Уривок з книжки Бенжаміна Лабатута «Маніяк». Видавництво «Лабораторія»
Портал Експеримент ділиться з вами цікавими книжковими новинками, які виходять в українських видавництвах.
Вундеркінд з Північного Лондона Деміс Гассабіс: від блискучої гри в шахи до заснування стартапу DeepMind
Від свідчень Пауля Еренфеста — австрійського фізика і друга Айнштайна, який впав у відчай, побачивши, як наука і технології стають засобами тиранії, до протистояння між південнокорейським майстром гри в ґо Лі Седолом і програмою штучного інтелекту AlphaGo, що втілює центральне питання найамбітнішого незавершеного проєкту фон Неймана: створення машини, що самовідтворюється — інтелекту, здатного еволюціонувати за межами людського розуміння і контролю.
Книга Бенджаміна Лабатута «MANIAC», яка нещодавно вийшла друком у видавництві Лабораторія, — це художній твір, заснований на наукових фактах і натхненний портретами науковців-новаторів ХХ століття, що пояснює, як геніальні вчинки можуть назавжди змінити світ.
У чотири роки він побачив, як батько, греко‑кіпрський співак і власник магазину іграшок, грає в шахи з дядьком, і попросив навчити його пересувати фігури на дошці. Через два тижні їм вже не вдавалося перемогти хлопця.
Через рік Гассабіс виграв перший турнір, будучи таким крихітним, що мусив ставити кілька стільців один на одного і підкладати на сидіння телефонний довідник, щоб бачити з‑за стола. У шість він виграв чемпіонат Лондона серед дітей до 8 років, а через три роки став капітаном юніорської збірної Англії.
Підлітком він здобув титул майстра, а в 1989 році мав другий у світі рейтинг серед гравців своєї вікової категорії.
Учитель із гімназії у річній характеристиці написав, що «у хлопчика розум розміром із планету». Гассабіс навчився програмувати на комп’ютері Commodore Amiga, який купив за власні шахові заробітки: батьки не могли дозволити собі таку розкіш, бо грошей завжди бракувало.
За перші десять років життя Деміс змінив чимало домівок і шкіл, не встигаючи знайти своє місце у світі й зав’язати близьку дружбу. Цю порожнечу заповнила глибока любов до книг, фільмів та комп’ютерних ігор — деякі хлопець хакнув, щоб мати нескінченні життя, деякі програмував власноруч і випробував на молодшому братові. В одинадцять він створив свою першу програму зі штучним інтелектом, хоч і дуже обмеженим. Вона могла грати в реверсі, вкрай спрощену версію ґо, і вразила Деміса, перемігши його молодшого братика п’ять разів поспіль.
У п’ятнадцять він отримав атестат зрілості й подав документи до Кембриджу на програму з комп’ютерних наук. Він пройшов конкурс, але в університеті не могли його зарахувати через надто юний вік і попросили рік почекати. Деміс не збирався байдикувати. Він побачив конкурс у журналі Amiga Power, взяв у ньому участь і отримав роботу в престижній компанії з розробки комп’ютерних ігор, де створив багатомільйонну відеогру Theme Park і заробив достатньо грошей, щоб повністю оплатити навчання в університеті. Закінчивши Кембридж із найкращими на курсі результатами, Гассабіс заснував власну ігрову компанію Elixir і спробував змоделювати цілу країну, населену понад мільйоном окремих персонажів, чиєю метою було будь‑якими засобами повалити безжального диктатора. Гра надто випереджала свій час, розроблялася п’ять років і зрештою повністю провалилася, тому що потрібні для неї обчислювальні потужності перевищували тодішні можливості.
Опанувавши програмування й комп’ютерні науки, він перейшов до наступного етапу плану: вступив до аспірантури з когнітивної нейронауки в Університетському коледжі Лондона. Там він був одержимий двома незавершеними рукописами Джона фон Неймана («Обчислювальні машини і мозок. Про механізми мислення» та «Теорія самовідтворювальних автоматів») і відкрив досі невідомий зв’язок між пам’яттю й уявою, що увійшов до десятки найкращих відкриттів 2007 року за версією журналу Science.
У 2010‑му Гассабіс відчув, що набув уже достатньо знань і досвіду в необхідних галузях, щоб втілити ключову частину свого плану, і разом із найближчими університетськими друзями Шейном Леґґом і Мустафою Сулейманом заснував DeepMind, стартап, що мав на меті «розв’язати проблему загального штучного інтелекту, щоб потім із його допомогою розв’язати всі інші проблеми».
Жоден інвестор не погоджувався навіть на розмову з Гассабісом, аж доки йому не вдалося залучити одного з найбільших венчурних інвесторів Пітера Тіля, співзасновника PayPal і першого зовнішнього інвестора Facebook. Гассабіс кілька тижнів вивчав його і дізнався, що той захоплюється шахами. Під час зустрічі в ущерть повній залі він підійшов до Тіля запитати, чи не знає він, чому гра в шахи так захоплює. Той пожвавішав і зосередився на невисокому схвильованому юнакові в окулярах, а Гассабіс, знаючи, що в нього лише кілька секунд уваги мільярдера, швидко розповів, що причина — у вишуканій рівновазі слона і коня в усіх позиціях: їхня відмінна рухливість створює динамічну асиметричну напругу, відчутну протягом усієї партії. Коли Тіль спокусився, гроші полилися рікою: Ілон Маск з Tesla та Яан Таллінн зі Skype інвестували достатньо, щоб у 2014 році Google запропонував купити компанію Гассабіса за понад 625 мільйонів доларів, накачавши її грошима й залишивши творчий контроль у руках засновників.
Після придбання DeepMind здобув статус найдорожчого британського наукового стартапу, і всіх цікавило, як він збирається виконати обіцянку створити загальний штучний інтелект. Ще не встигли вони найняти команду, як інтернет заполонили дикі чутки про близький апокаліпсис через штучний інтелект. Всі гадали, із чого вони почнуть. Навчатимуть штучний інтелект діагностувати рак? Зосередяться на ядерному синтезі? Створюватимуть немислимі досі засоби комунікації? Фахівці сперечалися і робили ставки, де ж ця золота жила, проте Гассабіс непохитно знав: вони розпочнуть із найскладнішої і найглибшої гри, яку тільки вигадало людство.
