Мораліте

Англ.: moralitey; нім.: Moralität; ісп.: moralidad; франц.: moralité.

Середньовічний драматичний твір релігійного змісту й дидактико-моралізаторського спрямування, початки якого сягають 1400 р. Персонажі мораліте (від п’яти до двадцяти) є абстракціями й алегоричними персоніфікаціями пороків і чеснот. Інтриґа незначна, але завжди з патетикою або милосердям. Мораліте походить з фарсу і водночас з містерії. Дія в ньому – це алегорія, що зображує життя людини як мандрівку, як постійну боротьбу між добром і злом. Цим і пояснюється виховна спрямованість та впливовість мораліте з властивими йому елементами фарсу, що характерно також для соті на біблійні (“Блудний син”) або тогочасні сюжети (“Консиліум і Базелі”, 1432; “Ремісництво, крам і час, який минає”, “Мудрий і немудрий”).
“Психомахія” виводить на сцену конфлікти між сімома основними гріхами, чесноти,
пороки, а людину, вічного грішника, закликають покаятися й благати божого прощення. “Шлях духовного борця” всіяно перешкодами, але боже милосердя допомагає йому долати спокуси. Це була вже театральна форма, оскільки текст, достатньо літературний, складався з діалогів і окреслював певну дію. Опублікована 1509 р. п’єса “Кожна людина” вважається однією з найстаріших автентичних мораліте. У наш час були спроби відродити цей різновид п’єси (Гофманнсталь, Еліот, Йєтс і Брехт у його пародії “Сім основних гріхів”).

Літ.: “Recueil de moralités” in “Moralités françaises”, 1980; W.Helmich, éd.