Сюрреалістичні метаморфози «Загубленого шосе»

Кліп - «трейлер» Rammstein

Про фільм «Загублене шосе» («Lost Highway», 1997) можна сказати, що він суперово знятий у всіх сенсах. Але я дізнався про цей фільм завдяки саундтреку. Я багато разів бачив кліп однієї з моїх улюблених груп Rammstein «Rammstein», де я побачив перші кадри цього фільму (також у фільмі звучить їхня пісня «Heirate Mich»). Ось так цей кліп став для мене трейлером, а тому я зрозумів, що рано чи пізно його подивлюся.

Сюрреалістичне кіно

Рекомендується цей фільм дивитися в нічний час. Така атмосфера найкраще підкреслює зняте Лінчем. А тепер про власне сюжет. Є такий жарт, якщо ти розумієш те, що зняв Девід Лінч, то ти сам Девід Лінч :) У фільмі «Загублене шосе» важко розрізнити де сон, а де реальність! На мій погляд, цей фільм можна порівняти з картиною Сальвадора Далі «Сон, викликаний польотом бджоли навколо граната, за секунду до пробудження». Як на мене цей фільм є так само сюрреалістичний, як ця картина Далі.

Перевтілення

Більшість подій відбуваються не в реальності, а в його уяві. Дехто вважає, що це перетворення відбувається в момент, коли головного героя Фреда Медісона вбивають на електричному стільці за вбивство жінки. Фреда, який чекає страти, зводять з розуму уривки спогадів про вбивство власної дружини. Тюремний лікар дає йому якийсь препарат, кажучи, що Фред тепер зможе заснути. І в ту ж ніч відбувається загадкове перетворення в Піта Дейтона. У самому фільмі метаморфоза головного персонажа передається побічно: після нічних мук Фреда Медісона, на ранок в його камері виявляють Піта Дейтона…

Важливу роль у фільмі грає персонаж Таємнчий чоловік (Mystery man). Вважають його плодом уяви Фреда Медісона. Але варто піддати сумніву версію шизофренії Фреда. Навіть якщо це все плід уяви Фреда, то виникають такі питання. Чому Таємничого Чоловіка бачили і інші гості на вечірці? Як Фред міг зняти себе на відео? Чому детективи, які розслідували вбивство Енді, знайшли відбитки пальців Піта Дейтона? Навіть якщо це все плід уяви Фреда Медісона, то все виглядає реально. Але все таки тяжко відрізнити реальність від ілюзії, як у пізнішому фільмі «Малголленд Драйв» («Mulholland Drive», 2001).

Ось так виглядає у фільмі розмова Фреда з Таємнчим чоловіком.

- Ми зустрічалися, чи не так?
- Не думаю, де ми могли зустрічатися?
- У вас вдома, хіба не пам'ятаєте?
- Ні, не пам’ятаю. Ви впевнені?
- Звичайно. Насправді я і зараз там.
- Що це значить «ви і зараз там»?
- У вас вдома.
- Що за нісенітниця.
- Зателефонуйте мені. Наберіть свій номер. Сміливіше.

У фільмі показано аж три перетворення Фреда Медісона. Уривки спогадів з життя Фреда послідовно просочуються в історію Піта, поступово руйнуючи її, і, врешті-решт, Піт Дейтон зазнає зворотної трансформації у Фреда Медісона. Перетворення відбувається в пустелі, куди Піт і Еліс прибувають після пограбування. Тут, в очікуванні скупника краденого, вони займаються любов'ю. Несподівано Еліс піднімається і ховається в будинку, повідомивши Піту, що він ніколи не дістане її. Слідом за відходом Еліс на місці Піта з'являється Фред Медісон. Зворотня метаморфоза віщує руйнування ілюзії, проте відбувається в межах фантазії.

Lost Highway

Після зустрічі з Таємничим чоловіком Фред поспішно сідає в автомобіль і їде. Слідом за цим він з'являється в готелі Lost Highway. Сцена в готелі дозволяє заповнити ще одну з прогалин у фільмі. Очевидним чином зображується зрада Рене. До того ж з'ясовується, що Рене зустрічалася з Діком Лораном, а не з Енді, як підозрював Фред. Дочекавшись від'їзду Рене, Фред відвозить Діка Лорана в пустелю. Там знову з'являється Таємнича людина і допомагає Фреду вбити коханця дружини.

У заключному епізоді Фред передає в домофон свого ж особняка повідомлення про те, що «Дік Лоран мертвий», після чого сідає в автомобіль і намагається сховатися від поліцейського переслідування. Під час відходу від погоні Фред, можливо, зазнає чергового перетворення, так як його обличчя починає спотворюватися, з'являється дим і світлові ефекти за аналогією з епізодом в тюремній камері.

Вплив на музику

Мерілін Менсон і Твіггі Рамірез виконали у фільмі епізодичні ролі порно-акторів. Їх легко впізнати: обидва з дредами і в своєму звичному стилі «kinderwhore». Їх пісні «Apple Of Sodom» і «I Put A Spell On You» увійшли до саундтреку до фільму. З того часу Мерілін Менсон став активно пробиватися в кіно та знявся в багатьох фільмах та серіалах.

Неодноразово повторювані протягом фільму роботи німецької групи Rammstein потрапили до саундтреку завдяки вдалому збігу обставин. Музиканти регулярно надсилали Девіду Лінчу свої нові записи, в надії, що він погодиться зняти для них відеокліп. У підсумку в розпорядженні знімальної команди було «півсотні» аудіокасет, які користувалися популярністю і звучали на знімальному майданчику. Закінчивши роботу над сценарієм, Девід Лінч, нарешті, прослухав надіслану музику і знайшов її придатною для свого нового фільму.

Фільм Лінча, як і музика Rammstein, зроблені в дусі чорної романтики. Обидві композиції гурту Лінч використовує в тих моментах фільму, де жах досягає апогею. Як пояснили самі музиканти, «Девід не розуміє по-німецьки ні слова, але це й не має ніякого значення, для нього була важливою сама атмосфера пісень. Він інстинктивно відчув, що наше бачення світу дуже близьке йому. Адже в його фільмі, кажучи спрощено, мова йде про шизофренію, небезпеку, одержимість, про особистий апокаліпсис[…]. В цьому відношенні співробітництво видається цілком логічним. У нього і у нас постійно йде мова про мистецтво провокації і про провокацію в мистецтві».

Фільм, що вийшов на екрани восени 1996 року, відразу став культовим, відкрив групу американській аудиторії і зумовив подальший всесвітній успіх Rammstein. На групу нарешті звернули увагу за межами німецькомовної Європи. Там, де публіка насамперед звертала увагу на музику - потужну і енергетично насичену, на сценічне шоу і тільки в останню чергу на неоднозначні і шокуючі тексти Тілля, які мало хто розумів. Та й шанувальники групи багато в чому змінилися. Бас-гітарист Rammstein Олівер Ридель сказав: «На першому ж концерті після виходу фільму на широкий екран ми були вкрай здивовані тим, що наші фанати змінилися. Замість панк-рокерів ми побачили групу культурних, інтелігентних, модно одягнених людей, у яких було зовсім інше уявлення про те, що ми робимо».

Дмитро Тирусь

md-eksperiment.org