Іван Дніпровський. Одпливають мережані баржі
Одпливають мережані баржі
І барвисто-веселі човни.
Я ні зором, ні вухом не скаржусь
Ні собі, ні до них, ні на них.
І тварини, і птахи, і люди
Залишають завжди на путях
Тих, у кого прострелені груди,
Обезхмелені душі й уста.
Я люблю таке тепле розстання —
Це махання, ці руки й квітки.
Кожну мить тихне тон капітана,
Тануть, тануть далекі хустки.
Все в житті без кінця одпливає,
Все життя лиш причал і одчал.
І завжди хтось один посилає
В безконечно-безкрає: «Прощай!»
1934
Твори
Критика
