(1894-1956)
Олександр Довженко — письменник яскраво вираженого мистецького синкретизму. Він мислив категоріями багатьох мистецтв, найперше — кіно, живопису, монументальної скульптури, що давало йому широкі можливості як тонкого відтворення людської психіки, так і глибокого філософсько-художнього синтезу. Істотна риса стилю Довженка — здатність до конденсованого письма.
Для О. Довженка властиві висококонцентрованість художнього мислення, оригінальність, глобальність образності, зумовленої естетичними поглядами митця, що не приймав сірого побутописання, а обстоював мистецтво піднесене.
Довженко — натура активна, підвищено емоційна, чутлива до болю і до краси, з тонким відчуттям природи, із величезною силою фантазії, стійким типом цілісного й образного сприйняття дійсності, з властивостями асоціативного мислення, романтик за складом своєї художньої свідомості.
Твори
- Воля до життя
- Ніч перед боєм
- Хата
- Земля
- Земля (скорочено)
- Зачарована Десна
- Зачарована Десна (скорочено)
- Корінь життя
- На колючому дроті
- Незабутнє
- Повість полум'яних літ
- Поема про море
- Потомки запорожців
- Слава
- Сон
- Україна в огні
- Україна в огні (скорочено)
- Щоденник
Критика
- Олександр Довженко: життя, присвячене мистецтву й боротьбі
- Асоціативність художнього мислення О. Довженка
- Естетичний аналіз кіноповістей Олександра Довженка
- Композиційно-стильові особливості творів О.П. Довженка
- Життєвий і творчий шлях Олександра Довженка
- «Співець краси, природи і людини»
- Олександр Довженко як художник
- Етнокультурні архетипи в поетичному світі О. Довженка
- Рецептивні ресурси кіносценарію О. Довженка «Земля»
