Фрески, самураї та Врубель: що приховує Японська кімната у Самчиках?
Орієнтальна мода: європейська захопленість загадковою Японією
Японія довгий час залишалася для західного світу недосяжною мрією, оповитою загадками і міфами. Уявлення про цю країну, сповнену екзотики, формувалися через уривчасті оповіді мандрівників, що лише підсилювали її чарівність. Уперше європейці познайомилися з японським мистецтвом у XVII столітті завдяки торгівлі, організованій голландськими купцями. Екзотичні вироби — шовк, порцеляна, бронза, різьблене дерево — стали справжніми коштовностями, які не лише прикрашали інтер'єри, а й засвідчували високий статус їхніх власників.
Проте доступ до Японії залишався вкрай обмеженим, поки в середині XIX століття країна не відкрилася для світу. Це сталося після візиту американського флоту в 1853 році, який змусив японців переглянути свою політику ізоляції. Результатом стала масова інтеграція японських виробів і культурних мотивів у європейське життя. Знайомство з цією екзотичною культурою набула особливих масштабів після Паризької міжнародної виставки 1867 року, де японська експозиція справила фурор. Європейці захопилися так званою «японізацією», що вплинула на мистецтво, моду й архітектуру.
Так, видатний художник Клод Моне, натхненний японськими мотивами, створив цілу серію робіт, серед яких портрет його дружини Каміли у кімоно. Моне також черпав натхнення з японських пейзажів для створення свого знаменитого саду в Живерні, з його арочними містками, що нагадували картини Хірошіге.
Захоплення Сходом знайшло відображення і в архітектурі. Так, в Україні у палацових парках почали з'являтися екзотичні павільйони й альтанки у формі китайських пагод, як-от Китайський палац у Золочівському замку. У моді були й інтер'єри у східному стилі — так звані «японські» кімнати, або кабінети, прикрашені східними витворами або європейськими творами, створеними у східному дусі. Палац у Самчиках із його «Японською кімнатою» – один із найяскравіших прикладів цієї естетики.
Проте художники того часу радше часто дозволяли собі фантазувати, ніж відтворювати справжню Японію. Їхня творчість спиралася на уявлення, а не на реальні знання, перетворюючи недосліджену країну на ідеалізований мистецький простір, сповнений символів і мрій про далекі землі.
«Японська кімната»: магія розписів і символів
«Японська кімната» є справжньою перлиною палацу в Самчиках, що втілює модний на той час орієнталістичний стиль, коли європейські аристократи захоплювалися східною культурою, прагнучи відтворити її естетику у власних маєтках. Стримана елегантність японських мотивів тут поєднується з символікою, що захоплює уяву: самураї в традиційних обладунках, витончені гілки вишні, птахи серед хмар, ієрогліфи, що додають загадковості. Унікальність цієї кімнати полягає в тому, що вона повністю зберегла свій автентичний інтер’єр з фресками, які вкривають стіни від підлоги до самого плафона, роблячи її єдиною в Україні подібною пам’яткою другої половини XIX-го століття.
Розпис стін складається з трьох рівнів. Нижній рівень являє собою панель із декоративними візерунками, що служать основою композиції. Хоча частина цього ярусу втрачена через плин часу, збережені елементи дають змогу оцінити майстерність художників. Центральний рівень зображує вазони з хризантемами, вміщені у фігурні рами. Ці квіти, у японській культурі, символізують осінь і циклічність природи, а їх розміщення додає кімнаті ритмічності та гармонії. Верхній ярус — це справжній світ сюжетних композицій: сцени із самураями, зображення журавля, птаха на гілці сакури, драконів, японки з парасолькою та різноманітних рослинних і геометричних орнаментів.
Серед найбільш вражаючих елементів кімнати виділяється купол із зображенням зелених драконів. У культурі східних народів дракон сприймається як священний символ, що приносить удачу і захищає від лиха. Проте в українській міфології образ дракона набував зовсім іншого значення: він асоціювався з руйнівними силами природи, часто стаючи в казках і легендах уособленням небезпеки.
Зелений дракон, зображений під куполом у Самчиках, має свою особливу символіку — він уособлює весну, оновлення і життєву енергію. Проте в цьому елементі є цікавий нюанс: дракон має чотири пальці. У давній традиції Китаю та Японії лише імператор мав право зображати п’ятипалих драконів у золотих тонах.
