11.09.2018

Євген Гребінка

Байка як знання (на прикладах творчості Євгена Гребінки)

Т.О. Сидоренко

У статті простежується еволюція жанру байки в світовій та українській літературі. Зосереджено особливу увагу на поетикальному наповненні гребінківських байок.

Ключові слова: байка, алегоризація, іносказання.

The article discovers the evolution of a genre of a fable in the all-world and Ukrainian literature. Special attention is focused on the poetical content of the fables of E.Grebinka.

Key words: fable, alegory, parable.

Мистецтво й наука являють собою дві різні, незалежні між собою, але рівноцінні категорії досвіду. Знання й досвід, отримані з літературних текстів, – унікальні. Перефразовуючи Т.С.Еліота – автора теорії цілісности світосприйняття, – художній текст – це злиття емоції та думки [3, с. 293]. Тому будь-який художній текст раціонально розглядати як особливу форму знань, – своєрідну форму існування життєвого досвіду. К.Брукс у своїй книзі "Добре зліплена урна" (1947) пише: "Мова науки – це мова абстрактних символів, які не змінюються під семантичним пресом контексту. Наукові терміни – це чисті (або ті, що тяжіють до чистоти) знаки. Їх значення встановлені заздалегідь. Їх не слід псувати, надаючи їм нових значень… В руках же поета (чи письменника взагалі – Т.С.) слово повинне сприйматися не окремою, самостійною часткою смислу, а його потенцією – вузлом, гроном значень" [1, с. 219]. У такий спосіб ученим підкреслена тут ще й конструктивна сила мистецтва.

Проектуючи ці теоретичні викладки на жанр байки, слід щонайперше констатувати: ще за езопівських часів (VІ–V ст. до н.е.), а затим – федрівських (І ст. н.е.), далі – лафонтенівських (ХVІІ ст.) і сковородинівських (ХVІІІ ст.) у літературної форми байки сформувалися певні особливості та мотиви, знання яких допомагає й нині збагнути естетичну природу жанру, оцінити саму байку та зрозуміти істину, яка в ній закладена.

Найочевидніша ознака жанру – легка текстова запам’ятовуваність. Тому отримане розуміння закладеного в байку змісту зберігається постійно. Це – результат зображення якого-небудь факту у вигляді гострослівної сентенції, що оголює його суть і відкидає несуттєве. Для досягнення довготривалого ефекту творець байки намагається вийти за межі звичних мовних кліше, використовуючи специфічні мовні прийоми, в тім числі й метафори та незвичні синтаксичні звороти. При такому поєднанні байка відразу ж створює враження тексту, що захоплює читацьку увагу та є гідним цієї уваги.

Інша специфічна жанрова ознака – одночасна текстова простота й глибина. Це можна назвати ілюзією простоти. На поверхні зміст твору цілком зрозумілий і легко засвоюється:

Я бачив, як пшеницю мили:
То щонайкращеє зерно
У воду тільки плись, якраз пішло на дно,
Полова ж, навісна, пливе собі по хвилі.
(Є.Гребінка. "Пшениця") [2, с. 27]

Одночасно байка проголошує глибокі життєві істини, в розумінні яких далеко не всі доходять до кінця. Байка "Пшениця", наприклад, одночасно є констатацією життєвого факту, інтерпретацією відомого біблеїзму "відсіяти зерно від полови" та розширеним переспівом народної паремії "повний колос додолу гнеться, а порожній – угору пнеться".

Цікавий ще один жанровий парадокс байки полягає в тому, що вона одночасно є носієм і конкретного, і всезагального характеру:

У лузі Маківка весною зацвіла,
Проміж других квіток як жаром червоніла;
До єї раз у раз літа бджола,
Бабок, метеликів над нею грає сила.
Пройшов день, два, і з неї цвіт опав,
І маківка осиротіла;
Бджола на іншій квітці сіла,
Ту погань метелів мовби лихий забрав.

("Маківка") [2, с. 29].

