(1885–1972)
Поезія Езри Паунда належить до оригінальних і водночас до суперечливих здобутків світової культури. Вона не розрахована на масового читача, її поціновувачі — вузьке, переважно академічне коло.
Поезія Е. Паунда сама обирає свого читача, ставлячи перед ним енциклопедичні вимоги. Крім своєрідної містично-символічної наративності, де важко вловити межу між «розчиненим» філософствуванням і власне розповіддю, поезія його наскрізь пронизана найрізноманітнішими культурологічними текстами: літературними, історичними, філософськими, релігійними, епістолярними та іншими.
Велика читацька аудиторія поезії Е. Паунда неможлива через «лінгвістичне розбишацтво» поета. Надмірно вводячи в художній текст давньогрецькі слова, латинські, італійські, французькі вирази, китайські ієрогліфи, економічну й суспільно-політичну лексику, Паунд тим самим ускладнив його сприймання і, певно, порушив його композиційну органічність.
Твори
Критика