​Не владні, не багаті і не визнані...

Не владні, не багаті і не визнані —
бо ж діти ми Вітчизни неласкавої.
Та ми були самі собі Вітчизною.
Самі собі — життям, багатством, славою...

Летять птахи ватагою жебрачою.
Усі — за ту межу, за ту межу...
Заплачу за Вітчизною, що втрачена,
І Бога ні про що не попрошу.

Всі блага світу — попіл на долонях.
Струсну і теж — за ту межу, де ти...
Хай тільки облетить спізнілий сонях —
багатства нашого
останній золотий...