Індекс

Англ.: index; нім.: Index; ісп.: indice; франц.: index.
1. За теорією Пірса
У типології Пірса (Peirce, 1978) індекс (чи, інакше, ознака) – це символ, що
“перебуває в динамічному зв’язку (у тому числі просторовому) з окремим об’єктом
і сенсом або пам’яттю особи, для якої він служить знаком” (ibid. 1978 : 158), співвідносячись із зовнішньою реальністю. Дим є ознакою вогню. Людина, яка ходить погойдуючись, може бути моряком. Палець, спрямований на якусь річ, є “індексом”, що служить для вказування на цю річ. Індекс виділяє такі елементи, які без нього залишилися б немов без просторового й часового приземлення. Цей тип знаку створює ситуації, що мають значення лише в момент висловлювання та відповідно до наявних персонажів. Виставляння напоказ* є першою формою театральності [Осолсобе (Osolsobe, 1981)]. Це є власне той аспект семіології*, який повинно вивчати театрознавство в традиціях мімезису*, а не механічного відродження типології Пірса.
2. Форма індексу в театрі
Коли ми приступаємо до мовного тексту, то механізм висловлювання (особові
займенники, маркери часу й простору, система дієслівних часів) функціонує як конкретне введення його в текстову ситуацію. Іншими специфічними індексними формами є: жестовість, проксемічні стосунки між акторами, взаємодія через погляди.
Ці знаки зв’язані зі сценічною присутністю актора, загальним ритмом вистави, приблизно безпосереднім або дистанційним прочитанням фабули. Індекс виявляється надзвичайно важливим фактором для логічного пов’язування різних моментів дії.
Він забезпечує суміжність і продовжуваність епізодів дії і в цьому сенсі виступає ґарантом когерентності фабули.

Літ.: Barthes, 1966 a; Pavis, 1976 a; Eco, 1978.