Окремої уваги заслуговують сцени із самураями, зображеними в традиційних обладунках періоду Едо. Їхній вигляд, пози та контекст відтворюють героїзм і відданість, які були наріжними цінностями самурайської культури.
Період Едо, що тривав з 1603 по 1867 рік, отримав свою назву від міста Едо (сучасне Токіо), де сьоґун Іеясу Токуґава заснував новий сьоґунат. Цей час відзначався політичною стабільністю, розвитком культури та поширенням самурайських традицій, які продовжували впливати на мистецтво й світогляд Японії.
Важливою деталлю розписів є написи ієрогліфами, що супроводжують зображення. Вони додають глибини та аутентичності інтер'єру, інтригуючи таємничістю своїх значень. Такі елементи допомагають краще зрозуміти символіку й культурний контекст, у якому створювалися ці сцени.
У композиції кімнати простежується увага до деталей, яка допомагає створити казкову атмосферу. Наприклад, зображення птаха на гілці сакури нагадує легенду про здійснення бажань. За японським повір’ям, якщо зранку побачити птаха на сакурі, то можна загадати будь-яке бажання, і воно неодмінно здійсниться. Метелики або бабки, які прикрашають стіни, також символічні. У японській культурі метелик вважається захисником і оберегом, а одна з легенд стверджує, що саме метелик одного разу врятував життя 24-го імператора Японії, захистивши його від нападу джмеля.
Фрески не обмежуються декоративністю, вони несуть глибокі сенси, поєднуючи японські символи з інтерпретаціями, притаманними європейському баченню Сходу. Незважаючи на те, що частина розписів була оновлена в радянський період, купол із драконами залишається майже у первісному вигляді, що додає йому особливого значення в очах відвідувачів.
За розповідями старожилів, у ніші навпроти дверей колись стояла скульптура Будди, яка надавала приміщенню особливої духовної атмосфери. Однак у радянські часи її було викинуто в річку.
Японська кімната в Самчиках не лише вражає своїм естетичним виглядом, а й відкриває двері в світ культурного діалогу між Сходом і Заходом, демонструючи, як мистецтво здатне об’єднувати різні традиції й епохи.
Прихований автограф: чи справді Врубель створив розписи у Самчиках?
Одне з найголовніших питань, яке задають туристи, перебуваючи в Японському кабінеті, — чи справді його малював Михайло Врубель? Ця версія не є новою; вона існує вже досить давно і не як гіпотеза, а як певне твердження. За однією з версій, на замовлення тодішнього власника садиби Івана Угрімова, Врубель створив унікальні фрескові розписи в Японському кабінеті. Відомо, що Врубель відвідував Самчики в київський період своєї творчості (1884–1889 роки), коли він працював над розписами Кирилівської церкви та ескізами фресок для Володимирського собору. Хоча церква відхилила його ескізи для собору, не виключено, що художник, отримавши замовлення, реалізував тут один зі своїх геніальних задумів.
Прихильники цієї версії наводять такий аргумент: поруч із зображенням самурая є напис ієрогліфами, який перекладається як «горобець». Що цікаво, з польської мови слово «врубель» теж означає «горобець». Це співпадіння свого часу стало підставою для фахівців із відділу сходознавства Третьяковської галереї стверджувати, що розписи в кімнаті дійсно могли бути роботою Врубеля. Проте, хоч ця версія широко обговорюється, вона так і не була остаточно доведена, але й не спростована. Відомо лише, що стиль кімнати відповідає естетиці, популярній у XIX столітті, і, навіть якщо це не робота Врубеля, вона безумовно заслуговує на увагу.
Палац у Самчиках сьогодні: спадщина, яку необхідно зберегти
Попри історичну та мистецьку цінність, палац у Самчиках перебуває в стані, який вимагає негайної реставрації. У 2021 році садиба була включена до державного проєкту «Велика реставрація». Перший етап робіт було завершено, але подальша реставрація зупинилася через війну.
«Японська кімната» залишається важливим туристичним об’єктом і культурною пам’яткою, яка заслуговує на збереження. Її унікальність не лише в орієнталістичних мотивах, а й у її здатності зберігати історії минулого та надихати сучасників.
Японська кімната у Самчиках – це не лише приклад захоплення європейців східною культурою, а й об’єкт мистецької загадки. Хто б не створив ці розписи – геніальний Врубель чи талановитий майстер свого часу – вони залишаються важливим свідченням культурного діалогу між Сходом і Заходом. Ця кімната – безцінний спадок, який потребує нашої уваги, турботи та збереження для майбутніх поколінь.
