Дядько на дзвіниці
І зліз мій дядько на дзвіницю
Та, знай, гука: «Оце кумедія яка!
«Всі люди на землі, мов ті перепелиці:
«Здається, більший з їх не більше пятака.
«Гай, гай! якіж вони дрібненькі!
«Так ось коли я їх, як треба, розібрав!»
А, мимо йдучи, хтось на дядька показав
Та, далебі, мене спитав:
«Що то таке, чи щур, чи горобець маленький?
