Майк Йогансен. ​Поезія

Ми родили з тобою стiльки слiв,
Що ними можна мiсяць заселити.
Ми виснували стiльки, стiльки синiх снiв,
На всiх плянетах нашi грають дiти.

Ми всi з тобою обпливли моря,
Усi затоки в тихоокеанi.
Шакалом мiсяць з хмари визирав,
Над головами марили лiяни.

То ж ми робили в рижових полях,
Нас нагаями били бiлi люди.
Всi рани свiту — на твоїх руках,
Весь бiль i гнiв — в моїх широких грудях.

То ж ми збудуємо останнi барикади,
Це ж ти останньгго застрелиш короля.
По всiй землi великi встануть ради
I ти умреш, подруженько моя.

1929