопізнання та допомагає знайти свій шлях у цій складній, але прекрасній подорожі, що зветься життям.

Можливо, знову загримлять гармати

Можливо, знову загримлять гармати,

І танк зімне пшеницю на лану,

І буде плакать і журитись мати,

Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,

І хтось сльозу непрохану змахне,

А може, дехто втратить віру й силу,

Своє життя рятуючи одне.

Але не я… Я квиснути не стану,

Хоч як не буде боляче мені,

За нашу землю, дорогу й кохану,

Я рад прийнять на себе всі вогні.

За тих дітей, що бігають до школи,

За матерів, змарнілих у труді,

За рідні наші верби довгополі,

За наші дні, прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,

І тут не треба страху і ниття -

Живе лиш той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.

(Василь Симоненко)

***

Не ті вже цінності в людей, не ті вже погляди,
Не в моді зараз щирість, доброта.
Не ті уже думки, не ті світогляди,
Не та вже ''планка'' у людей і висота...

(Людмила Степанишена)

***
Людина перевтілилась у квітку.

Пробилась із землі і проросла,

Навесні народилась, а влітку,

Сад від смутку цвітінням спасла.

До сонця вона усміхалась,

Віталась щодня з вітерцем.

Та хтось наступив – і зламалась,-

Зустрілась із світу Творцем.

Ти плачеш? – було запитання,-

Не плачу. Лиш серце болить.

До мене приходили зрання,

І сонце, і неба блакить.

Й дівчатко з русявим волоссям,

Що вірило в казки дива.

Розбавивши цвіт мій колоссям,

Все вірило:  мама  жива!

А як же тепер її мрії?

А як же терпіння й любов?

Не хочу збавляти надії,…

Думок, що бентежили кров.

Послухав Творець її мову.

Хтось знищити хоче добро?

Й піднявши цю квітку чудову,

Поставив  в простеньке відро.

Налив ще водички живої,

І диво – побачила світ!

Набралася сили нової,

Убралася в радісний цвіт.

(Михальчук А. Б.)

***

Що подарувати тобі сину?

Подаруй мені, мамо, калину,

Подаруй ранніх квітів буяння,

Подаруй щиро ніжне кохання,

Подаруй мені роси ранкові,

І дитинства пісні колискові,

Бджіл  гудіння, спів пташиний,

Та не плач, що я в тебе єдиний.

Мир навшпиньки блукає між нами, -

Не бентежся  тривожними снами.

Буде час, я пришлю тобі звістку,

Привезу на підмогу невістку.

Що б це ще в подарунок придбати?

Що…

       Готуймось до бою, солдати!

(Михальчук А. Б.)

Життєві цінності

В житті у кожного є цінностей багато,
На жаль, багатство в нім не варте ні гроша.
Життя тоді чогось великого і варто,
Як є Сім’я, Здоров’я, Друзі і Душа.
Хоч і Робота теж свої права диктує,
Але її змінити можна, щось знайти…
Вона і піднімає нас, й дисциплінує,
У ній ми до вершини можемо дійти.
Робота теж серйозна штука, а не жарти,
Бо бездіяльність — скука, сірість і пітьма…
А без Сім’ї, Здоров’я, Друзів що ти вартий?
І без Душі, якщо в тобі її нема…
Ці вічні цінності життєві — незрадливі,
На них одних завжди життєвий курс держи.
Ці справжні, незамінні цінності важливі:
Сім’ю, Здоров’я, Друзів, Душу — бережи.

(Красоткіна Надія)

А цінності у кожного свої

А цінності у кожного свої, 
Немов відбитки унікальні. 
І виливаються вони в думки,
 Які насправді є повчальні. 

Та можна жити без шаблонів, 
Експертів серед нас нема. 
Немає унікальних еталонів,
 Для нас із вами зокрема.

 Незмінно цінним є одне:
Душі краса чи є насправді.
 Коли присутня — горе омине, 
Коли відсутня — сум по правді.

(Сергій Ущапівський)

Душевні вірші здатні зцілювати

Слова мають дивовижну силу. Вони можуть ранити, але й можуть зцілювати. Душевні вірші – це не просто слова, це бальзам для душі, джерело натхнення та спокою.

У хвилини смутку та горя, коли здається, що весь світ налаштований проти тебе, вірші для душі стають рятівником, що дарує надію та віру в краще. Пам'ятайте, ви не самотні. У цьому світі є багато людей, які розуміють ваші почуття, поділяють ваші переживання та готові підтримати вас у скрутну хвилину.