(1888–1965)
Драматург, критик, есеїст, поет – це, можливо, одна з найбільш своєрідних постатей не тільки в англійській поезії, а й в історії світової літератури нових часів.
Одне з головних умінь Томаса Стернза Еліота – створити в поезії гранично зримий образ. Чітко нанесеними визначальними штрихами, колірними та фактурними епітетами, пластичністю ритмів, напливами інтонацій письменник ніби «виліплював» кожного персонажа.
Новітність форми, новітність художнього мислення Еліота-поета стали засобом, який дозволив проілюструвати потужність потенціалу культури. Модерніст і сміливий експериментатор із формою і словом, Еліот — принциповий нонмодерніст за глибинною сутністю мистецької і людської життєвої позиції, і саме тому в колі модерністів він почувався «чужим серед своїх».
Твори
Критика
- Вплив Данте на становлення творчого стилю Томаса Стернза Еліота
- До земного буття (Томас Еліот)
- Константи лірики Еліота як проблема історико-літературних студій
- Криза духу і спалах поезії (Матеріали до вивчення творчості Т.С. Еліота)
- Легендарно-міфологічні мотиви у поемі Томаса Стернза Еліота «Безплідна земля»
- Микола Зеров і Томас Стернз Еліот: точки перетину
- Оповідь про спустошення
- Синдром Еліота, або Модерніст проти модернізму
- Стильова варіативність у творенні поетики дитячого літературного твору (на матеріалі збірки Т. С. Еліота «Котознавство від Старого Опосума»)
- Т.С. Еліот про проблему культурного простору
- Художній світ Т. С. Еліота
- «Чотири квартети»: деякі константи поезії Т.С. Еліота