(1882–1961)
Романтичні й експресіоністські мотиви природно поєднуються у книгах Леонгарда Франка з найсуворішим реалізмом. Любов до життя спонукала письменника до невтомного та пильного його спостереженню. Він завжди прагнув дати правдиву картину життя, що звучить, рухається, переливається фарбами. Окремі епізоди побуту та характерів німецької провінції, швейцарського гірського села чи світової столиці поступово зливаються в єдиний широкий потік вражень.
Коротка чітка фраза, влучне порівняння пожвавлюють весь художній образ, графічно відтворений портрет чи афористично стислий висновок зосереджують увагу читача на головному та першочерговому.
Леонгарду Франку важливо простежити реакцію своїх персонажів на неймовірні, а часом фантастичні події його книг. Ця реакція майже завжди подається автором в тому самому ключі — якщо людина творить «зло», то тому, що в ній перекручено первісне, властиве людській природі «добро».
Позитивний герой Франка завжди людяніший, ніжніший, добріший за своїх противників, але він — і це не менш важливо — як особистість завжди сильніша за них, тріумфує над ними перемогу, якщо не фізичну, то хоча б моральну.
Твори
Критика
- До питання про лінійну будову простого речення в романах Л. Франка
- Мистецтво мовної економії в романах Леонгарда Франка
- Синтаксичні засоби зв’язку між самостійними реченнями в романах Л. Франка (Полісиндетичний зв’язок: сполучники und, aber)
- Стилістичне значення неповних речень у романах Л. Франка
- Стилістичне навантаження парантези в романах Л. Франка
