Сидоренко Ольга. Конкурс одноактних п'єс

Сидоренко Ольга

Сіре, то не темне

Дійові особи:

Світло

Темрява

1

Темрява: Чого ти так вчепилася у душу цього чоловіка? Ми обидві знаємо, що ця людина прожила сіре життя.

Світло: Сіре, то не темне!

Темрява: Так і будеш банальщину проголошувати?

Світло: Не буду. Але за цю душу боротимусь.

Темрява: Ти за кожну душу борешся! Відпочинь вже! Домовмось наступним чином: цю душу — мені, наступну — також мені, ну і ще одну мені. А потім вже одненьку — тобі. Ти ж знаєш статистику: тобі пощастить, якщо отримаєш хоча б одну душу з десяти. А я тобі гарантовано пропоную четверту… або п’яту.

Світло: Я не погоджуюсь.

Темрява: Така вперта!

Світло: Уж яка є!

Темрява: Добре, добре. А давай-но розіграємо душу цієї людини в карти.

Темрява калатає колоду, роздає карти. Світло і Темрява по черзі починають кидати карти, ніби грають, але не на стіл, а на ваги, що хиляться в той чи інший бік.

Темрява: Ось хрестова сімка, а це означає, що він кинув дівчину. Ти й уявити не можеш, як бідолашна настраждалась. Три дні з подружками плакала та дудлила просеко.

Світло: Шкода її… проте… Дивись, у мене бубнова вісімка, це означає, що він взимку підібрав на вулиці кошеня, яке замерзало й забрав до себе жити.

Темрява: Тю! Та кому потрібне те вошиве кошеня. А ось у мене пікова дев’ятка. Серйозна провина. Вкрав у магазині оселедця. Господи! Що не було що вкрасти?

З неба гуркоче грім. Світло підносить палець до губ, показує тихіше.

Темрява (кричить вверх до неба): Перепрошую, винна! Більше не буду Вас марно згадувати.

Світло (шепоче): Я боюсь твоєї зухвалості. Колись Він тебе покарає.

Темрява: (зневажливо махає рукою): Не покарає. Хто ж захоче таку марудну роботу робити? Та ще й з тобою сперечатися. Скучно — капець! Таке враження, що я тут вічно.

Світло: З початку часів.

Темрява: На чому ми зупинились? Ага. Оселедець. Дивна людина. Міг би каблучку якусь вкрасти, годинник, телефон. Занести в ломбард, гроші пропити. А тут…

Світло: Бубнова десятка — нагодував оселедцем жебрака, що сидів під тим магазином.

Темрява: У вас що, для таких випадків немає якихось там «чудес» (показує руками «лапки»). Послали б йому знайти п’ятдесят гривень, купив би чемно...

Світло: Іноді люди роблять чудеса самостійно. Наша допомога у цьому випадку зайва.

Темрява: Ось. Нарешті. Хрестовий валет означає, що довго не працював, сидів на батьківській шиї. Дар-мо-їд!

Світло: Червовий валет. Ця людина дуже хворіла. Лікарі не могли знайти причину. А його мама довго вагалась перед тим, як попросити нас про допомогу.

Темрява: То це Його ініціатива? На голову не налазить!

Світло (знову шепоче): Буває таке, що Він (показує пальцем вгору) це допускає.

Темрява: А є пояснення такому дивному рішенню?

Світло (радісно): Є!

Темрява: Ну-у-у-у?

Світло: А-а-а-а. Так я не знаю.

Темрява: Тьху на тебе.

Світло: Деколи не потрібно знати як працює той чи інший механізм. Можна просто користуватись.

Темрява: Я тобі зараз одну таємницю відкрию. Хочеш?

Світло зацікавлено киває головою.

Темрява: Якщо знаєш, як працює механізм, його можна… надурити, зламати, обійти!

Світло (розчаровано): І навіщо це мені?

Темрява: Щоб мати перевагу.

Світло: Щоб мати перевагу треба зовсім інше!

Темрява: І що ж?

Світло: Зокрема не бути байдужим!

Темрява: Це не про сучасних людей.

