Серіал проти книги: 5 відмінностей «Дома дракона» від оригінального роману

Наприкінці серпня на платформі «Амедіатека» стартував «Дім дракона» — приквел «Гри престолів» і за сумісництвом один із найочікуваніших серіалів цього року. Як і «Гра престолів», «Дім дракона» заснований на книзі Джорджа Мартіна, яка отримала назву «Вогонь і кров».

Дім Дракона (серіал, 2022-...) / House of the Dragon

Манера оповідання

Манера оповідання «Вогня і крові» суттєво відрізняється від літературної серії «Пісня льоду та полум'я», де досить докладно описувалися думки та почуття всіх основних персонажів. «Вогонь і кров» є своєрідною історичною хронікою, написаною від імені такого собі Гільдейна — мейстера, який жив у епоху правління короля Роберта Баратеона. В основу книги лягли різні документи, записи попередників, оповідання нащадків королівських сімей, а також «Грибні нотатки», більшість яких складається з вельми скрізних чуток з колекції придворного блазня Таргарієнів — карлика на ім'я Гриб. Покладатися на правдивість його історій досить складно, хоча б тому, що деякі деталі буквально суперечать одна одній чи здоровому глузду.

Природньо, для написання скрипта «Дім дракона» сценаристам доводилося вибирати з різних версій відбувшихся подій максимально ймовірну. Або хоч би цікаву. Основні діалоги головних героїв прописувалися сценаристами самостійно, особистості більшості персонажів були значно розширені — оскільки мізерний літопис Гільдейна давав лише сухі факти, особливо в хитросплетіннях взаємин.

Дружба Алісент та Рейніри

У книзі Алісент значно старша за майбутню королеву Рейніру і не є її близькою подругою. В одній із нотаток блазня наголошується, що Алісент перебувала в інтимних стосунках з королем Візерисом задовго до безпосередньої смерті його дружини — про що, звичайно, знав увесь двір, але відкрито правителя ніхто не засуджував.

У серіалі Алісент - ровесниця Рейніри, її вірна помічниця та постійна віддушина. Їх безневинний дитячий зв'язок став ідеальним контрастом для подальшої драматургії «Дома дракона», коли Алісент вийшла заміж за короля і народила йому довгоочікуваного спадкоємця. У результаті Алісент і Рейніра стають суперницями з неволі, їх запекла ненависть по відношенню один до одного здається особливо несамовитою, адже всього кілька років тому вони були нерозлучними подругами.

Білі ходоки

У фіналі першого епізоду Візеріс урочисто розкриває Рейнірі головну сімейну таємницю Таргарієнов: виявляється, багато років тому Ейгону Завойовнику, першому в роді біловолосих володарів драконів, наснився віщий сон, який він назвав «Піснею льоду та полум'я». Це бачення допомогло Ейгону усвідомити важливу правду: Таргарієнам необхідно об'єднати всі сім королівств заради великої війни, яка настане після довгої зими. А якщо ні, то інші назавжди захоплять світ Вестероса.

Звісно, жодної згадки про білих ходоків у літописі «Вогонь і кров» немає. З досить очевидної причини: майстри та придворний блазень просто не могли знати про великий секрет Таргарієнів, який передається лише від батька до сина. Очевидно, таким сюжетним ходом сценаристи «Дома дракона» намагалися зміцнити зв'язок приквела з основним серіалом. З чуток, сам Джордж Мартін був ініціатором цієї сцени, що фактично робить її каноном, незважаючи на відсутність літературної підмоги.

Протистояння на Драконовому камені

Другий епізод «Дома дракона» продемонстрував глядачам, як може виглядати протистояння у родині Таргарієнів. Коли Деймон краде яйце дракона з наміром подарувати його своїй вагітній наложниці Місарії, король Візеріс впадає в лють і наказує правиці будь-що повернути спадщину роду в замок. Рейніра відчуває, що дядько просто так не здасться, і в надії уникнути насильства вирушає до Деймона сама. Завдяки вродженій мудрості дівчині вдається налагодити контакт із непокірним родичем та забрати яйце без ескалації конфлікту. У результаті задоволеними залишаються всі, окрім хіба що Візериса, якому явно не подобається самодурство дочки.

Смішно, що одна з головних сцен другої серії «Дома дракона» описується в книзі буквально у двох реченнях, згідно з якими Деймон без зайвих питань підкорився волі брата і навіть не намагався відстоювати своє право на яйце. Зустріч Рейніри та Деймона на Драконовому камені є яскравим прикладом майстерності адаптації вихідного тексту. Сценаристам серіалу вдалося не лише відчутно збільшити напруження між основними персонажами, а й розкрити їх характери у досить несподіваному ключі.

Ще одне червоне весілля

Уроки «Гри престолів» не пройшли даремно. Кожен відданий фанат творчості Джорджа Мартіна знає, що у всесвіті Вестероса весілля — це не мила урочистість, а ще одне поле для битви. І «Дям дракона» цій тезі суперечити не став. У п'ятому епізоді нам показують одруження Рейніри та Лейнора, яке закінчується смертю Джоффрі (на жаль, не Баратеона, а Лонмута). Лонмут, колишній коханець Лейнора, виступає мимовільним тригером для відкинутого Рейнірою Крістона, посміюючись з його розбитого серця. Звичайно, нічим хорошим це не закінчується.

У книзі Крістон теж убиває Лонмута, проте робить це на весільному турнірі, а не під час бенкету. Проте чотири попередні серії «Дома дракона» продемонстрували глядачам достатню кількість битв на турнірах та жодної несподіваної смерті на весіллі. Крім того, за словами сценаристів, рішення перенести місце дії вбивства Джоффрі пов'язане з бажанням зробити цей момент сильнішим і незабутнішим.