Ірина Жиленко. Спадав той день фіалками у сніг

Спадав той день фіалками у сніг,
Ходила туга, ніжна і красива.
І сніжну косу, і льодинки ніг
Вже кутав захід у вишневу гриву.
Ходила туга, жалібно ридала,
Ламала руки, як пахку калину.
А вечір фіолетово спадав
Фіалками у сніг той
сумносиній.
Стріпнувся ліс. І бризнули фіалки
З-під ніг коня.
І впали ненароком
Холодних квітів сині-сині скалки
В сумне, вабливе, променисте око.
Гули дуби, як корабельні реї.
Промчав по снах гарячоокий вершник!
І спалахнув у пурпуровій верші,
Розкинутій зрадливою зорею.

Виспівуй, туго! Дай мені покласти
Тобі на груди серце полохливе.
...Спадав той день фіалками у щастя.
Ходила туга, ніжна і вродлива.

Біографія

Твори

• Вікно в сад
• І світла алея
• Спадав той день фіалками у сніг

Критика

• Поетична суб’єктивність у віршах Ірини Жиленко
• Свято буття у театрі надії, або запросити на ювілей
• Смислові контури поезії Ірини Жиленко