Перші синтетичні ембріони: науковий прорив піднімає серйозні етичні проблеми

Автори: Джуліан Савулеску, директор Центру практичної етики Уехіро Оксфордського університету; Кристофер Ґінджел, науковий дослідник біомедичної етики в Мельбурнському університеті; Цутому Савай, доцент Вищої школи гуманітарних і соціальних наук Хіросімського університету.

Навіть дошкільнята знають, що без сперми і яйцеклітини неможливо завагітніти. Але група дослідників з Ізраїлю поставила під сумнів наші базові знання про розмноження, яких ми навчаємо наших дітей, створивши ембріон миші, для чого використовувались лише стовбурові клітини.

Він прожив вісім днів всередині біореактора в лабораторії, що складає, приблизно, половину періоду вагітності миші.

У 2021 році дослідницька группа застосувала таку саму штучну матку для вирощування природних ембріонів миші (запліднених спермою та яйцеклітинами), які прожили 11 днів. Створена в лабораторії матка, або зовнішня матка, сама по собі стала проривом, бо ембріони не могли вижити в чашках Петрі.

Якщо ви уявляєте собі щось на зразок силіконової матки, подумайте ще раз. Зовнішня матка являє собою обертовий пристрій, заповнений скляними пляшками з поживними речовинами. Цей рух моделює потік крові та корисних речовин до плаценти. Пристрій також відтворює атмосферний тиск в матці миші.

Деякі клітини обробили хімічними речовинами, які ввімкнули генетичні програми перетворення цих клітин на плаценту або жовтковий мішок. Інші ж перетворилися на органи та інші тканини без втручання. Хоча більшість стовбурових клітин не досягла очікуваної мети, близько 0,5% були дуже схожі на природний восьмиденний ембріон з серцем, що б'ється, основною нервовою системою і жовтковим мішком.

Ці новітні технології викликають ряд етичних та правових проблем.

Штучні матки

В останньому дослідженні вчені почали з групи стовбурових клітин. Умови, створенні зовнішньою маткою, запустили процес розвитку, який створює плід. Хоча вчені кажуть, що до синтетичних людських ембріонів ще далеко, експеримент наближає нас до майбутнього, коли люди зможуть виношувати своїх дітей в штучно створених умовах.

Щороку понад 300,000 жінок у всьому світі помирають під час пологів або внаслідок ускладнень вагітності, часто через відсутність базового догляду. Навіть у заможних країнах вагітність і пологи пов’язані з ризиком, а медиків критикують за неспроможність зберегти дитину.

Існує нагальна потреба зробити медичне обслуговування доступнішим на всій планеті, забезпечити кращу підтримку психологічного здоров’я матерів і зробити вагітність і пологи безпечнішими. В ідеальному світі кожен з батьків повинен очікувати відмінного догляду в усіх аспектах материнства. Ця технологія може допомогти в лікуванні недоношених дітей і дати принаймні деяким жінкам інший вибір: самій виносити свою дитину, чи використовувати зовнішню матку.

Деякі філософи кажуть, що створення штучних маток є моральним обов'язком, щоб допомогти виправити несправедливість батьківських ролей. Але інші дослідники кажуть, що штучні матки загрожують законному праву жінки на переривання вагітності.

Синтетичні ембріони та органи

За останні кілька років вчені дізналися більше про те, як змусити стовбурові клітини розвиватися у все більш складні структури, включаючи ті, що імітують структуру та функції людських органів - так звані органоїди. Штучні людські нирки, мозок, серце та багато іншого були створені в лабораторії, хоча вони все ще перебувають у рудиментарному стані для медичного застосування.

Питання про те, чи існують моральні відмінності між використанням стовбурових клітин для виробництва моделей людських органів у дослідженнях і використанням стовбурових клітин для створення синтетичного ембріона, вже розглядається в судах.

Однією з ключових відмінностей між органоїдами та синтетичними ембріонами є їхній потенціал. Якщо синтетичний ембріон може стати живою істотою, він повинен мати більше захисту, ніж ті, які на це не здатні.

Синтетичні ембріони наразі не мають потенціалу для створення живої миші. Якби вчені справді створили людські синтетичні ембріони, але без потенціалу для формування живої істоти, то з ними, мабуть, слідувало б поводитися так само, як з органоїдами.

Деякі країни (наприклад, Австралія) дотримуються позиції, згідно з якою синтетичні ембріони, такі як «бластоїди» (які нагадують п’яти-шестиденні ембріони), повинні розглядатися як природні ембріони через схожість у структурі. Інші країни (наприклад, Велика Британія, США, Японія) розглядають синтетичні зразки як відмінні від ембріонів, оскільки наразі вони не можуть створити живу дитину.

Інше важливе юридичне питання – джерело стовбурових клітин і згода. Творці синтетичного ембріона миші використовували стовбурові клітини ранніх ембріонів.

Однак у майбутньому можливо вдасться створити синтетичні ембріони з індукованих плюрипотентних стовбурових клітин (ІПСК). У найгіршому випадку людина пожертвує клітину шкіри для дослідження виробництва органів для лікування хвороби, але це буде використано без її відома чи згоди для виробництва синтетичних ембріонів.

Клонування

ІПС-клітини створюються шляхом взяття зрілої клітини (наприклад, клітини шкіри) від живої чи мертвої людини та застосування процедур, які повертають цю клітину назад до більш незрілого стану. Якщо її можна перетворити назад на ембріональну стовбурову клітину, можливо, одного дня стане можливим використовувати ІПС-клітини для створення життєздатних ембріонів.

Цей ембріон буде клоном клітини-донора. Громадськість і вчені серйозно занепокоєні клонуванням людини.

Але вже 25 років можна клонувати людину за допомогою іншого процесу, який називається перенесення ядер. За допомогою перенесення ядер створили вівцю Доллі в 1997 році та мавпу в 2018 році. Наприкінці 90-х і на початку 2000-х у всьому світі було ухвалено низку законів, які фактично заборонили клонування людини.

Ми не повинні дозволити своїм страхам щодо клонування стати на заваді важливим дослідженням. Завдяки цим перевагам списки очікування донорів органів можуть залишитися в минулому, а лікарі зможуть врятувати недоношених дітей і дати жінкам можливість народжувати дітей іншим шляхом. Клонуванню або будь-якому іншому неетичному використанню технології можна запобігти шляхом регулювання.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «First synthetic embryos: the scientific breakthrough raises serious ethical questions» в журналі «The Conversation» 11 серпня 2022 р.

Переклали Давид Курачов, Каріна Липка та Ірина Тесленко.