Довершений ескіз: авторський концерт київського композитора Святослава Луньова в рамках «Контрастів»
На 25-му Міжнародному фестивалі сучасної музики «Контрасти», що триває у Львові з 4-го по 20-те жовтня, окремим циклом концертів є «Ескізи до портрету композитора», на яких представлена творчість певного композитора сучасності.
Першим змальованим автором був польський митець Кшиштоф Меєр (*1943), камерні твори якого (фортепіанний цикл «Афоризми», Інтермецо, Quasi una fantasia, Фортепіанний квартет та Канцона для віолончелі та фортепіано) прозвучали 6 жовтня у Дзеркальній залі Львівської національної опери.
10 жовтня продовжив концерт з музикою Святослава Луньова у Львівському органному залі. Гостям фестивалю у вічі одразу впадає велика кількість церков, що «населяють» місто Лева. І де ж іще, як не тут (і не в такий час – перед святом Покрови) лунати величній музиці для органу та голосу. Підбір програми вражає, коли за органом – Олена Мацелюх, солістка Львівської національної філармонії та Органного залу, що виконує не тільки твори барокових композиторів – Баха чи Генделя, а й сучасних – Кшиштофа Пендерецького, Богдана Котюком та ін., а вокалістка – Олександра Турянська-Мельє (родом із Івано-Франківська, мешкає у Франції), яка має досвід виконання опери IYOV та є пропагандисткою сучасної музики.
Підбір порядку творів дивував своєю музичністю: адже за рівно годину часу (саме стільки тривав концерт) було вибудовано музичний цикл у циклі (завдяки твору «Апокрифи») – з точками золотого перетину у кожному та ефектом катарсису після.
Відкрив програму «Credo» для голосу та органа – перший штрих до ескізу. Постійні духовні сум’яття, що формують процес утвердження вірування, відображенні у поліфонічному плетиві голосів, що зусібіч оточують того, хто шукає шлях. Другим твором були «Апокрифи» для органа соло – за бажанням автора, в концерті їх розділили на перші чотири мініатюри – та решту три пізніше. Апокриф – це щось таємне, сокровенне, приховане від звичного світла дня. Молитва. Олександра Луньова каже про цикл так: – «Це певний вихід за межі авторства як такого, власне, спроба уникнути автопортрету. По суті, це 6 варіацій на тему мардонгу Баха». Так шлях творення портрету для нас губиться на манівцях… Але музика для органу завжди поза часовим виміром. Традиційні для творів цього інструментального напрямку рухомість, чергування регістрів, пришвидшення та заповільнення завдяки чудовій солістці були надзвичайно природними, дихаючими та захопливо величними.
Сучасні тенденції доводять, що поєднання органу та голосу не містить оксиморону. Однак особливо чуттєвим та темброво багатим є поєднання інструменту з мецо-сопрано. В певних епізодах видавалось, що голос є вписаним в розфарбовану партитуру органної будови. «Regina coeli» з акордами-ланцюгами, як пам’ятниками для портретного фону композиторського портрету викликала теплі оплески.
Авторство тексту «Hymne» для голосу і органа приписують святому Германусу (A great and mighty wonder). І справді, у мові твору вухо вловлює натяки на середньовічні лади, все дихає простотою та підтверджує все більше дистанціювання композитора Луньова від себе – і до себе назад. Адже наступний твір, «Still, still, still» − це тільки спроба заспокоєння чи то пак переконання в цьому «тихо». Тут терпкі гармонії вриваються спалахами в тонке тло мереживних інтонацій вокалістки. Тут відбувається поворот до нової свідомості, де відчужена духовність переходить в переосмислену та піднесену на новий рівень.
Знову звучать «Апокрифи» (тільки виникає питання: чи не всі ці твори є апокрифами за суттю?), однак уже п’ятий твір циклу кардинально контрастує з усім, що відбувалось досі. Патетично та сліпуче, невидимою рукою (чи руками органістки) палахкотить молитва. Ревна, але самоусвідомлено велична. Шоста мініатюра сповіщає про тихе, хвилинне роздумливе вмиротворення. І остання – як підсумок розповіді про те, як все було. Розпочавшись з матеріалу другого апокрифу, музична канва поступово установлює майже завершений (для слухачів) ескіз портрету Автора.
«Libera me» − розділ канонічного Реквієму. «Ізбави мя», «Визволи мене», «Звільни». Музично склавшись у різнохарактерні епізоди, у виконанні цим епізодам бракувало об’єднаності, можливо, у цільності фраз мецо-сопрано, проте насамкінець музичний портрет таки завершився. Ритми небесної палітри поряд з мовою вібрацій мелодій утворили своє полотно.
Це був концерт, про який важче говорити іменами та датами, ніж словами про велич і віру. Всі людські портрети написані, можливо, заздалегідь, а, можливо, ми маємо право тільки вносити якісь штрихи. Можливо, ми малюємо свої портрети прямісінько в цей момент, щохвилини, але, як варіант, такі речі дозволено лише Митцям. Український композитор Луньов – автор симфонічної, камерної, хорової, фортепіанної та електроакустичної музики, відкриває для львівських слухачів ще одну грань свого генія. Ескіз до портрету Святослава Луньова додався до Галереї «ескізних» концертів «Контрастів» і по собі залишив сокровенний відбиток пам’яті.
Дзвенислава САФ’ЯН