Конкретна життєва ситуація, зображена в тексті, переростає в універсальний принцип споживацького ставлення до життя. Метафорична маківка – до пори до часу джерело живлення, натхнення й задоволення, якого на всіх вистачає. Але коли, згідно з дією законів циклічного часу, це джерело міліє й пересихає, про нього всі забувають. Знаходяться інші функціональні еквіваленти метафоричній маківці. Навіть коли в байці використовується прямий, а не переносний смисл, він дотичний до всієї категорії аналогічних явищ і засвідчує про загальну тенденцію. Виходить так, що байка – це аналіз постійно повторюваних життєвих ситуацій, і в такій якості вона співвідносна з усіма прикладами зображених у різних ракурсах соціальних явищ. Деякі гребінківські тексти вражають точністю, глибиною осмислення цих явищ й водночас афористичністю висловлювання осмисленого:

Хто хоче полюбить суддю грошозаплода,
Про його розпитай панів,
А не питай у простого народа.
("Зозуля та Снігир") [2, с. 26].

Або: Ох! Поти жевжики вчащали,
Поки всі ягоди на вишні обдзюбали –
Тепер до бідної ніколи не летять.
("Горобці да Вишня") [2, с. 28].

Відповідно до дії законів жанру зміст байки структурується не лише на абстракціях, а й (можливо навіть частіше) на образах. Євгена Гребінку за пристрасть до точного відтворення соціальних типажів можна назвати людинознавцем. Його байки не лише опираються на образи й метафори як засоби зображення, а й точно передають конкретику людських дій, типовість психологізованих персонажів таких як хижак, грішник, ледацюга, пустобріх, дурень, боягуз, марнославець… Ці типажі власне й складають образну систему байкарської збірки Є.Гребінки "Малороссийские приказки" – першої книги, виданої в Петербурзі, яка стала повноцінною перепусткою для входження автора в справжнє літературне життя.

Узагальнено про образну систему гребінківських байок можна сказати, що вона підпадає під дві категорії – реалізму й алегоризації. Буквальний (той, що прочитується навіть поверхово) рівень простих життєвих історій характеризується абсолютною правдоподібністю (життєвістю). Але художній прийом іносказання за правилами чистоти 60 жанру – все-таки домінуючий. У самому значенні слова "іносказання" (з грецької – "кидати поруч") передбачається те, що за буквальним смислом стоїть ще щось, – а це основний метод алегоризації. Байки "Сонце да вітер", "Сонце да Хмари", "Гай да Сокири", "Верша да Болото", "Будяк да Коноплиночка", "Лебідь і Гуси", "Рожа да Хміль", крім антиномічності образного наповнення, відзначаються ще й оповідними особливостями. Такі особливості являють собою класичний зразок правил, за якими складаються народні оповідання, в тім числі з опорою на архетипи.

Мав рацію О.Потебня, сформулювавши про байку в своїх лекціях з теорії словесності таку аналітичну формулу: мета байки – "бути постійним присудком мінливих підметів" [5, с. 53]. Новий тип байки – дотепно-іронічної, галантної, вишуканої за своєю віршованою формою, – що відповідала естетичним засадам раціоналістичного Просвітництва, ввів, як відомо, в читацький вжиток французький поет Лафонтен (1621–1695). З утвердженням в українському письменстві перших десятиліть ХІХ ст. просвітительського реалізму на засадах цієї художньої неотиповості продуктивно працюють у заявленому жанрі Б.П.Білецький-Носенко, П.Гулак-Артемовський, Л.Боровиковський та Є.Гребінка. Кращі традиції постлафонтенівської байки продовжили на українському культорологічному терені саме вони. Взагалі ж історія світової та української літератури знає потужний шерег видатних постатей, що своєю творчістю утвердили та розвинули цей жанр: Дж.Гей і Е.Мур – в Англії; Й.Х.Готшед, Х.Геллерт – у Німеччині; Д.Кантемір, В.Тредіаковський, О.Сумароков, М.Херасков, І.Хемніцер, І.Дмитрієв, І.Крилов – у Росії; І.Красіцький, С.Трембецький, А.Міцкевич, А.Фредро, Я.Леманський – у Польщі; А.Й.Пухмаєр, К.Чапек – у Чехії; П.Славейков – у Болгарії; А.Донич, Г.Александреску – у Румунії; Е.Штейнбарг – у єврейській літературі…

