(1564–1616)
Вільям Шекспір створив світ, у якому все побудовано на справедливості та людинолюбстві, на засадах гуманістичної моральності.
І в ранній, життєстверджуючий період своєї творчості, і пізніше – на трагедійному етапі – Шекспір залишався вірним ідеям гуманізму. Прекрасний людський образ незмінно був присутній у його творах, і сили, ворожі до краси та щастя людини, великий драматург незмінно засуджував як зло.
Осміяння всього потворного, претензійного, всього, що заважає свободі та повноцінності людини, а також радість гострого спостереження та творчої, «режисерської» винахідливості, що допомагає показати потворне в його найбарвистіших проявах, – основні риси шекспірівської комедії.
Комедія Шекспіра далека від сатиричної агресії. Вона веде в поетичний світ людської свободи і радості, в щасливу країну гуманістичного ідеалу, що переміг. Їй притаманний не викривальний, а стверджуючий пафос.
Головне, чому вчить сміх Шекспіра, – бути повноцінною людиною, вміти радіти життю, брати від неї всі багатства.
Твори
Критика
- Біблійні алюзії в трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет»
- Драматургія Шекспіра
- Ідентифікація гри слів у творах Вільяма Шекспіра: перекладознавчий аспект
- Композиція «Бурі» В. Шекспіра в аспекті наратологічного підходу
- Переклад сонетів Вільяма Шекспіра: пошук досконалої мовної форми
- «Римські трагедії» Шекспіра
- Сонети В. Шекспіра в перекладах Д. Павличка: лінгвістичний аспект
- Шекспір і Україна
- Шекспір у сучасному кіберпросторі: проєкції та інтерпретації
- «Шекспірівське питання» у дослідженнях сучасного вченого Іллі Гілілова
