Максим Рильський

(1895-1964)

В українській літературі важко назвати, крім М.Т. Рильського, письменника, котрий би так органічно увібрав художній досвід світового мистецтва минулого й сучасного. І що найважливіше — це було не безсистемне накопичення художньої інформації, а глибоко продуманий розвиток таланту, якому був необхідний досвід найгуманніших митців усіх часів. Це був талант, що поєднував гостре відчуття сучасності з глибоким знанням історико-літературних традицій, поєднував у собі в нерозривну гармонію науку й поезію, дивував цільністю художнього світобачення, граційною єдністю думки, слова і почуття.

Своєю творчістю М. Рильський боровся з черствістю душ окремих людей, естетичною глухістю, байдужістю до природи і мистецтва, споживацьким підходом до життя.

Він умів учитися в народної пісні з її мудрою простотою вислову, він черпав натхнення у гнівній скорботі Кобзаря, він прийняв у своє серце і щедру глибину Івана Франка, і палку ніжність Лесі Українки.

Його завжди вабила синя далечінь нових поетичних обріїв. Рильський сам — ще з першої своєї книжки — був невтомним шукачем нових тем, нових поетичних ідей, нових засобів виразу думки. Він умів цінувати цей творчий неспокій і в інших.

Біографія

Твори

• Слово про рідну матір
• Шопен
• Яблука доспіли, яблука червоні

Критика

• Материк поезії Максима Рильського
• Струнка гармонія й сувора простота
• Тема мистецтва в поезії М. Рильського
• Максим Рильський як майстер художнього перекладу (текстологічний аналіз перекладу М. Рильським поезії М. Лермонтова «Когда волнуется желтеющая нива»
• Максим Рильський як теоретик перекладу
• Болгарія в біографії і творчості Максима Рильського
• Славістичні інтереси Максима Рильського
• Маски поета у збірці Максима Рильського «Під осінніми зорями» (1918)