До питання про лінійну будову простого речення в романах Л. Франка

До питання про лінійну будову простого речення в романах Л. Франка

Л. Г. Марченко

Незважаючи на те, що рамкова конструкція залишається однією з найхарактерніших закономірностей побудови речення, в сучасній німецькій літературно-розмовній мові намічаються тенденції до зміни її якісної і кількісної реалізації, яка залежить від функціональної специфіки, жанру і умов висловлювання, а також від індивідуального стилю того, хто говорить або пише. Показником зближення літературної мови з розмовною є так званий лінійний зв’язок між окремими словами, словосполученнями і цілими реченнями. Лінійний зв’язок між окремими словами викликає структурні зміни в самому реченні, тобто відбувається заміна рамкової побудови (а також форм складнопідрядного речення чи дієприкметникових зворотів) розгорнутими групами іменника. Ці групи неначе «нанизують» декілька послідовно залежних один від одного іменників. Говорячи про порядок слів, необхідно уточнити, що під «словами» розуміються члени речення і словоформи, що утворюють складні члени речення. Тому при дослідженні розміщення елементів слід розрізняти спосіб розміщення членів речення і спосіб розміщення словоформ, які утворюють складні члени речення. Спосіб розташування членів речення характеризується лінійною нерозривністю структурної групи члена речення, а саме: структурна група будь-якого члена речення — це зв’язаний відрізок речення, куди не може вклинитися жоден член речення (чи його частина), що не відноситься до даної групи. Властивість лінійної нерозривності структурної, групи члена речення поширюється тільки на групи членів речення, а не на члени речення: складні члени речення «піддаються» лінійним розривам.

У практиці лінійного приєднування членів речення можна виділити два види: 1) розміщення у ланцюжку членів речення, які входять у рамку присудка, наприклад: Die vergangenen Jahre haben uns seit dem Start des ersten künstlichen Erdsatteliten durch die Sowjetunion große Erfolge bei der Erforschung der näheren Umgebung der Erde im Weltraum gebraucht; 2) «нанизування» одного члена речення за другим поза рамкою присудка, яка при цьому скорочується. Саме такий вид лінійного приєднування характерний для стилю Л. Франка: Sie wurden beide überrascht von dem plötzlich herabstürzenden weißen Licht des Riesenkronbeleuchters des Hauses. Формула цього виду лінійного приєднування така: S—Pk—S (NG)—Pnk—R.

Завдяки скороченню рамки автор концентрує увагу читача на тому, що обидва герої захоплені зненацька, а потім шляхом нанизування іменників в родовому відмінку уже за рамкою пояснює причину того, що так вразило його героїв. Наприклад: Michael war nach Berlin gefahren zum Abschluß eines Vertrages über achtzigtausend Exsemplare einer billigen Vorausgabe seines Buches «Der Mensch ist gut». Комплексне «нанизування», що виноситься за рамку присудка, є «уточнювачем» рамкового члена: читач довідується про мету поїздки Міхаеля в Берлін.

Цікавий у Л. Франка метод об’єднання речень у комплексі нанизування. Характерною особливістю синтаксичного зв’язку є те, що об’єднуються речення, між якими відсутній логічний зв’язок. Такі об’єднання можуть поширюватися на відносно велику кількість речень. Зв’язуючою ланкою між цими реченнями є одне «осьове» речення, що повторюється декілька разів. Утворюється своєрідна ступінчаста структура:

AS — der Achsensatz; Sj — der erste Satz; S2 — der zweite Satz; S3 — der dritte Satz; S4 — der vierte Satz; S5 — der fünfte Satz; Se — der sechste Satz.

Такий комплекс нанизування створює спокійну, ритмічну розповідь, концентрує увагу читача на основних моментах дії, вказує на швидкий перехід від однієї дії до другої, часовий інтервал між якими досить великий. Наприклад: Michael arbeitete im Cafe Nebelsfalter (Si). Er war jeden Tag der erste Gast (S2). Er schreib (AS). Die Kapelle begann zu spielen (S3). Gäste kamen (S4). Er schrieb (AS). Das Cafe wurde voll (S5). Er schrieb (AS); Die Musiker packten Instrumenten ein (Se). Er schrieb (AS). Завдяки ступінчастій структурі читач може прослідкувати, як провів вечір головний герой Міхаель: від моменту, коли він зайшов у кафе, і до того часу, коли кафе закривалося. Як рефрен звучить «осьове» речення er schrieb, яке концентрує увагу читача на основному занятті героя.

Окремі речення в комплексі нанизування з’єднуються одне з одним таким чином, що складається враження, ніби вся розповідь одне довге речення. При такому нанизуванні кожна окрема ланка ланцюжка відбиває послідовний етап дії, тому переставити їх не можна. Щодо смислу, то кожна ланка (речення) відносно самостійна, і ланцюжок може бути обірваний на будь-якій із них.

Комплекс нанизування окремих речень особливо характерний для мови казок, для живої розмовної мови, вплив якої так вигідно виділяє твори Л. Франка. Лінійний зв’язок, що є одним із показників зближення літературної мови з розмовною, визначає деякою мірою стан сучасного німецького синтаксису. Застосування лінійних синтаксичних конструкцій у стилістичних цілях (виділення, уточнення, пояснення) здебільшого сприяє виразності, експресивній наповненості, концентрації уваги читача на основних моментах дії.

Л-ра: Іноземна філологія. – Львів, 1978. – Вип. 52. – С. 60-63.

Биография


Произведения

Критика


Читайте также