(1931-1980)
Григір Тютюнник творчим скальпелем розтинає буття української нації. З усією індивідуальною неповторністю живуть і діють у його новелах персонажі - страждають, люблять, сумніваються, сподіваються, жахаються, розуміють, помиляються, радіють, нудьгують... Письменник створив власну естетичну концепцію, яка виражала мислення покоління шістдесятників.
Григір Тютюнник - самородок української літератури, який правдиво показав людину в «чистому виді», з дитячою безпосередністю, що було характерним для нього самого. Письменник аналізує дійсність крізь призму найвищих вимог гуманізму. Прикметною рисою його індивідуального почерку є виключна увага до людської душі.
Автор часто ставить героїв на гребені між життям і смертю, вибудовуючи філософський смисл ставлення людини до світу і до самої себе.
Твори
Критика
- Григір Тютюнник – великий майстер психологічної новели в українській літературі
- Екзистенція в художньому слові Григора Тютюнника
- Особливості художнього світовідчуття Григора Тютюнника
- «Передмістя» як культурологічна модель творчості Григора Тютюнника
- Таким Григір Тютюнник залишився в нашій пам’яті
- Увага до психологічних деталей у творах для молоді Григора Тютюнника у контексті польських літературознавчих досліджень
- «Житіє Артема Безвіконного» – остання незакінчена повість Григора Тютюнника
- “Параджанов – хворий геній…” (Листи Григора Тютюнника)
- Танець над прірвою: смерть Григора Тютюнника в дзеркалі аналітичної психології
- Дитячий світ у прозі Григора Тютюнника
- Творчість Григора Тютюнника: текстологічні проблеми залишаються
