Піраміда-усипальниця Білевичів: єгипетське диво на Полтавщині

У селі Комендантівка, яке знаходиться на Полтавщині, приховується справжня перлина архітектури - піраміда-усипальниця родини Білевичів. Ця велична споруда, що нагадує одне з чудес світу, вражає не лише своїм незвичайним виглядом, але й багатою історією, тісно пов'язаною з українським дворянством, масонством та бурхливими подіями XX століття.

Загадкова піраміда: спадщина морського офіцера

Зведення піраміди розпочалося за наказом морського офіцера Олександра Білевича, котрий також був учасником російсько-турецької війни.

Під час служби він неодноразово відвідував Єгипет, де його глибоко вразили місцева культура та усипальниці єгипетських фараонів. Його захоплення посилювалося таємничістю цих величних споруд, де фараони спочивали вічним сном. Можливо, він прагнув відтворити цю атмосферу неперевершеної величі на своїй рідній землі, щоб його родина також могла знайти вічний спокій у подібному мавзолеї. Так Білевич став першим, хто привіз цю традицію в Україну.

Усередині піраміди не було єгипетських ієрогліфів чи малюнків, але була кам'яна куля, на якій стояв православний хрест. Цей символ, широко використовуваний у масонських ритуалах, викликає безліч теорій та припущень. Деякі вважають, що Білевич, можливо, був членом таємної організації, що пояснює незвичайний дизайн піраміди та присутність цього символу.

Будівництво розпочалося у 1864 році і тривало 13 років. 15-метрову піраміду звели з масивних гранітних блоків, здобутих у місцевому кар’єрі. Їх доставляли наверх за допомогою дерев’яних жолобів. Щоб споруда простояла довго, Білевич вдався до старого і майже забутого способу приготування вапняного розчину: для змішування вапна і піску замість води брали кров щойно забитої великої рогатої худоби з додаванням до цього будівельного розчину яєчних білків.

Спочатку піраміда задумувалась як церква, але трагічна та раптова смерть у 1877 році коханої дружини Олександра, Софії, змусила його перетворити її на усипальницю. Всередині просторої зали було встановлено християнський вівтар з імпровізованим іконостасом, а на вершині піраміди з'явився православний хрест. Цього ж, 1877, року християнський вівтар з іконостасом було освячено, і піраміда отримала назву Софіївської цвинтарної церкви. З того часу тут почали регулярно проводитися богослужіння.

Сам Олександр Білевич, який з 1895 року очолював місцеве дворянство, пішов з життя у 1916 році. Його останнім притулком стала піраміда-церква, збудована на честь його коханої дружини Софії.

Три яруси таємниць: підземні ходи та похоронні камери

Внутрішня площа піраміди близько 50 квадратних метрів. Вона складається з трьох ярусів, з’єднаних між собою звивистою складною системою коридорів і підземних ходів. Підземний ярус складали три похоронні зали, де і знайшли свій останній притулок Олександр і Софія Білевичі. На першому надземному ярусі проходили служби – тут розташувався вівтар та іконостас, а верхній ярус служив дзвіницею. На верху споруди встановили величний православний хрест. 

Трагічна доля усипальниці та її відродження

Доля усипальниці Білевичів, подібно до єгипетських пірамід, сповнена трагізму. Після бурхливих революційних подій початку XX ст. церкву пограбували, а приміщення пристосували під склад добрив. Легенди оповідають про те, що всі, хто брав участь у нарузі над святинею, заплатили за це ціною власного життя, не проживши довго. Кажуть, що місцевий житель, який зняв хреста з 15-метрової усипальниці, зник із села без сліду. Місцевий священик стверджує, що людина, котра наважилася на такий зухвалий вчинок, ризикує втратити розум.

Лише на початку 2000-х доля піраміди надихнула місцевого підприємця на її відродження. З 2004 року (завдяки сприянню місцевого священика) будівля використовується як церква разом із дзвіницею. Сучасний вигляд піраміди дещо відрізняється від первісного, оскільки до неї зробили прибудову, але її таємнича історія незмінно зачаровує відвідувачів. Тепер до неї приїжджають туристи і захоплено слухають про непросту та цікаву історію цієї споруди.

Унікальна пам'ятка: спадщина для майбутніх поколінь

Сьогодні ця споруда відома як Софіївська церква-усипальниця. Вона є найбільшим та найдавнішим єгипетським аналогом в Україні, тож належить до унікальних пам’яток архітектури. Подібні споруди трапляються вкрай рідко, і лише піраміда в селі Березова Рудка на Полтавщині та Миколаївська церква в Севастополі можуть зрівнятися з нею за унікальністю. Її велична пірамідальна форма та багата історія роблять її справжньою перлиною Полтавщини, що вабить до себе туристів та дослідників з усієї України.

Піраміда-усипальниця Білевичів - це свідчення величі людського духу, його прагнення до вічного життя та краси. Її історія тісно переплетена з історією України, нагадуючи нам про важливість збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь.