Іван Дніпровський. Не на майдан, не на редут

Не на майдан, не на редут
І не під любий плач інтимний, —
Я знаю: жертвою впаду
На шлях засніжений і димний,
І, може, то якраз тому
Люблю я тіні вечорові,
Коли пливуть річки у тьму
Такі задумано-багрові.
І мак, що ясно на поля,
На жито точить кров незриму,
Немов солдат, упав на шлях
І до землі припав грудима.
Не знаю сам — чому люблю
Вмирання, вечір, вітру клони.
Я знаю: жертвою впаду
На голубу чиюсь долоню.
І десь пролине чорногуз
На болота повз горб упалий,
А мій розтерзаний картуз
Замотиляється на палі...