Світло: Жити в пошані, добрі, любові навіть якщо кепсько…

Темрява: Ха-ха-ха, часи Йова Багатостраждального скінчились, крихітко. Не накручуй себе. Зараз таких з вогнем не знайдеш.

Світло: І вірити.

Темрява (зітхає): Так оцей певно і вірив, що ти за нього так вчепилася. Продовжимо?

Світло (рішуче): Продовжимо.

Темрява: О, козирні пішли. Пікова дама — апатія.

Світло: Червова дама. Він просто не висипався, виховував трьох дітей погодок.

Темрява: Чого ви йому брошуру про контрацепцію десь на видному місці не поклали. Нещасна його жінка.

Світло: Це її ініціатива.

Темрява (знизує плечима): Тепер зрозуміло. Всі біди від жінок. Треба пустити у світ думку, що жінки винні у перенаселені планети. Як думаєш, багато їх через це постраждає?

Світло: Я навіть відповідати тобі не буду.

Темрява: А чого так? Це ж ми через них, через жінок із тобою тут скніємо. Душі оці, ними народжені, розгрібаємо. А могли б вчасно з роботи додому повернутись.

Світло: У кінці часів повернемося.

Темрява: Та що ж ти така затягнута, Господи!

З неба гуркоче грім.

Темрява: Винна. Перепрошую.

Світло: Ось, бубновий король. Він доглядав за своєю хворою матір’ю.

Темрява: А ось хрестовий. Ти придивись, придивись. Що насправді йому було потрібно. Що?

Світло (розглядаючи карту, сумно): Її…

Темрява: Не соромся, продовжуй — її квартира.

Світло: Але ж у нього троє дітей…

Темрява: Й меркантильні сподівання… Є ще щось. Не знаю чи ти бачиш, а я добре бачу.

Світло: На жаль, і я бачу.

Темрява: Догляд за мамою став обов’язком його дружини.

Світло: У мене ще є червовий король — він усиновив хлопчика.

Темрява (качає головою): І знову ж, це не його ініціатива. Дружина наполягла. Кажу ж — усі біди від жінок.

Світло: Але ж він підтримав. Виховав. Забезпечив.

Темрява: І полегшено видихнув, коли відправив ту дитину в інше місто на навчання. Загалом ти ж бачиш його думки. Сірі, похмурі, безрадісні.

Світло: Думки дійсно не веселі. Але вони не вплинули ні на слова цієї людини, ні на її вчинки.

Темрява: То він лицемір?

Світло: Звісно ні.

Темрява: А визначення у Вікіпедії наступне: «Лицемірство — це невідповідність слів справжнім переконанням чи почуттям».

Світло: Так він же не звинувачував нікого. І був щирим у своїх діях. Ти знову все перекрутила!

Темрява: А ти мене вже замучила своєю впертістю! Погоджуйся зі мною та перейдемо до інших. Чую запах свіжознищених російських військових. Вони всі мої.

Світло: Пхе! Ці твої, я навіть не гляну в їх сторону.

Темрява (радісно): Піковий туз. Гнів — один із семи смертних гріхів. Я так і знала, що ця душа моя!

Світло: Але ж він відчув гнів тільки після того, як його син загинув на полі бою.

Темрява: І що тепер це не рахується?

Світло: Рахується. Звісно рахується. Ми не можемо змінювати правила. Але в мене є остання карта і це…

Темрява: Джокер! Очам не вірю!

Світло: Ця карта вкрай рідко випадає!

Темрява: І що такого він зробив?

Світло: Після смерті сина добровільно записався до лав ЗСУ. Постійно рвався на передову. Під час екстреної евакуації, прикривав своїх побратимів до останнього патрона. А коли його з усіх боків обступили вороги — підірвав гранатою і їх, і себе.

Темрява: Самопожертва?

Світло: Самопожертва.

Темрява: То ця душа все ж таки належить тобі?

Світло (полегшено зітхає): Так. Вона моя.

Темрява: Тепер зрозуміло, чому ця людина дісталася Світлу. Вона, яка прожила звичайне сіре життя…

Світло: …так яскраво світила перед смертю.


Читати також