У цьому контексті доречна характеристика байкарської творчості Є.Гребінки І.Я.Франком: він "… йшов шляхом, прокладеним в російській літературі Криловим, але йшов досить самостійно, не наслідуючи Крилова, вносячи в свої байки український пейзаж і світогляд українського мужика" [9, с. 373].

Оцей світоглядницький фактор це потреба постійно враховувати у спробах реалізації аналітичного бачення байкарських текстів Є.Гребінки, мотиваційне наповнення яких має демократичні витоки. Байки "Цап", "Ячмінь", "Ведмежий суд" – яскраве цьому підтвердження. Оригінально письменник зреалізував так звані вічні мотиви: мудрості й глупоти, брехні й ошуканства, страху й показної сміливості, альтруїзму й споживацтва, правди й кривди, беззахисності та цілковитої залежності, безвиході. В текстах, мотиваційно наповнених категоріями морального, етичного, духовного змісту, особливо відчутна авторська присутність. "Постійна присутність байкаря відчувається майже завжди, особливо в моралізаторському зачині або в заключному висновку, забарвлюючи твір лукавою іронією та визначаючи авторське ставлення до зображуваного, приховане інколи вдаваною наївністю начебто безсторонньої розповіді" (С.Зубков) [4, с. 13]. Талановитим зображенням широкого діапазону суспільних явищ та взаємостосунків Євген Гребінка як байкар відтворив рольові моделі сімейного, етнопобутового, виробничого, громадського людського життя. Його байкарська творчість постійно матиме свого читача, бо в ній – широка панорама мудрості, народної філософії, алегоричності мислення.

Література

1. Brooks C. "The well through urn: Studies in the structure of poetry" / С. Brooks. – N.Y., 1947. – XIV, 300 p.

2. Гребінка Є. Вибрані твори / Є. Гребінка. – К. : Дніпро, 1980. – 368 с.

3. Elliot T. S. Andrew Marvell / T. S. Elliot // Elliot T. S. Selected essays, 1917–1932. – L. ; N.Y., 1963. – P. 293.

4. Зубков С. "Євген Гребінка". Вст. ст. / С. Зубков // Євген Гребінка. Твори. – К. : Дніпро, 1980. – С. 13.

5. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці : Золоті литаври, 2001. – 634 с.

6. Словарь Библейных образов. – С.-Петербург. : Библия для всех, 2005. – 1423 с.

7. Современное зарубежное литературоведение : энциклопедический справочник. – М. : Интрада, 1999. – 319 с.

8. Федр. Байки / Федр. – К. : Дніпро, 1986. – 158 с.

9. Франко І. Я. Літературно-критичні статті / І. Я. Франко. – К. : Держлітвидав України, 1950. – С. 373.

Біографія

Популярні твори:

Поетичні твори. Байки.

Лірика. Українські поезії

Поезії

Прозові твори

Критика

Відео

Байка як знання (на прикладах творчості Євгена Гребінки)

Читайте также

Жанрові особливості оповідань Є. Гребінки (на прикладі "Игрока", "Чужая голова – темный лес", "Рассказ", "Анекдот")

Музичний код поезії Євгена Гребінки

Бароковий слід у творчості Євгена Гребінки

Євген Гребінка і Гімназія вищих наук кн. Безбородька у Ніжині: до проблеми становлення творчості письменника

Фольклорна основа ранніх творів Є. Гребінки

Елементи казкового в оповіданні Євгена Гребінки «Мачеха и панночка»

Філософські засади українського історичного романтизму ХІХ століття (на прикладі повісті Є. Гребінки «Ніжинський полковник Золотаренко»)

Поделиться