Мовленнєва ситуація

Англ.: language situation; нім.: Sprechsituation; ісп.: situación de lenguaje;
франц.: situation de langage.

1. Мовленнєва ситуація – явище, протилежне драматичній ситуації. Якщо
остання зіставляє пережиту ситуацію з висловлюваним текстом, то мовленнєва ситуація* є результатом дії дискурсу, який апелює не до зовнішньої реальності, а до
власного формулювання, як це властиво поетичному мовленню, котре, зі свого боку, є неперехідним і самодостатнім явищем. Тут маємо “конфіґурацію слів, здатну породити, на перший погляд, психологічні стосунки, які не так фальшивлять, як фактично розвінчують попередні висловлювання” [Барт (Barthes, 1957 : 89)].

2. Кожен текст, який не тяжіє до чіткості й прозорості, не переходить в ситуацію та в дію, а грає на власній матеріальності, створює мовленнєві ситуації. Текст,
перестаючи бути природним вираженням психології, підкреслює свою конструктивність і штучність. При цьому відкрито афішуються всі засоби* літературності й театральності. Текст не можна звести до одного референта чи однієї системи ідей. З-поміж текстів, що базуються на мовленнєвих ситуаціях, Барт (Barthes, 1957) подає як приклад театр Маріво та Адамова. Одначе сюди можна додати і драматичні тексти, які відображають проблематику театру в театрі й акцентують своє риторичне функціонування. Саме в цьому стилі постави класиків (наприклад, у А.Вітеза, Ж.-К.Фолла, Ж.-М.Вільєж’є та К.Режі) намагаються відтворити риторичний і мовленнєвий
вимір тексту.

Літ.: Segre, 1973; Helbo, 1975; Pavis, 1980 a, c, 1986 a.
Літ.: Vetruský, 1977; Pavis, 1978 a; Kerbrat-Orecchioni, 1980, 1996